В Україні є ознаки масових порушень прав людини, і головну відповідальність за це несуть урядовці, командування сил міліції та окремі бійці силових структур. Таким є висновок експерта з міжнародного права Університету Джорджа Вашингтона Ральфа Стайнгарда, який досліджував останні події в Україні.
Обмеження права громадян на мирний протест, застосування надмірної сили проти демонстрантів, побиття і тортури – порушують норми міжнародних угод, які підписала Україна.
Професор Університету Джорджа Вашингтона Ральф Стайнгард нагадує, що обов’язком держави є гарантування прав та свобод людини.
«У громадянському суспільстві одним з основоположних є право людей на мирне і вільне висловлювання думки», – підкреслює він.
Україна приєдналася до ряду міжнародних угод, що регламентують права людей на протест. У європейській конвенції прав людини, у положеннях ОБСЄ та Ради Європи чітко визначено, що брутальність поліції та надмірне застосування сили – неприпустимі.
Професор права Університету Джорджа Вашингтона розмірковує про питання сили та її застосування:
«Що таке надмірна сила? Це завжди важко визначити ствердно, але загальним принципом є таке: поліцейський не може застосовувати більше сили, ніж необхідно, і лише у випадку прямої загрози своєму життю чи здоров’ю».
Стайнгард зауважує, що правоохоронці мають право реагувати на агресивні дії протестувальників. Втім реакція у таких випадках чітко регламентована:
«Дії одного чи кількох учасників протестів не дають права застосування сили проти сотень чи тисяч інших учасників протестів. Правоохоронці повинні діяти ціленапрямлено проти конкретних порушників порядку і лише у випадку прямої загрози власному життю чи здоров’ю. Правоохоронці треновані, озброєні і краще захищені. Їхня відповідь повинна бути пропорційною до загрози. Якщо цього не відбувається, особливо якщо зворотна реакція міліції направлена проти тих, хто не причетний – це є порушенням прав людини».
Масові побиття журналістів, стріляння у натовп з травматичної зброї, закидування шумових гранат впритул до людей – усе це, на думку професора, є свідченням застосування міліцією надмірної сили – і є злочином. Також злочином є тортури по відношенню до учасників протестів, наприклад, коли правоохоронці роздягнули догола на морозі одного із затриманих.
Професор права Університету Джорджа Вашингтона пояснює:
«Конвенція прав людини забороняє тортури, забороняє жорстоке поводження з людьми, яке принижує їхню гідність. Деякі права людини можуть бути порушені у надзвичайних ситуаціях, але право не бути підданим тортурам ніколи не припиняє дії. Тортури не можуть бути застосовані при жодних обставинах».
Поки українська влада ніяк не реагує на повідомлення про явні порушення прав людини та застосування тортур правоохоронцями. Така бездіяльність також є злочином в очах міжнародного правосуддя.
Ральф Стайнгард продовжує:
«Ви можете бути певні, міжнародна спільнота буде розслідувати ці інциденти. І тоді вона покладатиметься на зібрану інформацію про те що сталося, коли це сталося і хто несе за це відповідальність.
Винними можуть визнати конкретних міліціонерів чи силовиків; Або командирів, які віддали злочинні накази чи створи атмосферу безнаказаності, яка дозволила таким злочинам статися.
Тобто відповідати будуть як індивідуальні особи, так і вся вертикаль командирів аж до керівників уряду».
Професор Стайнгард вважає, що особливо важливу роль у процесі захисту прав людини в Україні відіграють сьогодні юристи. Боротьба за демократію в Україні, за його словами, повинна перенестися з барикад у правове поле.
Ральф Стайнгард так говорить про роль влади і законів:
«Юристи не лише спонукають владу діяти у рамках законів, вони створюють відповідну культуру у суспільстві, яка у довготривалій перспективі спонукає всіх дотримуватися правових норм».
Учасники протестів, які вважають, що їхні права було порушено, повинні звертатися за допомогою до юристів і шукати справедливості в українських та міжнародних судах.
Ральф Стайнгард пояснює юридичний шлях, як шукати справедливості:
«Сім’ї зниклих чи були закатованих до смерті людей, або ж самі жертви тортур можуть звернутися до Європейського суду з прав людини.
Найважливіше, що вони можуть робити, це документувати усі випадки порушень своїх прав. Збирання цієї інформації, доказів - це надзвичайно важливо. Оскільки, можете в цьому не сумніватися, ОБСЄ, Рада Європи, Європейський Союз, Комісія ООН з прав людини будуть розслідувати те, що відбувається сьогодні в Україні».
