Громадяни Ірландії сьогодні вирішують на референдумі, чи скасовувати верхню палату парламенту – Сенат. Саме уряд та більшість партій цієї країни виступають за скасування, вказуючи на можливість зекономити 20 мільйонів євро на рік.
У сусідній Великій Британії довкола долі Палати лордів політичні дебати тривають близько 100 років. Ірландці ж можуть вирішити це питання вже нині.
Як відповідати на запитання? У деяких виборців можуть бути сумніви. Головний аргумент за скасування верхньої палати парламенту – фінансовий.
Колишній сенатор Майкл Нунан каже, що країні, яка має лише 4,5 мільйони мешканців, досить лише однієї палати. «Я не думаю, що платники податків у ці важкі часи для нашої економіки повинні платити великі гроші – 20 мільйонів, щоб забезпечувати цей дитсадок чи будинок для перестарілих політиків, за яких виборці не голосували», – каже міністр фінансів з партії «Фіна Ґейлс» Майкл Нунанн.
11 із 60 членів ірландського Сенату призначає прем’єр-міністр, а решту кооптують два національні університети країни та місцеві ради.
Але згідно з опитуваннями громадської думки, з потребою відмовитися від верхньої палати погоджуються не усі ірландці. Чимало висловлюються за реформування Сенату, але такого варіанту вибору у бюлетенях не було.
Демократизація
Одне з найважливіших завдань виборчої комісії сьогодні – переконати ірландців у потребі взяти участь у референдумі. «Якщо ви хочете, щоб ваш голос почули, приходьте й голосуйте, іншого способу немає», – каже голова комісії Елізабет Данн і нагадує, що голосувати можна аж до 10 години вечора.
Ірландія – одна з небагатьох країн Євросоюзу, де закон вимагає аби усі конституційні питання вирішувалися на референдумах. Це зокрема стосується й угод, підписаних Ірландією на рівні ЄС.
Але коли йдеться про перетворення двопалатного парламенту на однопалатний, якщо ірландці за це проголосують, то їхня країна буде далеко не унікальною. Данія, для прикладу, скасувала верхню палату свого парламенту 1953 року. Швеція – 1970-го.
Частково причиною для таких кроків була економія коштів та спрощення законотворчого процесу, але важливим питанням також є виборність та підзвітність законотворців.
У багатьох країнах Європи членів верхніх палат парламентів часто не обирають напряму, а в деяких випадках просто призначають. Чимало виборців зараз вважають, що це застарілі, недемократичні традиції.
У сусідній Великій Британії довкола долі Палати лордів політичні дебати тривають близько 100 років. Ірландці ж можуть вирішити це питання вже нині.
Як відповідати на запитання? У деяких виборців можуть бути сумніви. Головний аргумент за скасування верхньої палати парламенту – фінансовий.
Колишній сенатор Майкл Нунан каже, що країні, яка має лише 4,5 мільйони мешканців, досить лише однієї палати. «Я не думаю, що платники податків у ці важкі часи для нашої економіки повинні платити великі гроші – 20 мільйонів, щоб забезпечувати цей дитсадок чи будинок для перестарілих політиків, за яких виборці не голосували», – каже міністр фінансів з партії «Фіна Ґейлс» Майкл Нунанн.
11 із 60 членів ірландського Сенату призначає прем’єр-міністр, а решту кооптують два національні університети країни та місцеві ради.
Але згідно з опитуваннями громадської думки, з потребою відмовитися від верхньої палати погоджуються не усі ірландці. Чимало висловлюються за реформування Сенату, але такого варіанту вибору у бюлетенях не було.
Демократизація
Одне з найважливіших завдань виборчої комісії сьогодні – переконати ірландців у потребі взяти участь у референдумі. «Якщо ви хочете, щоб ваш голос почули, приходьте й голосуйте, іншого способу немає», – каже голова комісії Елізабет Данн і нагадує, що голосувати можна аж до 10 години вечора.
Ірландія – одна з небагатьох країн Євросоюзу, де закон вимагає аби усі конституційні питання вирішувалися на референдумах. Це зокрема стосується й угод, підписаних Ірландією на рівні ЄС.
Але коли йдеться про перетворення двопалатного парламенту на однопалатний, якщо ірландці за це проголосують, то їхня країна буде далеко не унікальною. Данія, для прикладу, скасувала верхню палату свого парламенту 1953 року. Швеція – 1970-го.
Частково причиною для таких кроків була економія коштів та спрощення законотворчого процесу, але важливим питанням також є виборність та підзвітність законотворців.
У багатьох країнах Європи членів верхніх палат парламентів часто не обирають напряму, а в деяких випадках просто призначають. Чимало виборців зараз вважають, що це застарілі, недемократичні традиції.