Київ – Чи не найвідоміша українська меценатська родина Терещенків трохи більше ніж за 30 років збудувала у Києві місто у місті. Без пам’яток архітектури, до появи яких долучились меценати, сьогодні не можна уявити українську столицю. Це, наприклад, Національний художній музей, головний корпус транспортного університету, інститут епідеміології й інфекційних захворювань імені Л.Громашевського, корпус Національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, позолота куполів Володимирського собору, дитяча лікарня «Охматдит» тощо. І хоч в радянські часи родина втратила свої статки і гроші, їхні нащадки досі продовжують справу родини. Другого листопада правнук та праправнучка відомого київського мецената 19-го століття Михайла Терещенка організовують благодійний гала-вечір та аукціон, присвячений 100-річчю заснування Національної музичної академії імені Петра Чайковського – ще одного закладу, якого без Терещенків не було б.
На будівництво Національної музичної академії імені Петра Чайковського (тоді ще київської консерваторії) Михайло Терещенко пожертвував 50 тисяч рублів. Проте відкриття консерваторії 2 листопада 1913 року – першого на той час вищого музичного навчального закладу в Києві – стало останньою подією, пов’язаною з прізвищем Терещенко перед війною.
Сьогодні, сто років після цієї події, правнук Михайла Терещенка, Мішель каже, що прийшов час відновлювати родинну справу і далі «служити громадським користям», адже так написано їхньому фамільному гербі. Для цього він заснував «Фонд спадщини Терещенків» і разом зі ще однією благодійною організацією «Батьківська земля» вирішив організувати святкування століття музичної академії імені Чайковського та влаштувати благодійний аукціон із продажем картин, ювелірних прикрас та одягу.
На відміну від Мішеля Терещенка, який майже 10 років тому повернувся жити в Україну, у рідне місто родини Глухів, і зараз також займається продовженням однієї зі справ сім’ї – вирощуванням льону, його донька, Ізабель Терещенко вирішила присвятити себе малюванню. Цього року дівчина приїхала на пленер, де за п’ять тижнів намалювала серію робіт під назвою «Природа в порівнянні з походженням» (Nature vs Оrigins).
«Я збиралась намалювати декілька видів замку в Радомишлі, але почала досліджувати околиці: ліс, дерева. Я до сих пір захоплююся, як дитина, коли бачу український ліс. Коли я привезла роботи і показала батькові, він здивувався, що за тиждень в замку я намалювала лише ліс, але додав, що можливо ці дерева допомогли мені знайти своє коріння», – розповідає Ізабель.
Роботи Ізабель Терещенко будуть серед лотів благодійного аукціону, який проведуть у музичній академії імені Чайковського. Усі гроші, кажуть нащадки Терещенків, будуть розділені на п’ять частин та віддані на стипендії студентам академії, завершення будівництва нової ризниці на території собору Трьох Анастасій у Глухові, на допомогу центру дитячої кардіології та кардіохірургії, на будівництво фасаду та реставрації системи опалення Національної медичної бібліотеки, а також на відновлення традицій народного промислу на Клембівській фабриці вишиванок.
На будівництво Національної музичної академії імені Петра Чайковського (тоді ще київської консерваторії) Михайло Терещенко пожертвував 50 тисяч рублів. Проте відкриття консерваторії 2 листопада 1913 року – першого на той час вищого музичного навчального закладу в Києві – стало останньою подією, пов’язаною з прізвищем Терещенко перед війною.
Сьогодні, сто років після цієї події, правнук Михайла Терещенка, Мішель каже, що прийшов час відновлювати родинну справу і далі «служити громадським користям», адже так написано їхньому фамільному гербі. Для цього він заснував «Фонд спадщини Терещенків» і разом зі ще однією благодійною організацією «Батьківська земля» вирішив організувати святкування століття музичної академії імені Чайковського та влаштувати благодійний аукціон із продажем картин, ювелірних прикрас та одягу.
Робота Ізабель Терещенко «Любов і Київ (Спогади Булгакова)»
«Україна лише нещодавно відкрилась нам знову, адже наша родина практично ці сто років жила у вигнанні у Франції. Зараз я відчуваю, що незважаючи на різні політичні погляди, які були у моєї сім’ї, які були у тодішньої влади чи які є у теперішньої, багато українців хочуть перебудувати своє суспільство, відновити його. Наша сім’я вже не багата. Ми все втратили в часи революції. Але бажання допомагати талановитим студентам, артистам чи хворим у нас залишилось», – зазначає він.Робота Ізабель Терещенко «Жінка в хустці»
Робота Ізабель Терещенко «Моє коріння.II»
На відміну від Мішеля Терещенка, який майже 10 років тому повернувся жити в Україну, у рідне місто родини Глухів, і зараз також займається продовженням однієї зі справ сім’ї – вирощуванням льону, його донька, Ізабель Терещенко вирішила присвятити себе малюванню. Цього року дівчина приїхала на пленер, де за п’ять тижнів намалювала серію робіт під назвою «Природа в порівнянні з походженням» (Nature vs Оrigins).
«Я збиралась намалювати декілька видів замку в Радомишлі, але почала досліджувати околиці: ліс, дерева. Я до сих пір захоплююся, як дитина, коли бачу український ліс. Коли я привезла роботи і показала батькові, він здивувався, що за тиждень в замку я намалювала лише ліс, але додав, що можливо ці дерева допомогли мені знайти своє коріння», – розповідає Ізабель.
Роботи Ізабель Терещенко будуть серед лотів благодійного аукціону, який проведуть у музичній академії імені Чайковського. Усі гроші, кажуть нащадки Терещенків, будуть розділені на п’ять частин та віддані на стипендії студентам академії, завершення будівництва нової ризниці на території собору Трьох Анастасій у Глухові, на допомогу центру дитячої кардіології та кардіохірургії, на будівництво фасаду та реставрації системи опалення Національної медичної бібліотеки, а також на відновлення традицій народного промислу на Клембівській фабриці вишиванок.
|
Наприкінці ХIХ століття родина Терещенків стала дуже заможною, навіть за мірками Європи. Їм належали цукрові, спиртові, лісопильні й льонозаводи, суконна фабрика, авіамайстерні й аеродром. Найбільший у світі літак початку ХХ століття «Ілля Муромець» створив авіаконструктор Ігор Сікорський коштом тієї ж таки сім’ї, як і менш відомий аероплан під промовистою назвою «Терещенко-3». Терещенки для своїх геральдичних символів попросили кольори Вітчизни – синьо-жовті. На фамільному гербі зафіксували гасло: «Служіння громадським користям». Цей девіз діяв: родина дала гроші в Києві на кілька провідних музеїв, лікарень, навчальних закладів, храмів. Не менше добра зробили Терещенки й у Глухові на Сумщині, звідки походили. Однак за радянських часів стали вигнанцями, а все їхнє майно комуністи «експропріювали». Сьогодні у Києві є вулиця Терещенківська, а біля лікарні «Охмадит» стоїть пам’ятник Миколі Терещенкові. |