У росіян, які могли собі це дозволити, завжди були популярними шкіряні піджаки, пальта, кожухи, шапки із хутра соболя. Як завжди, із початком зими, росіяни виймають зі своїх шаф одяг із хутра мільйонів тварин. Але й у цій країні поволі розгортається рух на захист «братів наших менших». Водночас тутешні соціологи доволі скептичні щодо перспектив такого захисту в Росії.
Шлях до активного захисту прав тварин у Алфії Карімової з Магнітогорська почався з он-лайн купівлі кожуха. 34-річна Алфія вже мала чудового кожуха з чорно-бурої лисиці, а цього разу їй захотілося ще й теплої одежинки з норки. Та під час поринання в інтернет-нетрі на цю тему молода жінка наштовхнулася на статтю, де було розписано, як шевці одягу з хутра використовують його, відразу ж здерте з живих тварин. Тут Алфія почерпнула також інформацію про страждання тварин у тісних клітках, їхні муки у капканах.
Карімову охопив після цього жах: «Причина тут – постійний сором. Як можна було прожити стільки років не задумуючись, не розуміючи, що те, чим ти користуєшся, насправді – результат жорстокості, варварства, дикунства. Для мене це – загадка , сором… і причина, щоб хоча б якось зменшити свою вину, щось зробити для тварин».
У жовтні Алфія разом із десятьма таких, як вона, активістів захисту прав тварин, провела у хутряному, кожуховому і шапковому Магнітогорську першу акцію біля крамниці хутра цього уральського металургійного центру Росії. Активісти співали тут, роздавали агітки покупцям, переконували їх переходити на інший одяг заради співчуття тваринам.
Група захисників прав тварин в Росії – Vita – сприяла проведенню по всій країни десятків таких акцій, як в Магнітогорську. Всього вони охопили у жовтні 46 міст та нараховували до двох тисяч учасників.
Одна з найбільших акцій відбулася у Санкт-Петербурзі за участі майже 400 активістів. Вони заходили до крамниць м’ясників та демонстрували свої гасла на кшталт: «Носії хутра – носії смерті» або «Наша мода – вбивство».
Активісти захисту тварин – оптимісти, а соціологи – скептики
Осінні акції активістів Vita окрилюють їх, вони кажуть, що лави захисників тварин «зростають швидко». Ця організація, як повідомила Радіо Свобода її очільник Дінара Авдєєва, розсилає в інтернеті детальні матеріали про знущання над тваринами шевців із хутра.
Хоча й російські соціологи мала цікавляться масштабами руху захисту тварин, але аналітик незалежного Левада-центру Росії Ольга Казаєва сказала Радіо Свобода, що, за їхніми опитуваннями, лише 4 відсотки росіян брали активну участь у захисті прав тварин в останні два роки. Казаєва також погоджується, що росіяни в цілому «позитивно ставляться» до тварин, але налаштована скептично щодо зростання лав руху на захист тварин: «З нашої точки зору, це пов’язано з тим, що у громадян Росії багато інших щоденних проблем, на рівні побуту, заробітку, фінансів. Тому проблеми захисту тварин не є серед першочергових у росіян».
Багато з тих, кого й стривожили жорстокості над тваринами, не мають бажання кидати кожухи, чи шкірянки. Як от москвичка Ксенія Подольська: «Я відчула незручність після перегляду цих фото і ознайомлення із випадками. Але це не зупинить мене перед тим, щоб носити кожуха чи купувати нового, щоб замінити старого. Ми потребуємо це».
Для Подольської, яка виросла на Уралі, одяг з хутра «гарний, теплий, легкий», який важко замінити чимось іншим.
Петер Гоффкен із німецької філії європейської організації «Люди за етичне ставлення до тварин» (PETA) каже, що слабкість громадянського суспільства в Росії – це головна перешкода до зростання розуміння важливості співчуття росіян до долі тварин.
Матеріал підгтоували Василь Зілгалов і Tom Balmforth
Шлях до активного захисту прав тварин у Алфії Карімової з Магнітогорська почався з он-лайн купівлі кожуха. 34-річна Алфія вже мала чудового кожуха з чорно-бурої лисиці, а цього разу їй захотілося ще й теплої одежинки з норки. Та під час поринання в інтернет-нетрі на цю тему молода жінка наштовхнулася на статтю, де було розписано, як шевці одягу з хутра використовують його, відразу ж здерте з живих тварин. Тут Алфія почерпнула також інформацію про страждання тварин у тісних клітках, їхні муки у капканах.
Карімову охопив після цього жах: «Причина тут – постійний сором. Як можна було прожити стільки років не задумуючись, не розуміючи, що те, чим ти користуєшся, насправді – результат жорстокості, варварства, дикунства. Для мене це – загадка , сором… і причина, щоб хоча б якось зменшити свою вину, щось зробити для тварин».
У жовтні Алфія разом із десятьма таких, як вона, активістів захисту прав тварин, провела у хутряному, кожуховому і шапковому Магнітогорську першу акцію біля крамниці хутра цього уральського металургійного центру Росії. Активісти співали тут, роздавали агітки покупцям, переконували їх переходити на інший одяг заради співчуття тваринам.
Група захисників прав тварин в Росії – Vita – сприяла проведенню по всій країни десятків таких акцій, як в Магнітогорську. Всього вони охопили у жовтні 46 міст та нараховували до двох тисяч учасників.
Одна з найбільших акцій відбулася у Санкт-Петербурзі за участі майже 400 активістів. Вони заходили до крамниць м’ясників та демонстрували свої гасла на кшталт: «Носії хутра – носії смерті» або «Наша мода – вбивство».
Активісти захисту тварин – оптимісти, а соціологи – скептики
Осінні акції активістів Vita окрилюють їх, вони кажуть, що лави захисників тварин «зростають швидко». Ця організація, як повідомила Радіо Свобода її очільник Дінара Авдєєва, розсилає в інтернеті детальні матеріали про знущання над тваринами шевців із хутра.
Хоча й російські соціологи мала цікавляться масштабами руху захисту тварин, але аналітик незалежного Левада-центру Росії Ольга Казаєва сказала Радіо Свобода, що, за їхніми опитуваннями, лише 4 відсотки росіян брали активну участь у захисті прав тварин в останні два роки. Казаєва також погоджується, що росіяни в цілому «позитивно ставляться» до тварин, але налаштована скептично щодо зростання лав руху на захист тварин: «З нашої точки зору, це пов’язано з тим, що у громадян Росії багато інших щоденних проблем, на рівні побуту, заробітку, фінансів. Тому проблеми захисту тварин не є серед першочергових у росіян».
Багато з тих, кого й стривожили жорстокості над тваринами, не мають бажання кидати кожухи, чи шкірянки. Як от москвичка Ксенія Подольська: «Я відчула незручність після перегляду цих фото і ознайомлення із випадками. Але це не зупинить мене перед тим, щоб носити кожуха чи купувати нового, щоб замінити старого. Ми потребуємо це».
Для Подольської, яка виросла на Уралі, одяг з хутра «гарний, теплий, легкий», який важко замінити чимось іншим.
Петер Гоффкен із німецької філії європейської організації «Люди за етичне ставлення до тварин» (PETA) каже, що слабкість громадянського суспільства в Росії – це головна перешкода до зростання розуміння важливості співчуття росіян до долі тварин.
Матеріал підгтоували Василь Зілгалов і Tom Balmforth