Київ – Не шукати спонсора ззовні, а профінансувати проект силами людей, для яких він призначений, пропонують співзасновниця платформи Спільнокошту «Велика ідея» Ірина Соловей та журналіст платформи Катерина Сергацкова. Вони розповіли в ефірі передачі «Молодь плюс», за що сьогодні реально готові платити українці і як реалізувати свою геніальну і непересічну «велику ідею».
– У чому полягає концепція краудфандингу? Що таке Спільнокошт?
Ірина Соловей: Концепція краудфандингу – це фінансування якихось новаторських проектів спільно з аудиторією, яка цікавиться концепцією цих проектів, яка підтримує команду, що реалізовує цей проект, тобто люди такими мікрозусиллями уможливлюють великі справи.
І коли навколо цієї ідеї збирається достатньо людей, які вирішили делегувати довіру автору проекту, тоді цей автор отримує фінансування, і тоді фактично зібрані кошти стають початком якоїсь нової справи.
– А чи можна так, коли немає якогось одного інвестора, тільки через краудфандинг знайти усі потрібні гроші?
Ірина Соловей: Ви знаєте, коли проект тільки починає свою ходу, коли збирається команда, і якась ідея стає таким «магнітом» для двох-трьох людей, то вони перший час діють взагалі без якогось фінансування – для того, щоб згуртуватися, спробувати, чи це дійсно те, що їх цікавить. Спочатку вони розуміють, що хочуть рости. І тоді виникає запитання, скільки грошей їм потрібно і коли. Тому що коли ви переходите із рівня ідеї на практичний рівень дії, то ви можете собі уже в часі уявити ваші активності: що ви будете робити, щоб уможливити сам момент, коли ваш проект ініціює якусь зміну і приносить конкретний результат, який ви закладали як його мету. Коли ваш проект показує результативність, ви вже можете оцінювати, які вам потрібні ресурси, щоб проект розвивався далі і поширював цю результативність, наприклад, на більшу кількість міст, або до нього долучалась більша кількість людей. Тоді проект набуває такої амбіції в хорошому сенсі цього слова і здатен передбачати, куди він хоче рости, рухатися далі, виходячи з того, які ресурси у нього є сьогодні.
– Із опитування бачимо, що зараз в Україні існує певна криза довіри до благодійності. Люди не дуже охоче розлучаються із грішми – навіть на добрі справи. Як вам вдається подолати цю кризу?
Ірина Соловей: Ну, Катя, думаю, зі мною погодиться, що Спільнокошт є певною формою філантропії, це те, що професіонали називають «венчурна філантропія». Вона базується на тому, що делегування коштів на виконання певних проектів – це є нормальна практика, коли люди розуміють, чому вони віддають ці кошти. Благодійність же, на нашу думку, не дозволяє будувати таких горизонтальних стосунків. На Спільнокошті основний «двигун», чому люди погоджуються фінансувати проекти спільним зусиллям, – це момент співучасті, співавторства: проекти будуть здійснюватися, люди будуть розвиватися професійно, здобувати нові знання. Тому Спільнокошт на «Великій ідеї» побудований так, щоб автор пропонував якусь символічну винагороду або заохочення для учасників. І ми заохочуємо авторів бути творчими щодо цього, бо насправді всі ці грошові перекази – це тільки привід поспілкуватися між собою про те, як цей проект може змінити світ, якщо він буде здійснений.
А те, що люди відчувають ризик, це добре, це змушує їх приймати свідоме рішення, а не діяти в якомусь емоційному пориві. Хоча, я думаю, насправді, долучатися до якихось проектів теж є досить емоційно насиченим, бо ось ти маєш якийсь раціональний аргумент, а тут усе й виявляться досить «фаново», бо довкола проекту збираються твої однодумці, і всі потроху долучаються, і всі радіють, коли ще більше людей починають вірити у цей проект. Це все про те, як за допомогою таких трансакцій створювати середовище для спілкування.
