Європейці можуть багато зробити для залучення сходу і півдня України в процес євроінтеграції навіть тоді, коли українська влада не робитиме кроків назустріч, вважає аналітик британського Chatham House Орися Луцевич. На її думку, європейці навряд чи зможуть відмовитися від візового режиму поїздок для українців найближчим часом, але і попри це вони могли б залучити до програм студентських та професійних обмінів молодь та підприємців зі сходу України, щоб і вони могли судити про Європу не лише з повідомлень центрального телебачення. А розмову з Орисею Луцевич Радіо Свобода розпочало з того, чи дійсно відкриття кордонів було б найкращим способом підтримати українців, і наскільки він ймовірний?
– Це – дуже символічний спосіб, який би безумовно показав солідарність Європейського союзу з тією частиною українського суспільства, яка вимагає європейських цінностей в країні. Але з точки зору практичності і того, наскільки це є реально, то я досить скептично ставлюсь до такої перспективи. А якщо глянути навіть на останню резолюцію Європейського парламенту, то навіть про якесь скасування віз чи тимчасовий безвізовий в’їзд, не йдеться. Чому? Тому що візові питання є в юрисдикції країн-членів ЄС і Україна, яка має план з лібералізації візового в’їзду в Європейський союз, не виконала навіть елементарних необхідних кроків із лібералізації візового режиму, як введення біометричних паспортів. Тому мені здається, що це буде реалізувати доволі важко.
– Посол ЄС в Україні Ян Томбінський, коли зустрічався зі співачкою Русланою, яка прийшла до нього з цим проханням з Майдану, говорив про те, що від України фактично зараз залежить лібералізація візового режиму, від того, наскільки швидко Київ ухвалить необхідні закони і запровадить біометричні паспорти. Але Київ не поспішає виконувати ці вимоги. Ба більше, зараз, після заяв прем’єр-міністра Миколи Азарова про те, що зараз зовнішня і візова політика України буде узгоджуватися з Москвою, ця перспектива виглядає ще більш віддаленою.
– Я погоджуюсь. Приклад Молдови, яка вже буде запроваджувати безвізовий режим з Європейським союзом показує, що все в руках уряду країни. Європейський союз надав для всіх кран-учасниць «Східного партнерства» однакові інструменти. Україна пасе задніх у цьому плані.
Як це пояснити? Мені здається, що вся політика цього уряду направлена на певне закриття країни, закриття щодо свободи пересування, інвестиційного ринку, закриття щодо навіть якихось культурних зв’язків. Тому, безумовно, посол Томбінський правильно сказав.
Всі карти в руках українського уряду. Для них не вигідно відкривати країну для світу. Бо це буде змінювати цінності людей. Люди будуть піднімати свої очікування щодо того, як країна має розвиватися, і які стандарти життя вона повинна мати. Якщо ми глянемо на статистику, то дуже мало українців були в Європі.
Який жест могла б зробити Європа, і це було б абсолютно в юрисдикції Європейської комісії, це – відкрити більше програм навчання і обмінів для професіоналів та студентів. Тому що деякі члени ЄС мають більше обміну, деякі менше.
Європейський союз міг би зробити таку програму, як вони зробили для Білорусі, яка називається «Відкрита Європа». Це – досить централізований hub, через який студенти можуть подаватися і отримати стипендії на навчання. Це не вимагає жодних рішень з боку українського уряду, і це досить просто зробити. І це було б не менш символічно для тієї української молоді, для тих студентів, які зараз виборюють європейське майбутнє на Майдані.
– Цікаво, що найбільше програмами студентського обміну користуються студенти з заходу і центру України. На сході про ці програми мало що знають. Чи в цьому є вина самого Європейського союзу, чи цим би мали займатися якісь українські громадські чи студентські організації.
– Цю умову має поставити той, хто фінансує ці програми, привести їх до якогось балансу, чи навіть більшої преференції студентам зі Східної України. Якщо ми подивимося на американську програму Muskie, яку фінансував американський уряд, у них була своя американська громадська організація, яка її адмініструвала в Україні, яка проводила дуже багато регіональних презентацій цієї програми, щоб молодь могла дізнатися, як податися на програму, які критерії відбору, як підготуватися. Тут американці могли б бути добрим прикладом. Не лише в навчанні, але і в таких програмах, як Community connections, йдеться про громадські зв’язки, яка брала по різних напрямках фахівців з України: ресторанний бізнес, туризм, освіта, громадські організації, які їздили в Сполучені Штати, жили в сім’ях і дивилися, як функціонує американське суспільство. Мені здається, що зараз такі програми є необхідні для України, бо ми бачимо, що молоде покоління рухає Україну вперед, але цього недостатньо, і треба ще підтягувати ще і середнє покоління фахівців, які б розуміли, що означають ці європейські стандарти.
