Лондон – Знову світ зі здивуванням дивиться на Україну. Шість років український уряд працював над документами про асоціацію з Євросоюзом, але президент Янукович в останній момент передумав угоду підписувати.
Десятки тисяч українців вийшли на вулиці, протестуючи проти дій влади. Що в такій ситуації мала би робити Європа? Українці в ЄС також протестують.
«Чи був би кожен тут із вас, якби дома було добре? Якби була вдома Україна справді та, у якій би ми змогли працювати, в якій би ми могли здобути освіту, яка би принесла нам майбутнє?» – запитувала лондонська студентка, яка назвала себе донькою українського мігранта – заробітчанина, виступаючи на Євромайдані у британській столиці.
Майже одночасно, також у Лондоні, але в іншому місці, виступав син інших емігрантів. Президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес народився в сім’ї естонських біженців у Швеції.
Він виростав і навчався в Америці, а наприкінці 80-х років очолював Естонську редакцію Радіо Вільна Європа.
Ставши членом НАТО і ЄС, упроваджуючи реформи, Естонія зараз досягла ВВП на душу населення 16,316 доларів, а в Україні цей економічний показник становить лише 3,867. (Дані Світового банку)
За можливість свого членства в ЄС, і особливо у НАТО, Естонії довелося поборотися і вистояти колосальний тиск з боку Росії.
Естонський президент вважає, що справжнім водорозділом для України було б повноправне членство в ЄС, а угода про асоціацію є лише першим підготовчим етапом. І йому не зрозуміло, чому це питання викликає стільки суперечок у Києві.
«Угода про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі України з ЄС насправді не дуже глибока і недостатньо охоплююча. Справді охоплюючим було б повне залучення до європейського ринку. Але такого там нема. Те, що ми спостерігаємо, – політична гра сил, викручування рук, а привід сміховинний», – сказав Тоомас Ільвес, відповідаючи на запитання Радіо Свобода.
Прикривання особистих інтересів влади
Аналітик із лондонського Королівського інституту з міжнародних справ Джеймс Шерр, який і раніше скептично ставився до плану підписання угоди з Україною, говорить, що насправді Києву бракує політичної волі зробити вибір на користь Європи, а тиск Росії може бути, однимі навряд чи вирішальним чинником.
«(Тиск Росії) це лише півправди, а головним пріоритетом Януковича є, за будь яких обставин, залишатися при владі і гарантувати собі переобрання на президентську посаду 2015 року. Ось такі його міркування, в результаті яких він вирішив поступитися (під тиском Росії). І це підтверджує й українцям те, що більшість із них знають, що влада для Януковича – це головне, а національні інтереси – розмінні», – наголошував Джеймс Шерр, повернувшись із Києва, де став свідком протестів на Майдані.
Більшість західних фахівців лише частково погоджуються, що Євросоюз і Захід загалом могли би більше допомагати Україні. Вони наголошують, що підштовхування ззовні, як правило, не приносить бажаних результатів.
Україна – суверенна держава і українці вибрали свого президента, на якому лежить відповідальність за зовнішню політику.
Саме український уряд та парламент можуть працювати над розвитком України, упроваджуючи реформи тощо.
Європа залишається зразком
Професор Корнельського університету у США Валері Банс визнає, що Києву складніше проводити реформи, бо Росія має більший вплив на Київ, ніж на інші столиці пострадянських країн. Проте така стратегія не може спрацьовувати довго.
«Росія і далі може мати важелі тиску, але Захід має модель, яка економічно й політично набагато привабливіша, ніж російська модель. Так, у короткотерміновій перспективі вони можуть грати жорстко. Вони можуть створити собі торговельний блок, вони можуть використовувати той факт, що вже зараз існують тісні економічні зв’язки між Україною та Росією. Є культурна, мовна близькість тощо. Але зрештою Захід набагато привабливіший. Чим більше Янукович наближатиме Україну до Росії, тим більше йому потрібна буде якась противага, зокрема у вигляді зв’язків із Європою. І цілком можливо, що відкладення підписання угоди (про асоціацію з ЄС) не означає, що закриваються усі можливості», – сказала професор Банс в інтерв’ю Радіо Свобода.
Тим часом в Україні вже виросло ціле покоління, якому українські політичні лідери радо і безкінечно обіцяють, що Україна реформується і наближається до ЄС.
Із самої Європи зі співчуттям, а часом зі здивуванням дивляться на те, що роблять українські політики й можновладці.
Президент Естонії Тоомас Ільвес зазначає: «Європа може зробити більше. Вона вже пропонує Україні чимало. Переговори з добрими намірами тривали кілька років. І коли в останній момент сторона передумала, я вам скажу відверто... багато людей дуже-дуже роздратовані Україною. Навіщо ми марнували час? Ми вклали багато часу, грошей і зусиль у ті переговори. Ідею про те, що Європа буде благати Україну, аби вона вступила в ЄС, я чув не лише від президента Януковича, але й від президента Ющенка. Будьте реалістами! Це лише балтійці, поляки та інші сусіди України агітують за її зближення з ЄС. Думаєте, що такого зближення хоче Франція?»