Катерина Сергацкова: Благодійність цього не дає.
Ірина Соловей: Ну, у благодійності, якщо я дозволю собі прокоментувати це сьогодні, хотілося б бачити, що ті фонди, які є сьогодні, хоча б частину своїх коштів інвестували стратегічно, тобто в усунення причин, а не в полегшення наслідків. Тому що це було б далекоглядно, тому що це дозволяло б зменшувати врешті потребу в такій допомозі.
– А на які проекти ви зазвичай збираєте гроші на Спільнокошті?
Ірина Соловей: Коли автор чи авторка приходять до нас із проектом, ми домовляємось: ми популяризуємо проект, а автор популяризує Спільнокошт для свого проекту. Якби йшлося тільки про збір 100% фінансування, це була б інша задача. Ми говоримо про те, що через проект і Спільнокошт людина створює певну систему зв’язків, якими потім може скористатися не тільки один раз, а й пізніше розраховувати на цих людей як на спільноту, яка зацікавлена в тому, аби проект був здійснений: вона може радитися з ними, наприклад, якщо це якийсь веб-проект, скільком людям він потрібен, скажімо, на мобільних пристроях. І це те, у що потрібно інвестувати, і дуже добре, якщо у тебе є можливість зворотного зв’язку із людьми, які користуються проектом, ідеологічно згодні з його ідеєю.
Ми як організація тривалий час були активними у культурному полі, тому багато проектів були спрямовані на те, щоб допомогти певним культурним практикам стати помітними і отримати свій «голос». «Велика ідея» – це платформа соціальних інновацій, і цей відтінок соціального поєднується із технологічними, економічними аспектами, і ми б хотіли, щоб хоча б п’ята частина тих проектів, які сьогодні з’являються, могли б «вирости» і почати діяти як соціальне підприємство.
– Лідер гурту «Крихітка» Каша Сальцова розповіла нам про власну систему Спільнокошту:
«Мені здається, ми нарешті знайшли баланс між тим, як поширювати музику і як відшкодовувати гроші. У нашому випадку ми придумали систему краудрефандингу: не просто збирати на майбутні записи, як це роблять наші колеги, а ми вже записали і відшкодовуємо існуючий запис. Ми викладемо його в мережу, як тільки відшкодуємо запис. Витрати на запис синглу «Донор» склали 4,5 тисячі доларів. Нам потрібно 1800 внесків по 20 гривень. Близько 500 людей, напевно, вже ризикнули і перерахували нам 20 гривень, деякі – більше. Це можна зробити на нашому сайті. Як тільки збереться сума, ми просто зіллємо сингл на файлообмінник».
– У вас на сайті відображається, скільки грошей зібрано на кожен проект, і деякі з них зібрали навіть більше, ніж їм спочатку було потрібно. Чи буває так, що проект не збирає потрібної суми, і що тоді відбувається з цими грішми?
Ірина Соловей: Був період, коли були тільки успішні проекти, і про якісь провали та уроки, які можна було б із них винести, говорити не доводилось. На сьогодні 14 проектів успішні, 9 – неуспішні, тобто майже половині авторів не вдається знайти достатню кількість людей, які б їх підтримали, і кампанія не підтримується, а кошти повертаються назад доброчинцям, які їх пожертвували.
– Що потрібно робити авторам проектів, щоб уникнути таких невдач? Від чого залежить успіх?
Ірина Соловей: Залежить від того, я думаю, як спілкуватися з людьми, коли вони говорять: ой, я гадаю, не варто довіряти таким платформам, бо дивно, що у нас в Україні зараз таке може працювати. Я, наприклад, розумію, звідки можуть бути такі думки, але ж автор може у відповідь поділитися своїми думками, наприклад, знаючи, як платформа працює, він може розказати, що якщо суму не зберуть, то повернуть гроші. Або сказати: ні, я вірю у цей проект, я отримав схвальні відгуки і хотів би, щоб і ти теж долучився. Тобто потрібно реагувати на таку недовіру друзів, колег або просто сторонніх людей, які ще не пробували.