Обмеження права громадян на мирний протест, застосування надмірної сили проти демонстрантів, побиття і тортури – порушують норми міжнародних угод, які підписала Україна.
Професор Університету Джорджа Вашингтона Ральф Стайнгард нагадує, що обов’язком держави є гарантування прав та свобод людини.
«У громадянському суспільстві одним з основоположних є право людей на мирне і вільне висловлювання думки», – підкреслює він.
Україна приєдналася до ряду міжнародних угод, що регламентують права людей на протест. У європейській конвенції прав людини, у положеннях ОБСЄ та Ради Європи чітко визначено, що брутальність поліції та надмірне застосування сили – неприпустимі.
Професор права Університету Джорджа Вашингтона розмірковує про питання сили та її застосування:
«Що таке надмірна сила? Це завжди важко визначити ствердно, але загальним принципом є таке: поліцейський не може застосовувати більше сили, ніж необхідно, і лише у випадку прямої загрози своєму життю чи здоров’ю».
Стайнгард зауважує, що правоохоронці мають право реагувати на агресивні дії протестувальників. Втім реакція у таких випадках чітко регламентована:
«Дії одного чи кількох учасників протестів не дають права застосування сили проти сотень чи тисяч інших учасників протестів. Правоохоронці повинні діяти ціленапрямлено проти конкретних порушників порядку і лише у випадку прямої загрози власному життю чи здоров’ю. Правоохоронці треновані, озброєні і краще захищені. Їхня відповідь повинна бути пропорційною до загрози. Якщо цього не відбувається, особливо якщо зворотна реакція міліції направлена проти тих, хто не причетний – це є порушенням прав людини».
Масові побиття журналістів, стріляння у натовп з травматичної зброї, закидування шумових гранат впритул до людей – усе це, на думку професора, є свідченням застосування міліцією надмірної сили – і є злочином. Також злочином є тортури по відношенню до учасників протестів, наприклад, коли правоохоронці роздягнули догола на морозі одного із затриманих.
Професор права Університету Джорджа Вашингтона пояснює:
«Конвенція прав людини забороняє тортури, забороняє жорстоке поводження з людьми, яке принижує їхню гідність. Деякі права людини можуть бути порушені у надзвичайних ситуаціях, але право не бути підданим тортурам ніколи не припиняє дії. Тортури не можуть бути застосовані при жодних обставинах».
Поки українська влада ніяк не реагує на повідомлення про явні порушення прав людини та застосування тортур правоохоронцями. Така бездіяльність також є злочином в очах міжнародного правосуддя.
Ральф Стайнгард продовжує:
«Ви можете бути певні, міжнародна спільнота буде розслідувати ці інциденти. І тоді вона покладатиметься на зібрану інформацію про те що сталося, коли це сталося і хто несе за це відповідальність.
Винними можуть визнати конкретних міліціонерів чи силовиків; Або командирів, які віддали злочинні накази чи створи атмосферу безнаказаності, яка дозволила таким злочинам статися.
Тобто відповідати будуть як індивідуальні особи, так і вся вертикаль командирів аж до керівників уряду».
Професор Стайнгард вважає, що особливо важливу роль у процесі захисту прав людини в Україні відіграють сьогодні юристи. Боротьба за демократію в Україні, за його словами, повинна перенестися з барикад у правове поле.
Ральф Стайнгард так говорить про роль влади і законів:
«Юристи не лише спонукають владу діяти у рамках законів, вони створюють відповідну культуру у суспільстві, яка у довготривалій перспективі спонукає всіх дотримуватися правових норм».
Учасники протестів, які вважають, що їхні права було порушено, повинні звертатися за допомогою до юристів і шукати справедливості в українських та міжнародних судах.
Ральф Стайнгард пояснює юридичний шлях, як шукати справедливості:
«Сім’ї зниклих чи були закатованих до смерті людей, або ж самі жертви тортур можуть звернутися до Європейського суду з прав людини.
Найважливіше, що вони можуть робити, це документувати усі випадки порушень своїх прав. Збирання цієї інформації, доказів - це надзвичайно важливо. Оскільки, можете в цьому не сумніватися, ОБСЄ, Рада Європи, Європейський Союз, Комісія ООН з прав людини будуть розслідувати те, що відбувається сьогодні в Україні».