Оттава – Пожертва українського підприємця Дмитра Фірташа на Меморіал жертвам Голодомору у Вашингтоні викликала неоднозначні оцінки серед української громади у Північній Америці. Так, зокрема, у Канаді деякі представники діаспори цим обурюються, інші – вдячні за дар. Політолог Тарас Кузьо вважає, що головна дискусія з цього приводу ще попереду.
Чи щирими були мотиви підприємця Дмитра Фірташа і чи не криється за щедрою пожертвою спроба «купити» діаспору? Про це запитує Оксана Башук-Гепберн із Канадської групи сприяння демократії в Україні, яка переконана, що поширення інформації про Голодомор потрібне передовсім у самій Україні.
«Україні треба, щоб про Голодомор вчили діти в українських школах, щоб уряд про це говорив і щоб пан Фірташ дав не два з половиною мільйони, а більше на справи Голодомору в Україні», – сказала канадська активістка Радіо Свобода.
Оксана Башук-Гепберн та її соратники вже тривалий час критикують старші і потужніші організації діаспори за надто м’яке, як на їхню думку, ставлення до української влади та її оточення.
Головне, щоб жертв Голодомору вшанували, вважає виконавчий директор Конгресу українців Канади Тарас Залуський.
«Шкода, що український уряд не зміг знайти спосіб виконати своє первісне зобов’язання. Те, що пан Фірташ зміг виконати обіцянку українського уряду, є позитивним. Я думаю, що головне, щоб Меморіал Голодомору у Вашингтоні збудували», – сказав Залуський Радіо Свобода.
Тепер що, Центр Рокфеллера розвалити?
На Заході є чимало прикладів, коли визначні пам’ятки будували за гроші «сумнівного походження», зазначає Марко Левицький, редактор канадського видання «Українські вісті» (Ukrainian News).
«У 19-му столітті були так звані злочинні барони, що здобули маєтки дуже сумнівними способами, – каже він. – Між ними були Ендрю Карнеґі і Джон Рокфеллер. Вони стали меценатами, давали гроші не тільки на Центр Рокфеллера і Карнеґі-холл у Нью-Йорку. То що, тепер їх розвалити, бо це були гроші, здобуті сумнівними способами? Ми повинні дивитися, що це є добродійна ціль».
Лицемірно і лукаво?
Втім, політолог Тарас Кузьо з університету Торонто вважає, що українська діаспора ще не усвідомила значення дару Фірташа, тому він очікує, що дискусія з цього приводу ще попереду. На думку Кузя, пожертва Фірташа на монумент Голодомору відрізняється від інших благодійних кроків, таких як підтримка підприємцем освітніх проектів у Львові і Кембриджі, чи проведення Днів України у Лондоні.
«Це набагато суперечливіше, особливо тому, що він політичний соратник президента України, чия політична сила 2006 року голосувала проти Голодомору як геноциду, а в 2010-му президент сам зайняв проросійську позицію. Це дуже лицемірно і лукаво з боку президента і пана Фірташа. Краще, щоб це була пожертва від української влади, а не від олігарха», – зазначив Кузьо у коментарі Радіо Свобода.
В Оттаві чекають на Рибака
Як повідомляють представники української громади, за попередніми даними, до Канади, якраз на 80-річчя роковин Голодомору, наприкінці листопада, може приїхати голова Верховної Ради Володимир Рибак. Тоді діаспора, ймовірно, зможе порушити питання не тільки про доцільність пожертви Дмитра Фірташа, але й про позицію Партії регіонів. Канада визнала Голодомор геноцидом і від 2008 року щоосені вшановує роковини трагедії у приміщенні парламенту.
Стосовно Меморіалу жертвам Голодомору у Вашингтоні, то його мають почати будувати наступного року. Як повідомляє «Закордонна газета», Дмитро Фірташ назвав проект нагадуванням теперішнім і майбутнім поколінням про «трагічний етап» в історії України, а також даниною поваги США – країни, яка відкрила свої двері великій кількості українців.
Чи щирими були мотиви підприємця Дмитра Фірташа і чи не криється за щедрою пожертвою спроба «купити» діаспору? Про це запитує Оксана Башук-Гепберн із Канадської групи сприяння демократії в Україні, яка переконана, що поширення інформації про Голодомор потрібне передовсім у самій Україні.
Треба, щоб пан Фірташ дав не два з половиною мільйони, а більше на справи Голодомору в УкраїніОксана Башук-Гепберн
Оксана Башук-Гепберн та її соратники вже тривалий час критикують старші і потужніші організації діаспори за надто м’яке, як на їхню думку, ставлення до української влади та її оточення.
Головне, щоб жертв Голодомору вшанували, вважає виконавчий директор Конгресу українців Канади Тарас Залуський.
Шкода, що український уряд не зміг знайти спосіб виконати своє первісне зобов’язанняТарас Залуський
Тепер що, Центр Рокфеллера розвалити?
На Заході є чимало прикладів, коли визначні пам’ятки будували за гроші «сумнівного походження», зазначає Марко Левицький, редактор канадського видання «Українські вісті» (Ukrainian News).
Ми повинні дивитися, що це є добродійна цільМарко Левицький
Лицемірно і лукаво?
Втім, політолог Тарас Кузьо з університету Торонто вважає, що українська діаспора ще не усвідомила значення дару Фірташа, тому він очікує, що дискусія з цього приводу ще попереду. На думку Кузя, пожертва Фірташа на монумент Голодомору відрізняється від інших благодійних кроків, таких як підтримка підприємцем освітніх проектів у Львові і Кембриджі, чи проведення Днів України у Лондоні.
Краще, щоб це була пожертва від української влади, а не від олігархаТарас Кузьо
В Оттаві чекають на Рибака
Як повідомляють представники української громади, за попередніми даними, до Канади, якраз на 80-річчя роковин Голодомору, наприкінці листопада, може приїхати голова Верховної Ради Володимир Рибак. Тоді діаспора, ймовірно, зможе порушити питання не тільки про доцільність пожертви Дмитра Фірташа, але й про позицію Партії регіонів. Канада визнала Голодомор геноцидом і від 2008 року щоосені вшановує роковини трагедії у приміщенні парламенту.
Стосовно Меморіалу жертвам Голодомору у Вашингтоні, то його мають почати будувати наступного року. Як повідомляє «Закордонна газета», Дмитро Фірташ назвав проект нагадуванням теперішнім і майбутнім поколінням про «трагічний етап» в історії України, а також даниною поваги США – країни, яка відкрила свої двері великій кількості українців.