Автор проекту, я знайшла для себе таку метафору, має бути, як стюардеса, яка стоїть і розказує: ми летимо до нашої мети, пристебніть паски. І коли вже 50% суми збирається, і така вже інтрига: так чи ні. І ми тоді стаємо такими емоційними чір-лідерами і говоримо, що це нормально, що такий процес Спільнокошту.
– Про незручності краудфандингу розповів інтернет-консультант Максим Саваневський:
«Перша проблема – як юридично оформлювати надходження коштів, у нашому законодавстві є певні обмеження, які не дозволяють просто так отримувати кошти. Легше це робити громадським організаціям. Інша проблема – для певних видів діяльності жертводавець має дуже чітко ідентифікуватися, місце реєстрації, наприклад, можуть просити вказувати. Але загалом проблеми перерахувати кошти в українців немає. Є культурна проблема. У людини немає такого фінансового досвіду, і вона цього не робить, бо раніше не пробувала».
Чи виникають у вас якісь технічні труднощі?
Ірина Соловей: За законодавством, ми, як неприбуткова організація, змогли побудувати цю схему, труднощі виникають із тим, що все-таки краудфандинг в українській системі «Спільнокошт» дуже пов’язаний із технологіями. З одного боку, поширюється здійснення платежів онлайн. З іншого боку, є платіжні системи, які зручні одному колу користувачів, зручно робити повернення, а є такі, з яких це робити складно і доводиться це робити вручну, тобто це створює додаткові труднощі для нас як платформи.
– Якщо у когось із наших слухачів, припустімо, виникне геніальна ідея, і він захоче спільно збирати на це кошти, яким чином це можливо у рамках вашого проекту?
Ірина Соловей: Потрібно зайти на сайт http://www.biggggidea.com і додати свій проект, заповнивши стандартну форму, де передбачені всі ті критерії, за якими відбувається відбір проектів: це відео, короткий опис проекту, команда, яка буде реалізовувати, яку суму потрібно зібрати і за який час, і головне – як ці кошти будуть використовуватися і яку винагороду автор пропонує своїм доброчинцям.
Можна долучатись, навіть якщо немає ідеї, а є бажання відкритися якомусь такому новому досвіду. На сайті є розділ «практики», де ми критично дивимось на такі моделі, як економіка обміну, культура взаємодії, як ті інновації, які є в культурологічному, екологічному чи якомусь іншому плані будуть впливати на те, як ми будемо жити у наших містах.
– А чи було так, що вам доводилося відмовляти якомусь проектові? Тому що він, наприклад, був би неперспективним, а то й шкідливим для суспільства…
Ірина Соловей: Ну, «шкідливих» я ще не зустрічала, але відмовляти доводилось. Наприклад, якщо автор починає відчувати свій потенціал, мобілізовувати енергію, але він іще не «приручив» ідею, тобто не уявляє, як конкретно він буде її втілювати, які активності запланує на ці конкретні гроші.
– У чому полягає концепція краудфандингу? Що таке Спільнокошт?
Ірина Соловей
Ірина Соловей: Концепція краудфандингу – це фінансування якихось новаторських проектів спільно з аудиторією, яка цікавиться концепцією цих проектів, яка підтримує команду, що реалізовує цей проект, тобто люди такими мікрозусиллями уможливлюють великі справи.
І коли навколо цієї ідеї збирається достатньо людей, які вирішили делегувати довіру автору проекту, тоді цей автор отримує фінансування, і тоді фактично зібрані кошти стають початком якоїсь нової справи.
– А чи можна так, коли немає якогось одного інвестора, тільки через краудфандинг знайти усі потрібні гроші?
