До Вашої уваги – нова авторська програма на Радіо Свобода «Втеча від свободи»
Пам’ятаєте слова італійського просвітителя Джованні Піко делла Мірандоли (1463-1494) з його «Промови про людську гідність», своєрідне звернення Бога до сина людського: «Ні небесним, ні земним не створив я тебе, так що можеш бути вільним з власної волі й совісті і сам собі будеш творцем, створювачем. Лише тобі дарував я рости й змінюватися з власної волі. Ти несеш в собі насіння Вселенського життя». «Можеш бути вільним з власної волі»! Але чи завжди люди готові бути творцями та вільними з власної волі? Чи не втікають вони часто сьогодні від свободи, як від важкого тягаря, від власної відповідальності за свободу? І тоді ми, як тепер, спостерігаємо на пострадянських теренах, і в Україні, і в Росії, відступ від свободи, в полон авторитаризму.
Про причини відступу, втечі від свободи та наслідки цього йдеться у нашій програмі.
Авторитаризм в Євразії зміцнив свої позиції
За оцінками американської неурядової правозахисної організації Freedom House («Дім свободи»), у 2012 році у країнах Центральної Європи і Середньої Азії, включно з Україною, правили авторитарні режими, незважаючи на проголошуваний ними нібито поступ у демократії. Про це йдеться у звіті «Нації на переході», який оприлюднено Freedom House.
У цьому звіті йдеться про посилення корупції, цензури ЗМІ та зростання насильства влади над місцевими опозиційними силами в країнах Центральної Європи і Середньої Азії. Директор проекту Freedom House «Нації на переході» Сільвана Габданк-Колачковська заявила Радіо Свобода з приводу цього звіту: «В Євразії, за даними дослідження, у 2012 році були всі прояви авторитарного розвитку і настирливого придушення громадянського суспільства. Рейтинги коливаються тут якраз на прикладах придушення проявів громадянського суспільства. У деяких випадках йдеться про глибоке вкорінення тут авторитарних режимів, з їхнім законодавчим наступом з метою обмеження діяльності інститутів громадянського суспільства, права на зібрання та в інших питаннях. Інколи йдеться про прояви прямого насильства проти протестуючих».
Багато людей хочуть рабства?
Відомі сучасні українські філософи, колишні політв’язні, дисиденти, богослови, письменники, вважають причинами відступу людей від прагнення до свободи – споживацтво, рабську психологію, пристосуванство.
Український філософ і багаторічний дисидент, політв’язень Євген Сверстюк у розмові з Радіо Свобода попереджає, що цінність свободи сьогодні в Україні впала.
«Низьких не принижує неволя, пристосовництво їм легке, малі вимоги, ліниві рухи, близьке корито, це завжди влаштовувало більшість. У нас дуже бракувало тих людей, які готові боротися за свободу і ставити на карту не те, що життя, а ставити на карту свій добробут. Отже, не треба перебільшувати прагнення рабів до волі. До боротьби треба готувати й підіймати моральні вимоги, будити байдужих, тривожити ледачих», – каже він.
«Чому зараз немає таких виразних постатей, немає якихось героїчних особистостей, самопожертв? – запитує Сверстюк і відповідає: – Раніше, за тоталітаризму, був ворог, який знищував і принижував націю. А нині ворогів дуже багато. Люди люблять опіку, патерналізм, хочуть у бізнесі спокою, бояться ризику. І в умовах споживацтва вони хотіли б влади, яка сама вирішує. Ну, це вічна істина землі. І таких більшість. І я не сказав би, що прагнення до волі стало меншим. Тих людей, які прагнуть волі та які відчувають свої потенції, моральні і людські, вищі, таких і нині є чимало, і нині вони є борцями. А та маса, яка завжди була пасивною, така маса й тоді була, і тепер є».
За його словами, цінність свободи нівелюється. «До певної міри, цінність свободи в умовах, коли вона недосяжна і коли вона дуже високий ідеал, – це одне, а нині, коли йдеться про якісь конкретні малі свободи – це друге. Але люди залишаються людьми, серед людей завжди народжуються ті, котрі відчувають потребу боротися за свободу. Так було і так буде», – переконаний Євген Сверстюк.
