Брюссель – Чому США рішучіші та войовничіші за Євросоюз, коли мова заходить про санкції для припинення недемократичних зсувів в Україні? Таке питання ставлять сьогодні деякі західні засоби масової інформації. Тим часом, як в Америці у пресі висувають переконливі аргументи для захисту громадянських прав в українському суспільстві, європейські видання намагаються аналізувати можливості відновлення переговорів з Києвом та вказують на розбіжності виборчої тактики основних опозиціонерів України
Брюссельське інтернет-видання EUobserver пише, що в той час, як США готують для України санкції, Європейський союз зосереджено міркує над новими переговорами з офіційним Києвом. Оглядач інтернет-газети Ендрю Ретман повідомляє, що Сполучені Штати вже склали попередній список із понад десятка офіційних представників України, що винні в насильстві над мирними проєвропейськими маніфестантами. Американські джерела брюссельського інтернет-порталу зауважують, що санкції на цих людей, зокрема міністра Віталія Захарченка, набудуть чинності, як тільки насильство повториться. Мова йде про замороження закордонних активів та заборону на в’їзд цих людей на територію США. «Як і в минулому, Сполучені Штати сьогодні виявилися більш войовничими, ніж європейські установи», – пише EUobserver, додаючи: втім, і у дипломатичних колах ЄС є ті, що вважають вибіркові санкції щодо політичних та ділових прибічників Януковича найефективнішими для відстоювання демократії та верховенства права в Україні. Однак, система накладення покарань Євросоюзу значно складніша, ніж американська, пише Ендрю Ретман. Тому, і єврокомісар із політики сусідства Штефан Фюле, і дипломати, і представники установ ЄС більш схильні до ідеї спробувати відновити переговори з Києвом щодо асоціації та вільної торгівлі з ЄС.
Подібну тему розвиває й заокеанська преса. Як Сполученим Штатам реагувати на те, що в деяких частинах світу, зокрема в Україні, демократія потрапила в облогу? – читаємо сьогодні в американському виданні Richmond Times Dispatch. У своїй авторській колонці американський політолог та історик, дослідник періоду Холодної війни Дональд Нуехтерляйн дає свій варіант відповіді на випадки «погашення політичної свободи», що спостерігається в Україні. Так, є чимало американців, які вважають, що США повинні займатися суто власними проблемами і не втручатися у справи інших урядів, якщо це прямо не стосується Америки. Однак, є й контраргумент, пише політолог. «Американське процвітання та високі стандарти життя – це результат відносно спокійної ситуації у світі, де політика США активно підтримує демократичні уряди. Через те, що демократії миролюбніші, ніж авторитарні режими, ми й повинні міцно підтримувати демократичний рух». Іншими словами, пише автор статті, «Америка була заснована як демократична система й популяризувала свободу й демократію у цілому світі як свої національні інтереси». «Тож, коли виникає потреба, вона повинна й далі підтримувати рух свободи», – зазначає він.Складність завдання полягає у тому, що США, попри свої добрі наміри, «має обмежені політичні та економічні ресурси, щоб суттєво впливати на внутрішню практику інших урядів, особливо тих, що рішуче втримують політичний контроль на шкоду громадянським свободам».
Ще одне інтернетне видання Брюсселя Euractiv намагається проаналізувати розташування сил і стратегію української опозиції. Три головні опозиційні лідери України згодні, що єдиний шлях досягнення мети, а саме руху їхньої держави в бік Європейського союзу, – це спільна перемога на президентських виборах 2015 року. Але, пише інтернет-газета, ці опозиційні лідери мають величезні розбіжності щодо тактики виборчого процесу. Основна відмінність – участь у виборах одного кандидата від опозиції чи обрання його тільки після першого кола голосувань. Оглядач видання Георгій Ґотєв зазначає: якщо лідер УДАРу Віталій Кличко наполегливо відстоює перший варіант, то представник «Батьківщини» Арсеній Яценюк – другий. Він нагадує про домовленість, письмово оформлену ще у середині травня минулого року. Там ідеться про висунення окремого кандидата від кожної з трьох політичних партій. Інтернет-газета цитує депутата від «Батьківщини» Олександра Бригинця, який зауважує, що єдиний опозиційний кандидат для чинної влади буде легшою мішенню для дискредитації чи, навіть, ліквідації. «Сьогодні ми не в змозі точно сказати, якою буде ситуація напередодні виборів, – пояснює Euractiv український депутат, – Якщо влада відчуватиме себе загнаною до глухого кута, то буде здатна на будь-які злочини, аби лиш зупинити вибори».