– Чи є ще якісь способи, щоб Україна більше відкрилася, і щоб українці більше відкрили для себе Європейський cоюз, і щоб українці не відчували себе заручниками тієї системи, яка зараз створюється в Україні.
– Мені здається, що тут дуже важливим є питання засобів масової інформації, адже ми знаємо, якими тривожними є тенденції на ринку засобів масової інформації, де практично є і цензура, і скуповування великих медіа-холдингів великими владними структурами. Тому дуже важливо розвивати нові незалежні інформаційні портали, журнали.
І ще один напрямок, який може бути цікавим – це культура. Безумовно, європейські посольства проводять свої фестивалі, кіно, та інше, але цього можна було б робити більше. І, можливо, і бізнес міг би більше інвестувати у те, щоб розвивати культурні проекти між Україною і Європою.
– Це – дуже символічний спосіб, який би безумовно показав солідарність Європейського союзу з тією частиною українського суспільства, яка вимагає європейських цінностей в країні. Але з точки зору практичності і того, наскільки це є реально, то я досить скептично ставлюсь до такої перспективи. А якщо глянути навіть на останню резолюцію Європейського парламенту, то навіть про якесь скасування віз чи тимчасовий безвізовий в’їзд, не йдеться. Чому? Тому що візові питання є в юрисдикції країн-членів ЄС і Україна, яка має план з лібералізації візового в’їзду в Європейський союз, не виконала навіть елементарних необхідних кроків із лібералізації візового режиму, як введення біометричних паспортів. Тому мені здається, що це буде реалізувати доволі важко.
– Посол ЄС в Україні Ян Томбінський, коли зустрічався зі співачкою Русланою, яка прийшла до нього з цим проханням з Майдану, говорив про те, що від України фактично зараз залежить лібералізація візового режиму, від того, наскільки швидко Київ ухвалить необхідні закони і запровадить біометричні паспорти. Але Київ не поспішає виконувати ці вимоги. Ба більше, зараз, після заяв прем’єр-міністра Миколи Азарова про те, що зараз зовнішня і візова політика України буде узгоджуватися з Москвою, ця перспектива виглядає ще більш віддаленою.
– Я погоджуюсь. Приклад Молдови, яка вже буде запроваджувати безвізовий режим з Європейським союзом показує, що все в руках уряду країни. Європейський союз надав для всіх кран-учасниць «Східного партнерства» однакові інструменти. Україна пасе задніх у цьому плані.
Як це пояснити? Мені здається, що вся політика цього уряду направлена на певне закриття країни, закриття щодо свободи пересування, інвестиційного ринку, закриття щодо навіть якихось культурних зв’язків. Тому, безумовно, посол Томбінський правильно сказав.
Всі карти в руках українського уряду. Для них не вигідно відкривати країну для світу. Бо це буде змінювати цінності людей
Який жест могла б зробити Європа, і це було б абсолютно в юрисдикції Європейської комісії, це – відкрити більше програм навчання і обмінів для професіоналів та студентів. Тому що деякі члени ЄС мають більше обміну, деякі менше.
Європейський союз міг би зробити таку програму, як вони зробили для Білорусі, яка називається «Відкрита Європа». Це – досить централізований hub, через який студенти можуть подаватися і отримати стипендії на навчання. Це не вимагає жодних рішень з боку українського уряду, і це досить просто зробити. І це було б не менш символічно для тієї української молоді, для тих студентів, які зараз виборюють європейське майбутнє на Майдані.
– Цікаво, що найбільше програмами студентського обміну користуються студенти з заходу і центру України. На сході про ці програми мало що знають. Чи в цьому є вина самого Європейського союзу, чи цим би мали займатися якісь українські громадські чи студентські організації.
Молоде покоління рухає Україну вперед, але цього недостатньо, і треба ще підтягувати ще і середнє покоління фахівців
– Чи є ще якісь способи, щоб Україна більше відкрилася, і щоб українці більше відкрили для себе Європейський cоюз, і щоб українці не відчували себе заручниками тієї системи, яка зараз створюється в Україні.
– Мені здається, що тут дуже важливим є питання засобів масової інформації, адже ми знаємо, якими тривожними є тенденції на ринку засобів масової інформації, де практично є і цензура, і скуповування великих медіа-холдингів великими владними структурами. Тому дуже важливо розвивати нові незалежні інформаційні портали, журнали.
І ще один напрямок, який може бути цікавим – це культура. Безумовно, європейські посольства проводять свої фестивалі, кіно, та інше, але цього можна було б робити більше. І, можливо, і бізнес міг би більше інвестувати у те, щоб розвивати культурні проекти між Україною і Європою.