Донецьк — Журналісти Донеччини цього року провели кілька акцій солідарності. У той же час почастішали випадки тиску на журналістів навіть порівняно з попередньою передвиборною парламентською кампанією. Наскільки складно працювати журналістам у Донецькій області? Чи є місцева влада відкритою в інформаційному плані, та які проблеми мають медійники області?
Вже кілька місяців триває тиск на інтернет-видання «Новини Донбасу». Його головний редактор Олексій Мацука та журналіст Віталій Сизов заявили в міліцію про стеження. Мацука навіть отримав на електронну пошту листа із погрозою життю. Міліція зараз розслідує ці випадки та завела три карні справи, однак про конкретні результати поки не йдеться.
Журналісти пов’язують це зі своєю професійною діяльністю. Вони вже звернулися до голови Донецької облдержадміністрації Андрія Шишацького з проханням взяти ці випадки під контроль. Очільник області пообіцяв відстежувати хід справи особисто. А загалом свобода слова, на його думку, в області на належному рівні.
«Я вважаю, що рівень свободи слова сьогодні все ж таки на достатньо хорошому рівні. А от влада по-різному місцева. Десь відкрита, а десь – менш відкрита. І про це ви теж мені повідомляйте. Від обласної влади я вимагаю, щоб вона була максимально відкрита. Але, напевно, лише мер Донецька та губернатор так часто зустрічаються з журналістами», – визнав Андрій Шишацький у коментарі Радіо Свобода.
В інтерв’ю «Новини Донбасу» Шишацький заявив, що вважає критику влади, особливо в інтернет-виданнях, «технологіями послаблення влади» як в області, так і країни в цілому.
Чиновники середньої ланки, як правило, бояться спілкуватися з журналістами й роблять це лише з погодження вищого керівництва. Наприклад, в області є міський голова, який відмовляється спілкуватися з журналістами. Так, власна кореспондентка газети «Голосу України» у Донецькій області Ліна Кущ розповіла, що мер Краматорська Геннадій Костюков постійно відмовляється спілкуватися з журналістами, а це ускладнює роботу місцевих ЗМІ.
Місцеві чиновники досі найшвидше реагують на факси
У своїй роботі місцеві журналісти намагаються використовувати усі шляхи отримання інформації – від дзвінка на мобільний телефон певного чиновника і до надсилання інформаційних запитів. Ліна Куш каже, що найдієвішим способом досі залишається факс. На надіслані факсом питання завжди дадуть відповідь, вважає вона.
«Найчастіше я пишу запити стосовно листів зі скаргами, які отримую з того чи іншого міста або району. Після цього я надсилаю копію листа зі своїм супровідним листом, із проханням розібратися в ситуації і дати інформацію для того, щоб дати відповідь обґрунтовану цій людині. Тут місцеві ради працюють дуже чітко. Вони витримують терміни. Інша справа, що не завжди ця відповідь може заявника задовольнити. Наприклад, він скаржився на те, що в нього тече дах у будинку, а йому кажуть, що ми включимо ваш будинок у план на ремонт на наступний рік», – розповідає журналіст.
Очевидним, на думку Ліни Кущ, є те, що журналісти вже стали дієвим чинником вирішення проблем місцевих громад. Як тільки на проблему звертають увагу медіа, чиновники відразу починають реагувати.
Вже кілька місяців триває тиск на інтернет-видання «Новини Донбасу». Його головний редактор Олексій Мацука та журналіст Віталій Сизов заявили в міліцію про стеження. Мацука навіть отримав на електронну пошту листа із погрозою життю. Міліція зараз розслідує ці випадки та завела три карні справи, однак про конкретні результати поки не йдеться.
Журналісти пов’язують це зі своєю професійною діяльністю. Вони вже звернулися до голови Донецької облдержадміністрації Андрія Шишацького з проханням взяти ці випадки під контроль. Очільник області пообіцяв відстежувати хід справи особисто. А загалом свобода слова, на його думку, в області на належному рівні.
«Я вважаю, що рівень свободи слова сьогодні все ж таки на достатньо хорошому рівні. А от влада по-різному місцева. Десь відкрита, а десь – менш відкрита. І про це ви теж мені повідомляйте. Від обласної влади я вимагаю, щоб вона була максимально відкрита. Але, напевно, лише мер Донецька та губернатор так часто зустрічаються з журналістами», – визнав Андрій Шишацький у коментарі Радіо Свобода.
В інтерв’ю «Новини Донбасу» Шишацький заявив, що вважає критику влади, особливо в інтернет-виданнях, «технологіями послаблення влади» як в області, так і країни в цілому.
Чиновники середньої ланки, як правило, бояться спілкуватися з журналістами й роблять це лише з погодження вищого керівництва. Наприклад, в області є міський голова, який відмовляється спілкуватися з журналістами. Так, власна кореспондентка газети «Голосу України» у Донецькій області Ліна Кущ розповіла, що мер Краматорська Геннадій Костюков постійно відмовляється спілкуватися з журналістами, а це ускладнює роботу місцевих ЗМІ.
Місцеві чиновники досі найшвидше реагують на факси
У своїй роботі місцеві журналісти намагаються використовувати усі шляхи отримання інформації – від дзвінка на мобільний телефон певного чиновника і до надсилання інформаційних запитів. Ліна Куш каже, що найдієвішим способом досі залишається факс. На надіслані факсом питання завжди дадуть відповідь, вважає вона.
«Найчастіше я пишу запити стосовно листів зі скаргами, які отримую з того чи іншого міста або району. Після цього я надсилаю копію листа зі своїм супровідним листом, із проханням розібратися в ситуації і дати інформацію для того, щоб дати відповідь обґрунтовану цій людині. Тут місцеві ради працюють дуже чітко. Вони витримують терміни. Інша справа, що не завжди ця відповідь може заявника задовольнити. Наприклад, він скаржився на те, що в нього тече дах у будинку, а йому кажуть, що ми включимо ваш будинок у план на ремонт на наступний рік», – розповідає журналіст.
Очевидним, на думку Ліни Кущ, є те, що журналісти вже стали дієвим чинником вирішення проблем місцевих громад. Як тільки на проблему звертають увагу медіа, чиновники відразу починають реагувати.