Українська гривня продовжує дешевшати на валютному ринку. Заходи Національного банку, який адміністративними важелями обмежує попит на іноземну валюту, поки не дають відчутного результату. Експерти пояснюють – стабільності не буде поки ринок не отримає чіткі сигнали врегулювання політичної кризи і повернення довіри міжнародних інвесторів.
Кількамісячне політичне протистояння в країні і непоступливість політиків зробили свою справу. Падіння курсу гривні, зростання цін – лише перші видимі ознаки економічних проблем. Для багатьох стало очевидно – стабільність української економіки, знекровленої корупцією та відсутністю інвестицій, була дуже хиткою. Без нових фінансових ін’єкцій Нацбанк і уряд не обійдуться.
Говорить президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко:
«У НБУ є проблеми – він почав думати, де взяти мільярд, щоб завтра заплатити МВФ, де взяти три мільярди, які треба заплатити Росії за газ, ну і пішло-поїхало. І поточні платежі треба платити по внутрішнім боргам».
Українська влада розраховувала на російську позичку. В Кремлі пообіцяли 15 мільярдів доларів. Однак на фоні загострення в Україні політичного протистояння і відставки Кабміну в Москві призупинили надання кредиту. Позичати гроші Києву – надто великий ризик.
Виконавчий директор Фонду Блейзера Олег Устенко каже:
«Без зовнішніх запозичень – дуже складно передбачити, як буде розвиватися ситуація. Якщо уявити, що їх зовсім не буде, то вихід один – різати видатки державного бюджету».
Це означатиме скорочення зарплат бюджетникам, пенсій і соціальних програм. Йти на такий крок за рік до президентських виборів – політичне самогубство. Тому влада буде змушена знову виходити на ринки позичання.
Устенко продовжує:
«Було б абсолютно правильно негайно почати переговори про кредит з Міжнародним валютним фондом. Навіть не має значення, про яку суму йтиметься. Питання не в сумі, а в сигналі. Якщо буде угода з МВФ, Україні вдасться знизити вартість ресурсу на зовнішніх ринках. Знайти якусь альтернативу – можливо, але малоймовірно. Я слабо уявляю, що хтось погодиться так швидко дати Україні кредит».
Однак МВФ і Захід не дадуть грошей без чітких зобов’язань проведення глибоких перетворень.
Говорить президент Американсько-Української ділової ради Морґан Вільямс:
«Фінансові вливання не мають сенсу без реформ. Без них ця допомога втрачає сенс. Кредити проїдяться, гроші зникнуть і ситуація ніяким чином не покращиться. Тому Захід говорить – ми не збираємося просто давати гроші тому, що вам нічим платити зарплати і пенсії, або ви хочете щоб і далі споживачі отримували дешевший газ. Гроші мають йти на інвестиції, які дадуть поштовх економіці, а не затикання дірок у бюджеті. Тобто західні гроші можуть прийти лише під реформи, які й так життєво необхідні країні».
Деякі експерти переконані – вийти із фінансової скрути країні можуть допомогти так звані олігархи. Вони мають ресурси і насамперед зацікавлені у стабілізації ситуації в країні.
Такої думки, серед іншого, і президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко:
«Якщо олігархи зрозуміють, що Україна – це їхня країна. А Україна зрозуміє, що вони так само українські підприємці, то можна частково послабити цю проблему і вони мали б дати велику частину тих кредитів, які треба було б брати за кордоном. Якщо це буде, то нам легше було б виходити на міжнародні ринки і легше робити запозичення чи то в ЄС, чи США, чи МВФ, чи Росії, чи в Китаї».
Кількамісячне політичне протистояння в країні і непоступливість політиків зробили свою справу. Падіння курсу гривні, зростання цін – лише перші видимі ознаки економічних проблем. Для багатьох стало очевидно – стабільність української економіки, знекровленої корупцією та відсутністю інвестицій, була дуже хиткою. Без нових фінансових ін’єкцій Нацбанк і уряд не обійдуться.
Говорить президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко:
«У НБУ є проблеми – він почав думати, де взяти мільярд, щоб завтра заплатити МВФ, де взяти три мільярди, які треба заплатити Росії за газ, ну і пішло-поїхало. І поточні платежі треба платити по внутрішнім боргам».
Українська влада розраховувала на російську позичку. В Кремлі пообіцяли 15 мільярдів доларів. Однак на фоні загострення в Україні політичного протистояння і відставки Кабміну в Москві призупинили надання кредиту. Позичати гроші Києву – надто великий ризик.
Виконавчий директор Фонду Блейзера Олег Устенко каже:
«Без зовнішніх запозичень – дуже складно передбачити, як буде розвиватися ситуація. Якщо уявити, що їх зовсім не буде, то вихід один – різати видатки державного бюджету».
Це означатиме скорочення зарплат бюджетникам, пенсій і соціальних програм. Йти на такий крок за рік до президентських виборів – політичне самогубство. Тому влада буде змушена знову виходити на ринки позичання.
Устенко продовжує:
«Було б абсолютно правильно негайно почати переговори про кредит з Міжнародним валютним фондом. Навіть не має значення, про яку суму йтиметься. Питання не в сумі, а в сигналі. Якщо буде угода з МВФ, Україні вдасться знизити вартість ресурсу на зовнішніх ринках. Знайти якусь альтернативу – можливо, але малоймовірно. Я слабо уявляю, що хтось погодиться так швидко дати Україні кредит».
Однак МВФ і Захід не дадуть грошей без чітких зобов’язань проведення глибоких перетворень.
Говорить президент Американсько-Української ділової ради Морґан Вільямс:
«Фінансові вливання не мають сенсу без реформ. Без них ця допомога втрачає сенс. Кредити проїдяться, гроші зникнуть і ситуація ніяким чином не покращиться. Тому Захід говорить – ми не збираємося просто давати гроші тому, що вам нічим платити зарплати і пенсії, або ви хочете щоб і далі споживачі отримували дешевший газ. Гроші мають йти на інвестиції, які дадуть поштовх економіці, а не затикання дірок у бюджеті. Тобто західні гроші можуть прийти лише під реформи, які й так життєво необхідні країні».
Деякі експерти переконані – вийти із фінансової скрути країні можуть допомогти так звані олігархи. Вони мають ресурси і насамперед зацікавлені у стабілізації ситуації в країні.
Такої думки, серед іншого, і президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко:
«Якщо олігархи зрозуміють, що Україна – це їхня країна. А Україна зрозуміє, що вони так само українські підприємці, то можна частково послабити цю проблему і вони мали б дати велику частину тих кредитів, які треба було б брати за кордоном. Якщо це буде, то нам легше було б виходити на міжнародні ринки і легше робити запозичення чи то в ЄС, чи США, чи МВФ, чи Росії, чи в Китаї».