Прага – Вечір пам’яті Василя Макуха – людини, яка пожертвувала власним життям заради незалежності України і тодішньої Чехословаччини, відбувся у Празі. 45 років тому, 5 листопада 1968 року в самому центрі Києва на Хрещатику Василь Макух підпалив себе на знак протесту проти русифікації України та радянської окупації Чехословаччини, наступного дня, 6 листопада, від опіків помер у лікарні. Чехи з пошаною згадують Василя Макуха, в Україні ж про його жертовний вчинок відомо мало.
Вечір пам’яті українця Василя Макуха організував чеський Інститут з вивчення тоталітарних режимів у співпраці з музеєм «Смолоскип», що в Донецьку, і, зокрема, з його директором Віктором Тупілком.
Музей «Смолоскип» – один з небагатьох в Україні, який розповідає про життя Василя Макуха і героїв, які пішли його дорогою. Але якщо в Чехії про самоспалення місцевих студентів Яна Палаха чи Яна Заїца знають усі, їх імена носять десятки вулиць у цій країні, а місця самоспалення і поховань визнані народними святинями, то про українця Василя Макуха чехи, як і співвітчизники в Україні, знають ще мало.
Ситуація міняється, «Смолоскип» нині має однодумців
Виправити ситуацію, наблизити життя українського героя до чехів вирішили чеські історики та україністи, яким вдалось запросити до Праги ініціатора і директора музею «Смолоскип» Віктора Тупілка.
Хвилюючою була його розповідь про зустрічі з родичами і близькими Василя Макуха, про проблеми з роботою музею. До речі, від відкриття у 2008 році й до нині музей працює на громадських засадах і допомоги, наприклад, від міськради Донецька, навіть не сподівається, розповів Радіо Свобода Віктор Тупілко.
«Це неможливо, навіть звертатися неможливо, – каже він. – По-перше, серед них багато моїх знайомих, все ж таки я народився і виріс у Донецьку. І навіть багато з тих, хто підтримує об’єктивно історію, вони говорять: «Ми не можемо навіть прийти туди, це означає втратити роботу, стати неблагонадійним в очах влади. Але багато чого і міняється. Ще три роки тому українською в Донецьку було розмовляти просто небезпечно, могли і побити, каменем жбурнути. Але зараз виявилось, що інтелект Донбасу набагато вищий. І серед «рускоязичних» у нас є багато прихильників, тих, які розуміють, що врешті-решт є держава, є Україна, і повинна бути і державна мова, і власна історія».
На основі пошуків у державних та родинних архівах документів про тернистий життєвий шлях Василя Макуха, зустрічей директора музею «Смолоскип» із рідними та близькими вдалось зняти документальний фільм про українського героя – «Василь Макух. Вільний син невільного народу». Кінострічку першими в Чехії побачили учасники ювілейної зустрічі.
Чеська ініціатива: вулиця Василя Макуха у Празі
Чеський історик Петр Блажек повідомив, що прем’єру фільму в Чехії вдалось організувати завдяки підтримці Чеського центру в Києві, а також розповів про ініціативу, з якою в виступив Інститут з вивчення тоталітарних режимів у Празі – назвати одну з вулиць чеської столиці іменем Василя Макуха.
«Гадаю, що це було б добре, – зазначає історик. – Нам вдалось зробити так з іменем польського героя Рішарда Сівця, який також закінчив життя самоспаленням на знак протесту проти окупації Чехословаччини. Тепер будемо звертатись до міських комісій, до урядовців, думаю, що нам це вдасться».
Чехи активно взялись за справу, вже триває збір підписів за те, щоб у Празі була вулиця Василя Макуха. Так само у Києві міська влада пообіцяла відкрити пам’ятну таблицю на будинку №27 на Хрещатику, біля якого Василь Макух вчинив акт самоспалення.
Тим часом на батьківщині Василя Макуха у Карові на Львівщині днями відкрили меморіальну дошку.
На цю ж тему:
Таких у КДБ боялись навіть мертвими – небіж Василя Макуха
45 років від дня самоспалення на Хрещатику дисидента Василя Макуха далі
Вечір пам’яті українця Василя Макуха організував чеський Інститут з вивчення тоталітарних режимів у співпраці з музеєм «Смолоскип», що в Донецьку, і, зокрема, з його директором Віктором Тупілком.
Музей «Смолоскип» – один з небагатьох в Україні, який розповідає про життя Василя Макуха і героїв, які пішли його дорогою. Але якщо в Чехії про самоспалення місцевих студентів Яна Палаха чи Яна Заїца знають усі, їх імена носять десятки вулиць у цій країні, а місця самоспалення і поховань визнані народними святинями, то про українця Василя Макуха чехи, як і співвітчизники в Україні, знають ще мало.
Ситуація міняється, «Смолоскип» нині має однодумців
Виправити ситуацію, наблизити життя українського героя до чехів вирішили чеські історики та україністи, яким вдалось запросити до Праги ініціатора і директора музею «Смолоскип» Віктора Тупілка.
Хвилюючою була його розповідь про зустрічі з родичами і близькими Василя Макуха, про проблеми з роботою музею. До речі, від відкриття у 2008 році й до нині музей працює на громадських засадах і допомоги, наприклад, від міськради Донецька, навіть не сподівається, розповів Радіо Свобода Віктор Тупілко.
«Це неможливо, навіть звертатися неможливо, – каже він. – По-перше, серед них багато моїх знайомих, все ж таки я народився і виріс у Донецьку. І навіть багато з тих, хто підтримує об’єктивно історію, вони говорять: «Ми не можемо навіть прийти туди, це означає втратити роботу, стати неблагонадійним в очах влади. Але багато чого і міняється. Ще три роки тому українською в Донецьку було розмовляти просто небезпечно, могли і побити, каменем жбурнути. Але зараз виявилось, що інтелект Донбасу набагато вищий. І серед «рускоязичних» у нас є багато прихильників, тих, які розуміють, що врешті-решт є держава, є Україна, і повинна бути і державна мова, і власна історія».
На основі пошуків у державних та родинних архівах документів про тернистий життєвий шлях Василя Макуха, зустрічей директора музею «Смолоскип» із рідними та близькими вдалось зняти документальний фільм про українського героя – «Василь Макух. Вільний син невільного народу». Кінострічку першими в Чехії побачили учасники ювілейної зустрічі.
Чеська ініціатива: вулиця Василя Макуха у Празі
Чеський історик Петр Блажек повідомив, що прем’єру фільму в Чехії вдалось організувати завдяки підтримці Чеського центру в Києві, а також розповів про ініціативу, з якою в виступив Інститут з вивчення тоталітарних режимів у Празі – назвати одну з вулиць чеської столиці іменем Василя Макуха.
«Гадаю, що це було б добре, – зазначає історик. – Нам вдалось зробити так з іменем польського героя Рішарда Сівця, який також закінчив життя самоспаленням на знак протесту проти окупації Чехословаччини. Тепер будемо звертатись до міських комісій, до урядовців, думаю, що нам це вдасться».
Чехи активно взялись за справу, вже триває збір підписів за те, щоб у Празі була вулиця Василя Макуха. Так само у Києві міська влада пообіцяла відкрити пам’ятну таблицю на будинку №27 на Хрещатику, біля якого Василь Макух вчинив акт самоспалення.
Тим часом на батьківщині Василя Макуха у Карові на Львівщині днями відкрили меморіальну дошку.
На цю ж тему:
Таких у КДБ боялись навіть мертвими – небіж Василя Макуха
45 років від дня самоспалення на Хрещатику дисидента Василя Макуха далі