Дмитро Степовик, професор-історик та теолог із Києва, каже Радіо Свобода, що ностальгія за радянським рабством є однією з причин втечі людей від свободи: «Виросло ціле нове покоління. Батьки і діди тих людей, які сьогодні тікають від свободи, кажуть, що тоді було краще, тому що відповідальність завжди брала на себе держава, хоча вона була тоталітарна і гнобила людей всіма доступними й недоступними методами. Але люди відчували, що здати державі всі свої повноваження, жити так, як є, гірше матеріально, але не мати відповідальності, не мати внутрішньої свободи,яка творча, конструктивна, їм було це зовні набагато легше».
Український письменник Валерій Шевчук зі свого боку звертає увагу на поширення сучасного добровільного рабства серед людей: «Багато людей хочуть рабства і вважають, що в рабстві є їхнє найбільше покликання і вони будуть забезпечені охороною отого суспільства, дарма, що воно антигуманне і антилюдське».
Люди далі думають про доброго царя
Експерти говорять про дискредитацію владою в Україні поняття демократії та приниження і придушення громадянських свобод. Зокрема, директор фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна, каже Радіо Свобода з цього приводу: «З демократією була та ж ситуація, як і зі свободою. Однією з причин перемоги Януковича на президентських виборах 2010 року була дискредитація поняття демократії, яке люди ототожнюють із свободою. І їм здавалося, що коли є свобода, то це і є демократія. І якраз перед самими виборами 2010 року зрівнялися переваги демократії і авторитаризму: 36 відсотків висловлювалися тоді за демократію, як найкращий режим для України, 30 – за авторитаризм і решті важко було визначитися».
За даними Ірини Бекешкіної, через півроку після обрання президентом країни Віктора Януковича цінність демократії зросла аж на 15 відсотків. «Тобто сталося, очевидно, теж саме що й з свободою. Люди відчули, що демократія потрібна. Але, на жаль, люди, не зовсім розуміють, що вони самі повинні щось в суспільстві робити. Вони чекають, що хтось за них це зробить. І якщо вони оберуть якогось такого доброго царя, то він прийде і все зробить, що потрібно», – зауважує соціолог.
Янукович впевнений у розбудові демократії в Україні
Президент Віктор Янукович заявляв на початку 2013 року: «Упевнений, ми продовжимо модернізацію нашої країни, продовжимо будувати сучасну, економічно розвинену демократичну державу». Представник президента Януковича у Верховній Раді Юрій Мірошниченко також вважає, що краще інвестувати у демократію.
«Демократія – це дорога річ, але вона вартує того, щоб в неї інвестувати. Краще розвивати демократичні інституції, демократичні процедури, ніж схилятися до авторитарних способів або методів керування країною», – заявив Мірошниченко в інтерв’ю «5-му каналу».
Депутат від правлячої Партії регіонів Владислав Лук’янов сперечався з аудиторією про байдужість людей до влади в прямому ефірі «Шустер Live»: «Ганьба державі, яка до цього привела!». Представник аудиторії відповів Лук’янову: «Держава?! Оце дякуючи вашій партії, ви довели до цього!».
«Партія регіонів, я хочу сказати, що зараз в церквах моляться: хай нам Бог дасть пережить донецьку власть», – додав інший чоловік.
Рівень недовіри народу до влади зростає, свідчать соціологи і аналітики. І влада це вочевидь знає, бо, як говорив депутат Юрій Мірошниченко, «президент дуже пильно стежить» за цим.
Однак, як виглядає з деяких реплік Віктора Януковича, справжнє ставлення чільників української влади до розвитку демократії в країні ховається за «фасадом» їхніх заяв «Хто це сказав?.. Я тобі поясню, зайдеш до мене окремо…».
Чи можливий всенародний бунт і чи веде він до більшої свободи?
Українські аналітики вважають, що в державі можливий вибух народного гніву. Стихійні виступи людей у Врадіївці, Гайсині, Полтаві, що переростають у штурми місцевих органів влади – чи це не ознаки наростаючого бунту? Але чи веде вибух народного гніву до свободи? Наскільки небезпечними для демократії є хаос, безлад?
