Ціннісна шкала українців може змінитися вже за 5-10 років, впевнена експерт центру «Карнегі-Європа» в Брюсселі Ольга Шумило-Тапіола. Однак статися це може не завдяки державі чи вказівкам згори, а лише завдяки самим людям. Водночас, за її словами, суто європейські цінності – це те, на чому тримається Європейський союз, і ніяка криза їх не змінить.
– Я думаю, що вони існують. Звичайно, що найголовніше для людей в Європі – це загальнолюдські цінності. Але чим Європа славиться і до чого вона йшла кілька століть – це такі цінності, як верховенство права, як повага до прав людини, як повага до права власності. І я думаю, що можна продовжувати цей список, я назвала вам основні.
І це саме ті цінності, на яких Європейський союз тримається, і завдяки чому він залишається найкращим місцем для життя, найкращим місцем для роботи, незважаючи на кризу. Ці цінності кризі не піддаються.
– Ви маєте на увазі кризу економічну чи культурну, соціальну?
– Справа в тому, що ЄС, як я і кажу, йшов до того, щоб ці цінності були, щоб вони працювали, щоб вони працювали на людину. Взагалі цінність людини в ЄС – це найважливіше. І потім права людини: права людини на право, права на роботу, права на участь в суспільному житті, в політичному житті.
Криза економічна, яка в Європі відчувається вже кілька років – вона не впливає на ці цінності. Я не думаю, що їх так легко побороти, чи прибрати – це основа ЄС, це основа, на якій все тримається.
Економіку можна полагодити, якщо є якісь проблеми як зараз, але все одно ми бачимо солідарність між державами-членами Європи, ми бачимо солідарність між людьми, ми бачимо захист прав. Тобто все це все одно продовжується, не зважаючи на кризу. І, я думаю, щоб не відбувалося в Європі – ці цінності будуть залишатися. З ними нічого не стане.
– А як цінності українців відрізняються від європейських і чи відрізняються взагалі?
– Загальнолюдські цінності в Україні присутні, але Радянський Союз за 70 років вплинув на те, що люди забули трохи про ці цінності. Хоча починають їх в собі відновлювати, з кожним роком люди більше розуміють ці речі. Але питання такі, як захист прав людини, захист прав власності, верховенство права вони не повністю ще повернулися, не проросли в Україні. Для цього потрібен час. Але думаю, є вже зараз в суспільстві критична маса людей, яка розуміє, що без таких цінностей неможливо побудувати нормальну країну, в якій буде комфортно жити, працювати, народжувати дітей. Поки що тільки починаються якісь проростки цих цінностей
– Тобто на Вашу думку треба намагатися наближати українські цінності до європейських?
– Насправді європейські цінності працюють і в Канаді, і в Америці… Тобто це цінності розвинутого світу. Можемо подивитися, наприклад, так само країни, які розвиваються – Індія, Бразилія, Мексика. Звичайно, це інша зовсім ситуація, зовсім інша історія, але вони так само намагаються впроваджувати, створювати умови для того, щоб ті цінності мали місце. Щоб вони працювали. І я думаю, що це навіть не стільки питання європейських цінностей, але таких міжнародних ідеалів, які дозволяють розвинути країну на абсолютно іншому рівні. Дуже важливо для України, щоб вона ці цінності приймала.
Але знову-таки я наголошую на тому, що це триває деякий час, неможна просто поміняти закон чи конституцію і всім сказати «А тепер ми поважаємо права людини». Люди мають прийти до цього, побачити, як це відбувається в інших країнах. Зрозуміти, що держава дає щось, звичайно, але так само в кожного громадянина є якісь свої обов’язки.
Можна говорити: «Я підтримую права людини», але так само, коли порушуються чиїсь права, навіть не намагатися підтримати людей, яких пригнічують, права яких не захищають.
Зараз бачимо, що на сході від України про ці цінності, якщо говорять, то говорять негативно. І навіть можна сказати, що російська політика зовнішня направлена на те, щоб не допустити приходу європейських цінностей на російський простір. Але я думаю, що це не вибір майбутнього. Це шлях назад, назад в історію, коли цінностей цих не було (через комуністів, через інші історичні події). Але це шлях в нікуди.
– Але завдяки чому може відбутися ця зміна менталітету?