Ірина Соловей: Ви знаєте, коли проект тільки починає свою ходу, коли збирається команда, і якась ідея стає таким «магнітом» для двох-трьох людей, то вони перший час діють взагалі без якогось фінансування – для того, щоб згуртуватися, спробувати, чи це дійсно те, що їх цікавить. Спочатку вони розуміють, що хочуть рости. І тоді виникає запитання, скільки грошей їм потрібно і коли. Тому що коли ви переходите із рівня ідеї на практичний рівень дії, то ви можете собі уже в часі уявити ваші активності: що ви будете робити, щоб уможливити сам момент, коли ваш проект ініціює якусь зміну і приносить конкретний результат, який ви закладали як його мету. Коли ваш проект показує результативність, ви вже можете оцінювати, які вам потрібні ресурси, щоб проект розвивався далі і поширював цю результативність, наприклад, на більшу кількість міст, або до нього долучалась більша кількість людей. Тоді проект набуває такої амбіції в хорошому сенсі цього слова і здатен передбачати, куди він хоче рости, рухатися далі, виходячи з того, які ресурси у нього є сьогодні.
– Із опитування бачимо, що зараз в Україні існує певна криза довіри до благодійності. Люди не дуже охоче розлучаються із грішми – навіть на добрі справи. Як вам вдається подолати цю кризу?
На Спільнокошті основний «двигун» – це момент співучасті, співавторстваІрина Соловей
А те, що люди відчувають ризик, це добре, це змушує їх приймати свідоме рішення, а не діяти в якомусь емоційному пориві. Хоча, я думаю, насправді, долучатися до якихось проектів теж є досить емоційно насиченим, бо ось ти маєш якийсь раціональний аргумент, а тут усе й виявляться досить «фаново», бо довкола проекту збираються твої однодумці, і всі потроху долучаються, і всі радіють, коли ще більше людей починають вірити у цей проект. Це все про те, як за допомогою таких трансакцій створювати середовище для спілкування.
Катерина Сергацкова
Катерина Сергацкова: Благодійність цього не дає.
Ірина Соловей: Ну, у благодійності, якщо я дозволю собі прокоментувати це сьогодні, хотілося б бачити, що ті фонди, які є сьогодні, хоча б частину своїх коштів інвестували стратегічно, тобто в усунення причин, а не в полегшення наслідків. Тому що це було б далекоглядно, тому що це дозволяло б зменшувати врешті потребу в такій допомозі.
– А на які проекти ви зазвичай збираєте гроші на Спільнокошті?
Ми б хотіли, щоб хоча б п’ята частина тих проектів, які сьогодні з’являються, могли б «вирости» і почати діяти як соціальне підприємствоІрина Соловей
Ми як організація тривалий час були активними у культурному полі, тому багато проектів були спрямовані на те, щоб допомогти певним культурним практикам стати помітними і отримати свій «голос». «Велика ідея» – це платформа соціальних інновацій, і цей відтінок соціального поєднується із технологічними, економічними аспектами, і ми б хотіли, щоб хоча б п’ята частина тих проектів, які сьогодні з’являються, могли б «вирости» і почати діяти як соціальне підприємство.
– Лідер гурту «Крихітка» Каша Сальцова розповіла нам про власну систему Спільнокошту:
«Мені здається, ми нарешті знайшли баланс між тим, як поширювати музику і як відшкодовувати гроші. У нашому випадку ми придумали систему краудрефандингу: не просто збирати на майбутні записи, як це роблять наші колеги, а ми вже записали і відшкодовуємо існуючий запис. Ми викладемо його в мережу, як тільки відшкодуємо запис. Витрати на запис синглу «Донор» склали 4,5 тисячі доларів. Нам потрібно 1800 внесків по 20 гривень. Близько 500 людей, напевно, вже ризикнули і перерахували нам 20 гривень, деякі – більше. Це можна зробити на нашому сайті. Як тільки збереться сума, ми просто зіллємо сингл на файлообмінник».
– У вас на сайті відображається, скільки грошей зібрано на кожен проект, і деякі з них зібрали навіть більше, ніж їм спочатку було потрібно. Чи буває так, що проект не збирає потрібної суми, і що тоді відбувається з цими грішми?
