СБУ і абсурд: васильківський «теракт» – підрив демонтованого Леніна

(Рубрика «Точка зору»)

Галя Койнаш

Добіг кінця судовий процес над трьома чоловіками, яких звинувачують у «тероризмі», що, за версією СБУ, полягав у підготовці до підриву пам’ятника Леніну. Труднощі в розумінні, де в підриві пам’ятника ховається теракт, спрямований на залякування населення чи органів влади, посилюються ще однією перешкодою: пам’ятника не було. Він був демонтований за рішенням місцевої влади, про що підсудні добре знали. Так, у матеріалах справи є телефонний дзвінок, перехоплений СБУ, який засвідчує, що підсудним відомо про демонтаж пам’ятника, і спецслужби, відповідно, знали про це.

На жаль, українське слідство та суд рідко лякають такі тривіальні обставини, і чоловіки перебувають під вартою вже понад два роки.

Ігор Мосійчук, Сергій Бевз та Володимир Шпара є активістами праворадикальної організації «Патріот України». Перші двоє є також депутатами Васильківської міської ради. 22 серпня 2011 року співробітники СБУ увірвались до офісу комунального підприємства, де працювали двоє з них, і влаштували обшук. Нібито знайдено саморобний вибуховий пристрій і листівки, що стосуються пам’ятника. В них йдеться про те, що пам’ятник демонтований, але є наміри встановити його в іншому місці. Автори листівок висловлюють рішучий намір знести всі пам’ятники тоталітарного минулого. Ця листівка, яку, за словами підсудних, їм підкинули, завершується дещо несподіваною погрозою звернути свій «праведний гнів» проти президента Віктора Януковича, якщо той не погодиться на їхні вимоги й не знищить усі пам’ятники тоталітарного минулого. Є й заклик до «патріотів» приєднуватись до акцій непокори, вивчати військову справу та підривні матеріали.

Цікаво, що навіть експерт-мовознавець з СБУ не змогла визнати, що листівки містять які-небудь заклики до вчинення теракту. Запрошені захистом експерти з кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Шевченка не знайшли у листівках ні закликів до теракту, ні закликів до повалення конституційного ладу.

Ключовим доказом, втім, мала бути так звана «бомба». Так звана, бо, незважаючи на заяви, що це небезпечний вибуховий пристрій, на оперативному відео видно, як працівник СБУ саперів не викликає й сам виносить її з офісу без будь-яких заходів безпеки.

Захист вважає, що цей вибуховий пристрій був лише муляжем. Пізніше він був знищений під час вибухотехнічної експертизи, що унеможливило подальшу перевірку, чи дійсно цей предмет містив вибухівку. Насторожує те, що цю експертизу було проведено таємно від підсудних та адвокатів, які були повідомлені про призначення експертизи вже після її проведення та фактичного знищення пристрою.

На самому муляжі не було виявлено ані відбитків пальців, ані слідів ДНК жодного з підсудних. Були виявлені відбитки пальців невідомих осіб, однак слідство не намагалось встановити, кому вони належать, стверджуючи, що це не має значення.

Можна законно спитати, що для них має значення, якщо справа так нахабно абсурдна у своїй суті і слабка в деталях. Головний доказ був знищений, і єдиний реальний свідок – особа, на якій висить відкрита кримінальна справа, що робить його вразливим до тиску з боку СБУ. Що найважливіше, його свідчення не піддаються логіці. Він заявив, що підсудні тричі просили його грошей на вибухівку і він тричі відмовив їм надати кошти. До справи приєднана довідка з магазинів зброї. Ту кількість бездимного пороху, який нібито виявили у пристрої, можна купити приблизно за 200 гривень, що робить прохання підсудних дати гроші на вибухівку абсолютно нелогічними.

Попри абсурд, зі сміхом проблематично

Кожному з чоловіків окремо інкримінується додаткове звинувачення. Їхні захисники вважають, що це зроблено на той випадок, якщо прокуророві не вдасться протягнути версію про теракт і суд все-таки здасться перед абсурдністю звинувачення в тероризмі.

Якщо патрони, у зберіганні яких звинувачують Мосійчука, чи тротилова шашка і пістолет (знайдений у дитячій кімнаті!) – у Шпари, ще мають якийсь невеликий сенс, то зберігання психотропної речовини у випадку Шпари повністю суперечить принципам «патріотів», які пропагують здоровий спосіб життя та спорт. Крім того, дактилоскопічна експертиза встановила, що на жодному з цих вилучених «речових доказів» відбитків пальців нікого з підсудних немає.

Обвинувачення проти Бевза, одного з депутатів Васильківської міськради, пов’язані з листівками, в яких суперечлива експертиза виявила «заклики до повалення конституційного ладу». Проблем тут море. Підсудні не заперечують зв’язок листівок із організацією, але вони були виявленні в кімнаті гуртожитку, де Бевз, маючи дружину та сина, був лише офіційно зареєстрованим, але не проживав. Хлопець, що жив там фактично, відразу заявив, що листівки належать йому.

Якщо листівка, яку виготовила ГО «Патріот України», дійсно містить небезпечні заклики до повалення конституційного ладу, то СБУ повинна намагатись довести це і вживати відповідних заходів стосовно організації. Замість цього звинувачення було вибірково пред’явлене одній людині, яка не має стосунку до цих конкретних листівок і не проживала за адресою, де їх було виявлено.

Головним каменем спотикання у всій цій убогій справі залишається, звісно, Ленін. По-перше, правдою є те, що бажання демонтувати такі пам’ятники з площ незалежної України поділяє дуже багато українців, які вважають ідеологію «Патріоту України» повністю неприйнятною. По-друге, спробу демонтажу пам’ятника можна максимум назвати вандалізмом, ніяк не терактом.

Третю проблему не можна подолати. Не було пам’ятника Леніну, що робить усю історію про теракт просто абсурдною.

Зі сміхом, щоправда, проблематично, бо троє обвинувачених провели 2 роки і чотири місяці під вартою і їм загрожує до 9 років ув’язнення, якщо їх засудять за тероризм у зв’язку з уявною підготовкою до підриву демонтованого пам’ятника. Нам можуть не подобатись їхні погляди, однак готовність так нахабно зневажати як право на справедливий суд, так і просто здоровий глузд заради кимось замовленої «терористичної» справи є загрозою для кожного з нас.

Галя Койнаш – журналістка

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода