«Люди покидають країну у пошуках кращих можливостей», – серед іншого зазначають автори дослідження Фонду народонаселення ООН.
Стабільна, висока заробітна платня, безпечне середовище для родини, можливість робити карєру, насолоджуватись життєвим комофртом, а не виживати – ці бажання спонукають українців шукати кращої долі за кордоном. Найкращі ж можливості будь-де відкриває якісна освіта.
Диплом Західного університету – бажана мета для багатьох молодих українців і їх батьків. Знання здобуті за кордоном теоретично могли б допомагати і в Україні, але після кількох років перебування у західному академічному та професійному середовищі рішення повернутись в Україну дається дуже не просто.
Юрію Дідулі 23 роки. Майже три з них – у США. Тут закінчив престижний католицький університет Ла Саль, після кількамісячної інтернатури отримав пристойну роботу. Старт у США такий, що позаздрили б і американські однолітки. Він же каже – готовий пожертвувати перспективами в Америці, щоб змінити життя в Україні на краще.
З американським дипломом магістра центрально та східноєвропейських досліджень Юрій працює радником у Національному Фонді підтримки демократії (НЕД), допомагає розбиратись у проблемах регіону і власної батьківщини, України.
Юрій з багатодітної родини у містечку Рясне під Львовом. Про сплату за навчання в Америці, а згодом і побутові витрати Юрія у Вашингтоні потурбувалось релігійне товариство українських католиків «Свята Софія». Після дива у власному житті, хотів би чужі життя теж міняти на краще.
«Я вірю в те, що Бог послав мене сюди, щоб отримати цей досвід і їхати ділитися ним з тими людьми, які не мали можливості його отримати», – каже Юрій Дідула.
Читати новини з України – не просто. Юрію здається, українці наступають на одні і ті самі граблі раз за разом. Ніби і не бачать їх. Говорить – ті, хто отримав освіту, досвід за кордоном мають повертатись.
«Мабуть я маю більші можливості мої однолітки, ровесники, однокурсники, однокласники в Україні і чесно кажучи це мене ще більше мотивує повернутись», – каже Дідула.
Щоб служити Україні канадський українець Ігор Бардин започаткував 23 роки тому, Канадсько-Українську Парламентську програму. Обрані за конкурсом українські студенти кілька місяців стажуються у Парламенті Канади. За 23 роки таких вже – 700. Ще 300 молодих українців отримали стипендії для навчання у західних вишах. За задумом Ігоря, повертаючись до України вони мали б змінити країну. Прикладів успішності такої формули вистачає.
«Найбільш яскравий приклад – Китай. Останні 20-30 років їх уряд вважав Америку великим дияволом, але до того «диявола» вони найбільше вислали студентів на студії. Приблизно це число доходить до півмільйона. Половина з них вернулась у Китай і змінили економіку держави», – говорить Бардин.
Втім і не повернувшись, українці, які стали успішними на Заході приносять Україні колосальну користь – каже Бардин. Сьогодні 5-10 випускників створеної ним програми працюють у штаб-квартирах Всесвітнього банку та Міжнародного Валютного фонду (МВФ). 10 – у Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).
«Як уряд України матиме договори з представниками Світового банку, ті люди можуть допомагати, можуть бути дорадниками українському уряду, як і що вимагати від світового банку, як укладати договори. Взагалі ту експертизу, яку дотепер Україна, як держава, не мала», – розмірковує Бардин.
За даними ЮНЕСКО, у 2012-му році за межами України навчалося понад 35 тисяч українських студентів. Третина з них – у Російській федерації. Майже 6 з половиною у Німеччині, понад 3 – у Польщі. 1700 у США і Майже півтори тисячі – у Франції.
«Мені хотілося б щось змінити в тій країні, де я народилася, де прожила 26 років і залишила свою країну та друзів», – говорить Ірина Туз, молода українка, яка живе у Франції.
В Україні вона закінчила Лінгвістичний університет та Києво-Могилянську Академію. У Франції має дипломи з комунікацій та міжнародної торгівлі. Планувала повертатись в Україну досліджувати ЗМІ, натомість у Франції почала родинне життя і своє майбутнє вже бачить там. Говорить, що і за кордоном можна бути корисним Україні.
«В Тулузі, де я проживаю є українська громада, є громадська організація. Ми вже готуємо фестиваль українського кіно у Тулузі. Україну, її культуру, я можу представляти за бажання, і вже принесла її у Францію», – говорить Ірина.
За роки незалежності освіту на Заході отримали тисячі українців. Їх дипломи, нинішні статки, їх долі – передусім плід їх талантів, старань та настирності. І вибір повертатись, чи не повертатись – звісно ж робити лише їм.
Такий вибір робитиме і Юрій Дідула. І звісно ж – краще не помилятись.
Стабільна, висока заробітна платня, безпечне середовище для родини, можливість робити карєру, насолоджуватись життєвим комофртом, а не виживати – ці бажання спонукають українців шукати кращої долі за кордоном. Найкращі ж можливості будь-де відкриває якісна освіта.
Диплом Західного університету – бажана мета для багатьох молодих українців і їх батьків. Знання здобуті за кордоном теоретично могли б допомагати і в Україні, але після кількох років перебування у західному академічному та професійному середовищі рішення повернутись в Україну дається дуже не просто.
Юрію Дідулі 23 роки. Майже три з них – у США. Тут закінчив престижний католицький університет Ла Саль, після кількамісячної інтернатури отримав пристойну роботу. Старт у США такий, що позаздрили б і американські однолітки. Він же каже – готовий пожертвувати перспективами в Америці, щоб змінити життя в Україні на краще.
З американським дипломом магістра центрально та східноєвропейських досліджень Юрій працює радником у Національному Фонді підтримки демократії (НЕД), допомагає розбиратись у проблемах регіону і власної батьківщини, України.
Юрій з багатодітної родини у містечку Рясне під Львовом. Про сплату за навчання в Америці, а згодом і побутові витрати Юрія у Вашингтоні потурбувалось релігійне товариство українських католиків «Свята Софія». Після дива у власному житті, хотів би чужі життя теж міняти на краще.
«Я вірю в те, що Бог послав мене сюди, щоб отримати цей досвід і їхати ділитися ним з тими людьми, які не мали можливості його отримати», – каже Юрій Дідула.
Читати новини з України – не просто. Юрію здається, українці наступають на одні і ті самі граблі раз за разом. Ніби і не бачать їх. Говорить – ті, хто отримав освіту, досвід за кордоном мають повертатись.
«Мабуть я маю більші можливості мої однолітки, ровесники, однокурсники, однокласники в Україні і чесно кажучи це мене ще більше мотивує повернутись», – каже Дідула.
Щоб служити Україні канадський українець Ігор Бардин започаткував 23 роки тому, Канадсько-Українську Парламентську програму. Обрані за конкурсом українські студенти кілька місяців стажуються у Парламенті Канади. За 23 роки таких вже – 700. Ще 300 молодих українців отримали стипендії для навчання у західних вишах. За задумом Ігоря, повертаючись до України вони мали б змінити країну. Прикладів успішності такої формули вистачає.
«Найбільш яскравий приклад – Китай. Останні 20-30 років їх уряд вважав Америку великим дияволом, але до того «диявола» вони найбільше вислали студентів на студії. Приблизно це число доходить до півмільйона. Половина з них вернулась у Китай і змінили економіку держави», – говорить Бардин.
Втім і не повернувшись, українці, які стали успішними на Заході приносять Україні колосальну користь – каже Бардин. Сьогодні 5-10 випускників створеної ним програми працюють у штаб-квартирах Всесвітнього банку та Міжнародного Валютного фонду (МВФ). 10 – у Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).
«Як уряд України матиме договори з представниками Світового банку, ті люди можуть допомагати, можуть бути дорадниками українському уряду, як і що вимагати від світового банку, як укладати договори. Взагалі ту експертизу, яку дотепер Україна, як держава, не мала», – розмірковує Бардин.
За даними ЮНЕСКО, у 2012-му році за межами України навчалося понад 35 тисяч українських студентів. Третина з них – у Російській федерації. Майже 6 з половиною у Німеччині, понад 3 – у Польщі. 1700 у США і Майже півтори тисячі – у Франції.
«Мені хотілося б щось змінити в тій країні, де я народилася, де прожила 26 років і залишила свою країну та друзів», – говорить Ірина Туз, молода українка, яка живе у Франції.
В Україні вона закінчила Лінгвістичний університет та Києво-Могилянську Академію. У Франції має дипломи з комунікацій та міжнародної торгівлі. Планувала повертатись в Україну досліджувати ЗМІ, натомість у Франції почала родинне життя і своє майбутнє вже бачить там. Говорить, що і за кордоном можна бути корисним Україні.
«В Тулузі, де я проживаю є українська громада, є громадська організація. Ми вже готуємо фестиваль українського кіно у Тулузі. Україну, її культуру, я можу представляти за бажання, і вже принесла її у Францію», – говорить Ірина.
За роки незалежності освіту на Заході отримали тисячі українців. Їх дипломи, нинішні статки, їх долі – передусім плід їх талантів, старань та настирності. І вибір повертатись, чи не повертатись – звісно ж робити лише їм.
Такий вибір робитиме і Юрій Дідула. І звісно ж – краще не помилятись.