– Звичайно, це має прийти знизу. І дуже часто говорять про те, що демократія, наприклад, є в Європі, і є в Америці, і є в Україні. Але в нас все-таки це насаджувалося зверху більше. Або була надія, що прийдуть гарні політики і все змінять. Але в Америці, Європі це все йшло знизу догори. Звичайно, це має відбутися знизу. І сьогодні ми бачимо, що з’являються якісь організації. І це не якісь там аналітичні центри в Києві сидять і пишуть красиво про демократію, про цінності. А це люди, які починають робити щось інакше, збираються в якісь незареєстровані спільноти, де вони намагаються робити щось по-іншому. Це неможна сказати, скільки поколінь. Думаю вже відбувся зсув в головах групи людей, вони розуміють, що так жити далі неможливо. Але це можуть бути і люди похилого віку, хоча, звичайно, на молодь основна надія. Але може навіть за 5-10 років буде абсолютно інша ситуація в Україні. Просто треба, щоб ці люди, які бачать чого, яких цінностей не вистачає Україні, щоб вони не їхали, а лишалися і щось робили по-іншому вдома. Бо, звичайно, ми очікуємо, що люди, які розуміють, як важко жити в країні без цих цінностей, вибирають імміграцію, і це звичайно прикро.
– Я думаю, що вони існують. Звичайно, що найголовніше для людей в Європі – це загальнолюдські цінності. Але чим Європа славиться і до чого вона йшла кілька століть – це такі цінності, як верховенство права, як повага до прав людини, як повага до права власності. І я думаю, що можна продовжувати цей список, я назвала вам основні.
І це саме ті цінності, на яких Європейський союз тримається, і завдяки чому він залишається найкращим місцем для життя, найкращим місцем для роботи, незважаючи на кризу. Ці цінності кризі не піддаються.
– Ви маєте на увазі кризу економічну чи культурну, соціальну?
Щоб не відбувалося в Європі – ці цінності будуть залишатися. З ними нічого не стане
Криза економічна, яка в Європі відчувається вже кілька років – вона не впливає на ці цінності. Я не думаю, що їх так легко побороти, чи прибрати – це основа ЄС, це основа, на якій все тримається.
Економіку можна полагодити, якщо є якісь проблеми як зараз, але все одно ми бачимо солідарність між державами-членами Європи, ми бачимо солідарність між людьми, ми бачимо захист прав. Тобто все це все одно продовжується, не зважаючи на кризу. І, я думаю, щоб не відбувалося в Європі – ці цінності будуть залишатися. З ними нічого не стане.
– А як цінності українців відрізняються від європейських і чи відрізняються взагалі?
Захист прав людини, захист прав власності, верховенство права не повністю ще повернулися, не проросли в Україні
– Тобто на Вашу думку треба намагатися наближати українські цінності до європейських?
Європейські цінності працюють і в Канаді, і в Америці. Це цінності розвинутого світу
Неможна просто поміняти закон чи конституцію і всім сказати «А тепер ми поважаємо права людини»
Російська політика направлена на те, щоб не допустити приходу європейських цінностей на російський простір
Але знову-таки я наголошую на тому, що це триває деякий час, неможна просто поміняти закон чи конституцію і всім сказати «А тепер ми поважаємо права людини». Люди мають прийти до цього, побачити, як це відбувається в інших країнах. Зрозуміти, що держава дає щось, звичайно, але так само в кожного громадянина є якісь свої обов’язки.
Можна говорити: «Я підтримую права людини», але так само, коли порушуються чиїсь права, навіть не намагатися підтримати людей, яких пригнічують, права яких не захищають.
Зараз бачимо, що на сході від України про ці цінності, якщо говорять, то говорять негативно. І навіть можна сказати, що російська політика зовнішня направлена на те, щоб не допустити приходу європейських цінностей на російський простір. Але я думаю, що це не вибір майбутнього. Це шлях назад, назад в історію, коли цінностей цих не було (через комуністів, через інші історичні події). Але це шлях в нікуди.
– Але завдяки чому може відбутися ця зміна менталітету?
– Звичайно, це має прийти знизу. І дуже часто говорять про те, що демократія, наприклад, є в Європі, і є в Америці, і є в Україні. Але в нас все-таки це насаджувалося зверху більше. Або була надія, що прийдуть гарні політики і все змінять. Але в Америці, Європі це все йшло знизу догори. Звичайно, це має відбутися знизу. І сьогодні ми бачимо, що з’являються якісь організації. І це не якісь там аналітичні центри в Києві сидять і пишуть красиво про демократію, про цінності. А це люди, які починають робити щось інакше, збираються в якісь незареєстровані спільноти, де вони намагаються робити щось по-іншому. Це неможна сказати, скільки поколінь. Думаю вже відбувся зсув в головах групи людей, вони розуміють, що так жити далі неможливо. Але це можуть бути і люди похилого віку, хоча, звичайно, на молодь основна надія. Але може навіть за 5-10 років буде абсолютно інша ситуація в Україні. Просто треба, щоб ці люди, які бачать чого, яких цінностей не вистачає Україні, щоб вони не їхали, а лишалися і щось робили по-іншому вдома. Бо, звичайно, ми очікуємо, що люди, які розуміють, як важко жити в країні без цих цінностей, вибирають імміграцію, і це звичайно прикро.