Брюссельське інтернет-видання EUobserver пише, що в той час, як США готують для України санкції, Європейський союз зосереджено міркує над новими переговорами з офіційним Києвом. Оглядач інтернет-газети Ендрю Ретман повідомляє, що Сполучені Штати вже склали попередній список із понад десятка офіційних представників України, що винні в насильстві над мирними проєвропейськими маніфестантами. Американські джерела брюссельського інтернет-порталу зауважують, що санкції на цих людей, зокрема міністра Віталія Захарченка, набудуть чинності, як тільки насильство повториться. Мова йде про замороження закордонних активів та заборону на в’їзд цих людей на територію США. «Як і в минулому, Сполучені Штати сьогодні виявилися більш войовничими, ніж європейські установи», – пише EUobserver, додаючи: втім, і у дипломатичних колах ЄС є ті, що вважають вибіркові санкції щодо політичних та ділових прибічників Януковича найефективнішими для відстоювання демократії та верховенства права в Україні. Однак, система накладення покарань Євросоюзу значно складніша, ніж американська, пише Ендрю Ретман. Тому, і єврокомісар із політики сусідства Штефан Фюле, і дипломати, і представники установ ЄС більш схильні до ідеї спробувати відновити переговори з Києвом щодо асоціації та вільної торгівлі з ЄС.
Подібну тему розвиває й заокеанська преса. Як Сполученим Штатам реагувати на те, що в деяких частинах світу, зокрема в Україні, демократія потрапила в облогу? – читаємо сьогодні в американському виданні Richmond Times Dispatch. У своїй авторській колонці американський політолог та історик, дослідник періоду Холодної війни Дональд Нуехтерляйн дає свій варіант відповіді на випадки «погашення політичної свободи», що спостерігається в Україні. Так, є чимало американців, які вважають, що США повинні займатися суто власними проблемами і не втручатися у справи інших урядів, якщо це прямо не стосується Америки. Однак, є й контраргумент, пише політолог. «Американське процвітання та високі стандарти життя – це результат відносно спокійної ситуації у світі, де політика США активно підтримує демократичні уряди. Через те, що демократії миролюбніші, ніж авторитарні режими, ми й повинні міцно підтримувати демократичний рух». Іншими словами, пише автор статті, «Америка була заснована як демократична система й популяризувала свободу й демократію у цілому світі як свої національні інтереси». «Тож, коли виникає потреба, вона повинна й далі підтримувати рух свободи», – зазначає він.Складність завдання полягає у тому, що США, попри свої добрі наміри, «має обмежені політичні та економічні ресурси, щоб суттєво впливати на внутрішню практику інших урядів, особливо тих, що рішуче втримують політичний контроль на шкоду громадянським свободам».
Ще одне інтернетне видання Брюсселя Euractiv намагається проаналізувати розташування сил і стратегію української опозиції. Три головні опозиційні лідери України згодні, що єдиний шлях досягнення мети, а саме руху їхньої держави в бік Європейського союзу, – це спільна перемога на президентських виборах 2015 року. Але, пише інтернет-газета, ці опозиційні лідери мають величезні розбіжності щодо тактики виборчого процесу. Основна відмінність – участь у виборах одного кандидата від опозиції чи обрання його тільки після першого кола голосувань. Оглядач видання Георгій Ґотєв зазначає: якщо лідер УДАРу Віталій Кличко наполегливо відстоює перший варіант, то представник «Батьківщини» Арсеній Яценюк – другий. Він нагадує про домовленість, письмово оформлену ще у середині травня минулого року. Там ідеться про висунення окремого кандидата від кожної з трьох політичних партій. Інтернет-газета цитує депутата від «Батьківщини» Олександра Бригинця, який зауважує, що єдиний опозиційний кандидат для чинної влади буде легшою мішенню для дискредитації чи, навіть, ліквідації. «Сьогодні ми не в змозі точно сказати, якою буде ситуація напередодні виборів, – пояснює Euractiv український депутат, – Якщо влада відчуватиме себе загнаною до глухого кута, то буде здатна на будь-які злочини, аби лиш зупинити вибори».