Сьогодні у Дніпропетровську громадськість провела жалобний мітинг в пам’ять за загиблими від Голодомору. Близько ста активістів, представників громадських організацій, а також свідки Голодомору зібралися на привокзальній площі, біля пам’ятника Григорію Петровському.
Учасники зібрання зажадали від влади Дніпропетровська перейменування вулиць, названих іменами організаторів Голодомору: до підніжжя пам’ятника Григорієві Петровському вони прикріпили плакати з написами «Хто підтримує Косіора, той підтримує Голодомор», «Голодомор – послідовна політика російського шовінізму», «Геть імена катів з дніпропетровських вулиць» тощо.
«Ми прийшли сьогодні вшанувати жертв Голодомору і нагадати людям про виконавців та винуватців цього злочину. Імена цих людей досі в назвах наших вулиць, пам’ятники стоять. Якщо ми хочемо, щоб це не повторилось, ми маємо щось у цьому напрямку змінювати», – заявляли активісти.
Вшанувати пам’ять загиблих дніпропетровці прийшли з букетами колосків, кетягами калини, хлібом, лампадками та свічками. Священики УПЦ Київського патріархату відслужили молебень. Учасники зібрання заклали перший камінь у будівництво каплички, яка, як передбачається, має бути зведена на цьому місці. Саме на привокзальній площі на початку 30-х років минулого століття від голоду загинули сотні українців, які тікали з сіл до міста.
«Все це було сплановано, щоб підкорити людей, щоб залякати людей… Мені тоді йшов п’ятий рік. Батька посадили, а ми, четверо дітей, в голод вже виживали самі, з мамою. Поряд була школа, мама ходила туди допомагати. Оті шкаралупки, які вона приносила, та ще квашена капуста – ото так ми вижили. Ми всі, діти, вижили, а батькова родина вся померла», – сказав один зі свідків Голодомору Адам Синицький в інтерв’ю Радіо Свобода.
Дніпропетровщина під час Голодомору 1932-1933 років зазнала великих втрат: тільки за офіційними даними, десятки тисяч жителів померли, десятки сіл та хуторів зникли з карти регіону.
Учасники зібрання зажадали від влади Дніпропетровська перейменування вулиць, названих іменами організаторів Голодомору: до підніжжя пам’ятника Григорієві Петровському вони прикріпили плакати з написами «Хто підтримує Косіора, той підтримує Голодомор», «Голодомор – послідовна політика російського шовінізму», «Геть імена катів з дніпропетровських вулиць» тощо.
«Ми прийшли сьогодні вшанувати жертв Голодомору і нагадати людям про виконавців та винуватців цього злочину. Імена цих людей досі в назвах наших вулиць, пам’ятники стоять. Якщо ми хочемо, щоб це не повторилось, ми маємо щось у цьому напрямку змінювати», – заявляли активісти.
Вшанувати пам’ять загиблих дніпропетровці прийшли з букетами колосків, кетягами калини, хлібом, лампадками та свічками. Священики УПЦ Київського патріархату відслужили молебень. Учасники зібрання заклали перший камінь у будівництво каплички, яка, як передбачається, має бути зведена на цьому місці. Саме на привокзальній площі на початку 30-х років минулого століття від голоду загинули сотні українців, які тікали з сіл до міста.
Your browser doesn’t support HTML5
«Все це було сплановано, щоб підкорити людей, щоб залякати людей… Мені тоді йшов п’ятий рік. Батька посадили, а ми, четверо дітей, в голод вже виживали самі, з мамою. Поряд була школа, мама ходила туди допомагати. Оті шкаралупки, які вона приносила, та ще квашена капуста – ото так ми вижили. Ми всі, діти, вижили, а батькова родина вся померла», – сказав один зі свідків Голодомору Адам Синицький в інтерв’ю Радіо Свобода.
Дніпропетровщина під час Голодомору 1932-1933 років зазнала великих втрат: тільки за офіційними даними, десятки тисяч жителів померли, десятки сіл та хуторів зникли з карти регіону.