«Тепер величезні суми грошей, які мали б піти на допомогу Україні, підуть на Середземномор’я, на вирішення проблем в Лівії тощо. І французи та іспанці дуже задоволені, що українці додали їм грошей», – зауважує президент Естонії.
За словами Тоомаса Ільвеса, можливості сприяння ззовні дуже обмежені, якщо сама Україна не покладе край власним ваганням, які тривають вже понад 20 років.
Десятки тисяч українців вийшли на вулиці, протестуючи проти дій влади. Що в такій ситуації мала би робити Європа? Українці в ЄС також протестують.
«Чи був би кожен тут із вас, якби дома було добре? Якби була вдома Україна справді та, у якій би ми змогли працювати, в якій би ми могли здобути освіту, яка би принесла нам майбутнє?» – запитувала лондонська студентка, яка назвала себе донькою українського мігранта – заробітчанина, виступаючи на Євромайдані у британській столиці.
Майже одночасно, також у Лондоні, але в іншому місці, виступав син інших емігрантів. Президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес народився в сім’ї естонських біженців у Швеції.
Він виростав і навчався в Америці, а наприкінці 80-х років очолював Естонську редакцію Радіо Вільна Європа.
Ставши членом НАТО і ЄС, упроваджуючи реформи, Естонія зараз досягла ВВП на душу населення 16,316 доларів, а в Україні цей економічний показник становить лише 3,867. (Дані Світового банку)
За можливість свого членства в ЄС, і особливо у НАТО, Естонії довелося поборотися і вистояти колосальний тиск з боку Росії.
Естонський президент вважає, що справжнім водорозділом для України було б повноправне членство в ЄС, а угода про асоціацію є лише першим підготовчим етапом. І йому не зрозуміло, чому це питання викликає стільки суперечок у Києві.
«Угода про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі України з ЄС насправді не дуже глибока і недостатньо охоплююча. Справді охоплюючим було б повне залучення до європейського ринку. Але такого там нема. Те, що ми спостерігаємо, – політична гра сил, викручування рук, а привід сміховинний», – сказав Тоомас Ільвес, відповідаючи на запитання Радіо Свобода.
Євромайдан у різних куточках світу
Прикривання особистих інтересів влади
Аналітик із лондонського Королівського інституту з міжнародних справ Джеймс Шерр, який і раніше скептично ставився до плану підписання угоди з Україною, говорить, що насправді Києву бракує політичної волі зробити вибір на користь Європи, а тиск Росії може бути, однимі навряд чи вирішальним чинником.
Головним пріоритетом Януковича є залишатися при владі і гарантувати собі переобрання 2015 рокуДжеймс Шерр
Більшість західних фахівців лише частково погоджуються, що Євросоюз і Захід загалом могли би більше допомагати Україні. Вони наголошують, що підштовхування ззовні, як правило, не приносить бажаних результатів.
Україна – суверенна держава і українці вибрали свого президента, на якому лежить відповідальність за зовнішню політику.
Саме український уряд та парламент можуть працювати над розвитком України, упроваджуючи реформи тощо.
Європа залишається зразком
Професор Корнельського університету у США Валері Банс визнає, що Києву складніше проводити реформи, бо Росія має більший вплив на Київ, ніж на інші столиці пострадянських країн. Проте така стратегія не може спрацьовувати довго.
«Росія і далі може мати важелі тиску, але Захід має модель, яка економічно й політично набагато привабливіша, ніж російська модель. Так, у короткотерміновій перспективі вони можуть грати жорстко. Вони можуть створити собі торговельний блок, вони можуть використовувати той факт, що вже зараз існують тісні економічні зв’язки між Україною та Росією. Є культурна, мовна близькість тощо. Але зрештою Захід набагато привабливіший. Чим більше Янукович наближатиме Україну до Росії, тим більше йому потрібна буде якась противага, зокрема у вигляді зв’язків із Європою. І цілком можливо, що відкладення підписання угоди (про асоціацію з ЄС) не означає, що закриваються усі можливості», – сказала професор Банс в інтерв’ю Радіо Свобода.
Тим часом в Україні вже виросло ціле покоління, якому українські політичні лідери радо і безкінечно обіцяють, що Україна реформується і наближається до ЄС.
Із самої Європи зі співчуттям, а часом зі здивуванням дивляться на те, що роблять українські політики й можновладці.
Президент Естонії Тоомас Ільвес зазначає: «Європа може зробити більше. Вона вже пропонує Україні чимало. Переговори з добрими намірами тривали кілька років. І коли в останній момент сторона передумала, я вам скажу відверто... багато людей дуже-дуже роздратовані Україною. Навіщо ми марнували час? Ми вклали багато часу, грошей і зусиль у ті переговори. Ідею про те, що Європа буде благати Україну, аби вона вступила в ЄС, я чув не лише від президента Януковича, але й від президента Ющенка. Будьте реалістами! Це лише балтійці, поляки та інші сусіди України агітують за її зближення з ЄС. Думаєте, що такого зближення хоче Франція?»
Тепер величезні суми грошей, які мали б піти на допомогу Україні, підуть на Середземномор’я, на вирішення проблем в Лівії тощоТоомас Ільвес
За словами Тоомаса Ільвеса, можливості сприяння ззовні дуже обмежені, якщо сама Україна не покладе край власним ваганням, які тривають вже понад 20 років.