Українців нині найбільше серед іноземних студентів у Польщі. За даними за 2012 рік, їх було 12 тисяч, далі йдуть білоруси, а вже потім норвежці, іспанці та шведи. На тлі виїзду кваліфікованих поляків закордон Польща не приховує своїх намірів активніше залучати на навчання, а потім,можливо, і на роботу талановиту молодь з-за кордону. Свій вибір доведеться робити й аспірантці політології Ользі Свистун, яка з Польщі розповіла Радіо Свобода більше про те, від чого залежатимуть її подальші плани.
– Я навчалася в Україні в університеті імені Івана Франка на історичному факультеті, кафедра історії та теорії соціології. Я закінчила там бакалавра і також магістра, і десь на 4-му курсі в мене виникла така думка, що я б хотіла ще навчатися в аспірантурі. Але оскільки у нас в Україні місця в аспірантуру обмежені, то я почала шукати щось у Польщі, бо польську мову я знала ще до того. У Польщі в Любліні я вчуся в університеті Марії Кюрі-Скадовської. Вже на 4-му курсі докторантському, на факультеті політології.
– Польський диплом для Вас – це додана вартість до Вашої освіти чи Ви були також не задоволені якістю навчання в Україні?
– Я не можу сказати, що я не була задоволена якістю навчання в Україні, тому що у нас кафедра досить прогресивна була – кафедра соціології. Половина з наших викладачів або постійно їздять у Європу, або десь на місяць чи на два їздять на обміни, і вони дуже навіть заохочували нас, щоб ми також їздили. Тому що вони розуміли, що Україна, все ж таки, це замкнута країна, ми варимося самі в своєму соці. Якщо ми не будемо говорити з кимось іншим, їздити на конференції і вчитися від інших людей, то освіта, яка б вона не була: чи це Львів, чи це Київ, чи це Могилянка, чи навіть у Польщі, якби Польща була закрита, – нічого не дасть.
– Чи допомагають виші в Польщі знайти роботу студентам? Чи є тут суттєва відмінність з Україною?
– Я ще не шукала роботи і, напевно, мені, як іноземці, виші шукати роботу не будуть. Але, звісно, хороший студент – це студент, який не шукає роботу після п’ятого курсу в червні, а котрий цілих п’ять років щось робить, і тому йому в червні просто летять пропозиції про роботу.
Добре в Польщі з іншого боку. Наприклад, конференції чи виїзди закордонні, школи літні – оплачує університет. Це є дуже доброю справою. А про те, чи буде мені університет шукати роботу після закінчення, я глибоко сумніваюся та й навіть не хочу, бо я впевнена у своїх силах.
– А чому Ви ще досі не шукали для себе якийсь підробіток студентський?
– Тому що в мене є стипендія і за умовами, здається, договору ми можемо працювати хіба що на півставки. І, крім того, якщо я буду шукати собі роботу, я не напишу своєї роботи докторантської, яка забирає в мене багато часу і сил.
– Чи Ви збираєтеся після навчання залишатися в Польщі, чи повертатися в Україну?
– Це є дуже складне запитання. Якщо залишатися в Польщі, треба мати роботу. Щоб мати роботу, треба мати документи і треба бути легально влаштованим. Не знаю хто як, але для мене це важливо. Крім того, залишатися в Польщі і працювати в «Бедронці», наприклад, чи десь там у «Теско» (мережі магазинів – ред.), я не думаю, що хтось з українців, котрі тут вчилися протягом п’яти років, чи вони б такого хотіли. Якщо б мені запропонували кращу роботу в Україні, то я не бачу проблеми повернутися додому. Львів – чудове місто, де дуже багато всього діється. Навіть у порівнянні з Любліном, котре теж є чудовим містом, але в два рази меншим. Залежно, яка робота. Я не можу сказати, що Польща – це мій пріоритет і що тут так класно, і що можна тут залишитися, і все буде просто файно. Буде видно, якщо чесно.
– Після закінчення вишу, де б Ви хотіли працювати? Яка у Вас мрія про першу роботу?
– Свою працю я пишу про неурядові організації міста Львова. Протягом трьох років я була на стажуванні в кількох місцях, зокрема в міській раді Любліна, і я б хотіла працювати на ниві співпраці Польщі і України в неурядових організаціях. Якщо щось навіть урядового буде на рівні Польща-Україна, мені б це теж дуже підходило, тому що польську і українську я знаю непогано.
– Я навчалася в Україні в університеті імені Івана Франка на історичному факультеті, кафедра історії та теорії соціології. Я закінчила там бакалавра і також магістра, і десь на 4-му курсі в мене виникла така думка, що я б хотіла ще навчатися в аспірантурі. Але оскільки у нас в Україні місця в аспірантуру обмежені, то я почала шукати щось у Польщі, бо польську мову я знала ще до того. У Польщі в Любліні я вчуся в університеті Марії Кюрі-Скадовської. Вже на 4-му курсі докторантському, на факультеті політології.
– Польський диплом для Вас – це додана вартість до Вашої освіти чи Ви були також не задоволені якістю навчання в Україні?
Україна, все ж таки, замкнута країна, ми варимося самі в своєму соці
– Чи допомагають виші в Польщі знайти роботу студентам? Чи є тут суттєва відмінність з Україною?
– Я ще не шукала роботи і, напевно, мені, як іноземці, виші шукати роботу не будуть. Але, звісно, хороший студент – це студент, який не шукає роботу після п’ятого курсу в червні, а котрий цілих п’ять років щось робить, і тому йому в червні просто летять пропозиції про роботу.
Добре в Польщі з іншого боку. Наприклад, конференції чи виїзди закордонні, школи літні – оплачує університет. Це є дуже доброю справою. А про те, чи буде мені університет шукати роботу після закінчення, я глибоко сумніваюся та й навіть не хочу, бо я впевнена у своїх силах.
– А чому Ви ще досі не шукали для себе якийсь підробіток студентський?
– Тому що в мене є стипендія і за умовами, здається, договору ми можемо працювати хіба що на півставки. І, крім того, якщо я буду шукати собі роботу, я не напишу своєї роботи докторантської, яка забирає в мене багато часу і сил.
– Чи Ви збираєтеся після навчання залишатися в Польщі, чи повертатися в Україну?
Якщо залишатися в Польщі – треба мати роботу. Щоб мати роботу – треба мати документи і бути легально влаштованим
– Після закінчення вишу, де б Ви хотіли працювати? Яка у Вас мрія про першу роботу?
– Свою працю я пишу про неурядові організації міста Львова. Протягом трьох років я була на стажуванні в кількох місцях, зокрема в міській раді Любліна, і я б хотіла працювати на ниві співпраці Польщі і України в неурядових організаціях. Якщо щось навіть урядового буде на рівні Польща-Україна, мені б це теж дуже підходило, тому що польську і українську я знаю непогано.