Львів – Першого січня виповнилось 105 років від дня народження Степана Бандери. У Львові біля пам’ятника провідникові Організації українських націоналістів відбулось віче. А ввечері містом пройшла факельна хода на честь Степана Бандери.
Близько 400 людей зібрались перед пам’ятником провідникові ОУН. Молитва, покладання квітів до підніжжя і виступи політиків, чиї слова зводились до того, що Степан Бандера породив націю борців – бандерівську націю, свідомо, самовіддано і жертовно поклав своє життя на вівтар свободи та незалежності українського народу.
«Я не можу знайти слів до тієї людини – Бандери, який це герой і чи такі будуть за нашого життя», – каже львів’янка Ольга Когут.
Для мешканки Самбірщини Євгенії Пехник ім’я Степана Бандери пов’язане з боротьбою за незалежність України. Жінка була репресована, з батьками виселена у січні 1950-го у Сибір.
«Бандера – герой нашої нації. Я з дитинства чула його ім’я. Мій брат був в УПА, у нас хлопці збирались і я чула це ім’я. Нашу сім’ю виселили у Сибір, в Красноярський край. Звільнили нас у 1956 році. Мала б бути більша урочистість, але така нині банда при владі, що не визнає Бандеру героєм», – каже Євгенія Пехник.
На вічі наголошували, що українська влада і політики роблять все, щоб нація не знала своєї історії і не шанувала своїх героїв. А держава сильна лише тоді, коли будує своє майбутнє на пам’яті.
Вогняний марш
Традиційно 1 січня у день народження Бандери у Львові відбулась смолоскипова хода, організована молодіжною організацією ВО «Свобода». Однак напередодні заходу у соціальних мережах розгорнулась дискусія про неприпустимість у Львові такої акції, яку у Європі розцінять як нацистський марш.
Втім, депутат міськради з фракції ВО «Свобода» Любомир Мельничук заперечив таку думку. «Наша акція демонструє те, що ідеологія українського націоналізму живе і не вмирає, і з кожним роком все більше людей приходить на цю акцію і відбуваються смолоскипні марші по всіх містах», – наголосив депутат.
Туристи з подивом спостерігали за тисячною ходою зі смолоскипами у руках, яка скандувала «Україна понад усе», «Смерть ворогам», «Бандера, Шухевич – наші герої».
Після того, як смолоскиповий марш пройшовся центральною частиною, на дорогах міста залишились десятки запалених елементів смолоскипів, які машини обережно об’їжджали. Бо бракувало найменшої краплі палива до пожежі. Уся зупинка на Підвальній, що у центрі, була у розкиданих вогнях від факелів. Щоби трамваї проїжджали, працівник ЛКП ретельно стежив. Біля вогню стояли дітлахи і його переступали пасажири, щоб сісти у трамвай.
«Трамвай може елементарно загорітись, тут же гума. Хіба таке може бути», – обурювався працівник трамвайного депо.
Смолоскипова хода свободівців відбувалась під опікою сотень правоохоронців, але ніхто, ні місцеві політики, ні народні депутати, які брали участь у марші, ані мерія міста не подбали про елементарну безпеку людей. Бо не організували з натовпу бодай одну людину, яка б вогнегасником гасила потенційно небезпечне полум’я на вулицях міста після маршу.
Близько 400 людей зібрались перед пам’ятником провідникові ОУН. Молитва, покладання квітів до підніжжя і виступи політиків, чиї слова зводились до того, що Степан Бандера породив націю борців – бандерівську націю, свідомо, самовіддано і жертовно поклав своє життя на вівтар свободи та незалежності українського народу.
«Я не можу знайти слів до тієї людини – Бандери, який це герой і чи такі будуть за нашого життя», – каже львів’янка Ольга Когут.
Для мешканки Самбірщини Євгенії Пехник ім’я Степана Бандери пов’язане з боротьбою за незалежність України. Жінка була репресована, з батьками виселена у січні 1950-го у Сибір.
«Бандера – герой нашої нації. Я з дитинства чула його ім’я. Мій брат був в УПА, у нас хлопці збирались і я чула це ім’я. Нашу сім’ю виселили у Сибір, в Красноярський край. Звільнили нас у 1956 році. Мала б бути більша урочистість, але така нині банда при владі, що не визнає Бандеру героєм», – каже Євгенія Пехник.
На вічі наголошували, що українська влада і політики роблять все, щоб нація не знала своєї історії і не шанувала своїх героїв. А держава сильна лише тоді, коли будує своє майбутнє на пам’яті.
Вогняний марш
Традиційно 1 січня у день народження Бандери у Львові відбулась смолоскипова хода, організована молодіжною організацією ВО «Свобода». Однак напередодні заходу у соціальних мережах розгорнулась дискусія про неприпустимість у Львові такої акції, яку у Європі розцінять як нацистський марш.
Втім, депутат міськради з фракції ВО «Свобода» Любомир Мельничук заперечив таку думку. «Наша акція демонструє те, що ідеологія українського націоналізму живе і не вмирає, і з кожним роком все більше людей приходить на цю акцію і відбуваються смолоскипні марші по всіх містах», – наголосив депутат.
Туристи з подивом спостерігали за тисячною ходою зі смолоскипами у руках, яка скандувала «Україна понад усе», «Смерть ворогам», «Бандера, Шухевич – наші герої».
Після того, як смолоскиповий марш пройшовся центральною частиною, на дорогах міста залишились десятки запалених елементів смолоскипів, які машини обережно об’їжджали. Бо бракувало найменшої краплі палива до пожежі. Уся зупинка на Підвальній, що у центрі, була у розкиданих вогнях від факелів. Щоби трамваї проїжджали, працівник ЛКП ретельно стежив. Біля вогню стояли дітлахи і його переступали пасажири, щоб сісти у трамвай.
«Трамвай може елементарно загорітись, тут же гума. Хіба таке може бути», – обурювався працівник трамвайного депо.
Смолоскипова хода свободівців відбувалась під опікою сотень правоохоронців, але ніхто, ні місцеві політики, ні народні депутати, які брали участь у марші, ані мерія міста не подбали про елементарну безпеку людей. Бо не організували з натовпу бодай одну людину, яка б вогнегасником гасила потенційно небезпечне полум’я на вулицях міста після маршу.
Your browser doesn’t support HTML5