Відомий західний філософ ХХ століття Еріх Фромм у своїй книзі «Втеча від свободи» попереджав про небезпеку відмови людей від свободи та посилення в них почуття безсилля і нового підпорядкування авторитарним силам. Адже від самого народження людям притаманне прагнення до свободи та самореалізації. Як сказав великий італієць Мірандола понад 500 років тому: «Від творця – можеш бути вільним з власної волі».
Наступна тема «Втечі від свободи»: Чи веде бунт до більшої свободи?
Думки, висловлені в авторській рубриці «Втеча від свободи» не конче відображають позицію Радіо Свобода
Your browser doesn’t support HTML5
Про причини відступу, втечі від свободи та наслідки цього йдеться у нашій програмі.
Авторитаризм в Євразії зміцнив свої позиції
За оцінками американської неурядової правозахисної організації Freedom House («Дім свободи»), у 2012 році у країнах Центральної Європи і Середньої Азії, включно з Україною, правили авторитарні режими, незважаючи на проголошуваний ними нібито поступ у демократії. Про це йдеться у звіті «Нації на переході», який оприлюднено Freedom House.
У цьому звіті йдеться про посилення корупції, цензури ЗМІ та зростання насильства влади над місцевими опозиційними силами в країнах Центральної Європи і Середньої Азії. Директор проекту Freedom House «Нації на переході» Сільвана Габданк-Колачковська заявила Радіо Свобода з приводу цього звіту: «В Євразії, за даними дослідження, у 2012 році були всі прояви авторитарного розвитку і настирливого придушення громадянського суспільства. Рейтинги коливаються тут якраз на прикладах придушення проявів громадянського суспільства. У деяких випадках йдеться про глибоке вкорінення тут авторитарних режимів, з їхнім законодавчим наступом з метою обмеження діяльності інститутів громадянського суспільства, права на зібрання та в інших питаннях. Інколи йдеться про прояви прямого насильства проти протестуючих».
Багато людей хочуть рабства?
Відомі сучасні українські філософи, колишні політв’язні, дисиденти, богослови, письменники, вважають причинами відступу людей від прагнення до свободи – споживацтво, рабську психологію, пристосуванство.
Український філософ і багаторічний дисидент, політв’язень Євген Сверстюк у розмові з Радіо Свобода попереджає, що цінність свободи сьогодні в Україні впала.
«Низьких не принижує неволя, пристосовництво їм легке, малі вимоги, ліниві рухи, близьке корито, це завжди влаштовувало більшість. У нас дуже бракувало тих людей, які готові боротися за свободу і ставити на карту не те, що життя, а ставити на карту свій добробут. Отже, не треба перебільшувати прагнення рабів до волі. До боротьби треба готувати й підіймати моральні вимоги, будити байдужих, тривожити ледачих», – каже він.
«Чому зараз немає таких виразних постатей, немає якихось героїчних особистостей, самопожертв? – запитує Сверстюк і відповідає: – Раніше, за тоталітаризму, був ворог, який знищував і принижував націю. А нині ворогів дуже багато. Люди люблять опіку, патерналізм, хочуть у бізнесі спокою, бояться ризику. І в умовах споживацтва вони хотіли б влади, яка сама вирішує. Ну, це вічна істина землі. І таких більшість. І я не сказав би, що прагнення до волі стало меншим. Тих людей, які прагнуть волі та які відчувають свої потенції, моральні і людські, вищі, таких і нині є чимало, і нині вони є борцями. А та маса, яка завжди була пасивною, така маса й тоді була, і тепер є».
За його словами, цінність свободи нівелюється. «До певної міри, цінність свободи в умовах, коли вона недосяжна і коли вона дуже високий ідеал, – це одне, а нині, коли йдеться про якісь конкретні малі свободи – це друге. Але люди залишаються людьми, серед людей завжди народжуються ті, котрі відчувають потребу боротися за свободу. Так було і так буде», – переконаний Євген Сверстюк.