На сьогодні 14 проектів успішні, 9 – неуспішні, тобто майже половині авторів не вдається знайти достатню кількість людей, які б їх підтрималиІрина Соловей
– Що потрібно робити авторам проектів, щоб уникнути таких невдач? Від чого залежить успіх?
Ірина Соловей: Залежить від того, я думаю, як спілкуватися з людьми, коли вони говорять: ой, я гадаю, не варто довіряти таким платформам, бо дивно, що у нас в Україні зараз таке може працювати. Я, наприклад, розумію, звідки можуть бути такі думки, але ж автор може у відповідь поділитися своїми думками, наприклад, знаючи, як платформа працює, він може розказати, що якщо суму не зберуть, то повернуть гроші. Або сказати: ні, я вірю у цей проект, я отримав схвальні відгуки і хотів би, щоб і ти теж долучився. Тобто потрібно реагувати на таку недовіру друзів, колег або просто сторонніх людей, які ще не пробували.
Автор проекту, я знайшла для себе таку метафору, має бути, як стюардеса, яка стоїть і розказує: ми летимо до нашої мети, пристебніть паски. І коли вже 50% суми збирається, і така вже інтрига: так чи ні. І ми тоді стаємо такими емоційними чір-лідерами і говоримо, що це нормально, що такий процес Спільнокошту.
– Про незручності краудфандингу розповів інтернет-консультант Максим Саваневський:
«Перша проблема – як юридично оформлювати надходження коштів, у нашому законодавстві є певні обмеження, які не дозволяють просто так отримувати кошти. Легше це робити громадським організаціям. Інша проблема – для певних видів діяльності жертводавець має дуже чітко ідентифікуватися, місце реєстрації, наприклад, можуть просити вказувати. Але загалом проблеми перерахувати кошти в українців немає. Є культурна проблема. У людини немає такого фінансового досвіду, і вона цього не робить, бо раніше не пробувала».
Чи виникають у вас якісь технічні труднощі?
Ірина Соловей: За законодавством, ми, як неприбуткова організація, змогли побудувати цю схему, труднощі виникають із тим, що все-таки краудфандинг в українській системі «Спільнокошт» дуже пов’язаний із технологіями. З одного боку, поширюється здійснення платежів онлайн. З іншого боку, є платіжні системи, які зручні одному колу користувачів, зручно робити повернення, а є такі, з яких це робити складно і доводиться це робити вручну, тобто це створює додаткові труднощі для нас як платформи.
– Якщо у когось із наших слухачів, припустімо, виникне геніальна ідея, і він захоче спільно збирати на це кошти, яким чином це можливо у рамках вашого проекту?
Ірина Соловей: Потрібно зайти на сайт http://www.biggggidea.com і додати свій проект, заповнивши стандартну форму, де передбачені всі ті критерії, за якими відбувається відбір проектів: це відео, короткий опис проекту, команда, яка буде реалізовувати, яку суму потрібно зібрати і за який час, і головне – як ці кошти будуть використовуватися і яку винагороду автор пропонує своїм доброчинцям.
Можна долучатись, навіть якщо немає ідеї, а є бажання відкритися якомусь такому новому досвіду. На сайті є розділ «практики», де ми критично дивимось на такі моделі, як економіка обміну, культура взаємодії, як ті інновації, які є в культурологічному, екологічному чи якомусь іншому плані будуть впливати на те, як ми будемо жити у наших містах.
– А чи було так, що вам доводилося відмовляти якомусь проектові? Тому що він, наприклад, був би неперспективним, а то й шкідливим для суспільства…
Ірина Соловей: Ну, «шкідливих» я ще не зустрічала, але відмовляти доводилось. Наприклад, якщо автор починає відчувати свій потенціал, мобілізовувати енергію, але він іще не «приручив» ідею, тобто не уявляє, як конкретно він буде її втілювати, які активності запланує на ці конкретні гроші.