Український письменник Валерій Шевчук зі свого боку звертає увагу на поширення сучасного добровільного рабства серед людей: «Багато людей хочуть рабства і вважають, що в рабстві є їхнє найбільше покликання і вони будуть забезпечені охороною отого суспільства, дарма, що воно антигуманне і антилюдське».
Люди далі думають про доброго царя
Експерти говорять про дискредитацію владою в Україні поняття демократії та приниження і придушення громадянських свобод. Зокрема, директор фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна, каже Радіо Свобода з цього приводу: «З демократією була та ж ситуація, як і зі свободою. Однією з причин перемоги Януковича на президентських виборах 2010 року була дискредитація поняття демократії, яке люди ототожнюють із свободою. І їм здавалося, що коли є свобода, то це і є демократія. І якраз перед самими виборами 2010 року зрівнялися переваги демократії і авторитаризму: 36 відсотків висловлювалися тоді за демократію, як найкращий режим для України, 30 – за авторитаризм і решті важко було визначитися».
За даними Ірини Бекешкіної, через півроку після обрання президентом країни Віктора Януковича цінність демократії зросла аж на 15 відсотків. «Тобто сталося, очевидно, теж саме що й з свободою. Люди відчули, що демократія потрібна. Але, на жаль, люди, не зовсім розуміють, що вони самі повинні щось в суспільстві робити. Вони чекають, що хтось за них це зробить. І якщо вони оберуть якогось такого доброго царя, то він прийде і все зробить, що потрібно», – зауважує соціолог.
Янукович впевнений у розбудові демократії в Україні
Президент Віктор Янукович заявляв на початку 2013 року: «Упевнений, ми продовжимо модернізацію нашої країни, продовжимо будувати сучасну, економічно розвинену демократичну державу». Представник президента Януковича у Верховній Раді Юрій Мірошниченко також вважає, що краще інвестувати у демократію.
«Демократія – це дорога річ, але вона вартує того, щоб в неї інвестувати. Краще розвивати демократичні інституції, демократичні процедури, ніж схилятися до авторитарних способів або методів керування країною», – заявив Мірошниченко в інтерв’ю «5-му каналу».
Депутат від правлячої Партії регіонів Владислав Лук’янов сперечався з аудиторією про байдужість людей до влади в прямому ефірі «Шустер Live»: «Ганьба державі, яка до цього привела!». Представник аудиторії відповів Лук’янову: «Держава?! Оце дякуючи вашій партії, ви довели до цього!».
«Партія регіонів, я хочу сказати, що зараз в церквах моляться: хай нам Бог дасть пережить донецьку власть», – додав інший чоловік.
Рівень недовіри народу до влади зростає, свідчать соціологи і аналітики. І влада це вочевидь знає, бо, як говорив депутат Юрій Мірошниченко, «президент дуже пильно стежить» за цим.
Однак, як виглядає з деяких реплік Віктора Януковича, справжнє ставлення чільників української влади до розвитку демократії в країні ховається за «фасадом» їхніх заяв «Хто це сказав?.. Я тобі поясню, зайдеш до мене окремо…».
Чи можливий всенародний бунт і чи веде він до більшої свободи?
Українські аналітики вважають, що в державі можливий вибух народного гніву. Стихійні виступи людей у Врадіївці, Гайсині, Полтаві, що переростають у штурми місцевих органів влади – чи це не ознаки наростаючого бунту? Але чи веде вибух народного гніву до свободи? Наскільки небезпечними для демократії є хаос, безлад?
Відомий західний філософ ХХ століття Еріх Фромм у своїй книзі «Втеча від свободи» попереджав про небезпеку відмови людей від свободи та посилення в них почуття безсилля і нового підпорядкування авторитарним силам. Адже від самого народження людям притаманне прагнення до свободи та самореалізації. Як сказав великий італієць Мірандола понад 500 років тому: «Від творця – можеш бути вільним з власної волі».
Наступна тема «Втечі від свободи»: Чи веде бунт до більшої свободи?
Думки, висловлені в авторській рубриці «Втеча від свободи» не конче відображають позицію Радіо Свобода