Цьогоріч минуло 20 років відтоді, як міська влада естонського міста Нарва оголосила намір створити територіальну автономію для тамтешнього російськомовного населення. У місті провели референдум. Тоді офіційний Таллінн, попри тиск Росії, зумів зберегти спокій у своїй країні та територіальну цілісність, а за 11 років ця країна вступила до ЄС. Сьогодні експерти пригадують той випадок, проводячи паралелі між долею країн Балтії та країн «Східного партнерства», які готуються нині до Вільнюського саміту. Радіо Свобода спробувало з’ясувати в експертів, наскільки обґрунтованими є такі порівняння.
У липні 1993 року міська влада естонського міста Нарва провела референдум щодо створення на його теренах територіальної автономії для місцевого російськомовного населення. Влада й мешканці міста покладалися на негласну підтримку Москви. Але офіційний Таллінн це все проігнорував. На щастя, тоді вдалося уникнути збройного конфлікту. Сьогодні мешканці Нарви – громадяни Євросоюзу.
Про історію 20-річної давності експерти згадують невипадково. Сьогодні їм доводиться оцінювати, чи можуть подібні сценарії повторитися в пострадянських країнах, які прагнуть інтегруватися до ЄС, як-от Україна, Молдова та Грузія, або ж принаймні донедавна декларували бажання підписати угоду про асоціацію, як-от Вірменія. На території Грузії та Молдови зберігаються зони заморожених конфліктів, а в Україні, як і в країнах Балтії, є орієнтовані на Росію регіони, де живе численна російська меншина.
Москва спонукає Вірменію, Молдову та Україну приєднатися до очолюваного нею Митного союзу, куди наразі входять Білорусь та Казахстан, щоб унеможливити підписання угоди про асоціацію на саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі в листопаді цього року.
ЄС стає активнішим, а пострадянські країни впевненішими
Досвідчений оглядач кремлівської політики, редактор відділу міжнародної політики британського часопису The Economist та автор книги «Обман: шпигуни, брехня та як Росія шиє в дурні Захід» Едвард Лукас застерігає, що зарано ще думати: мовляв, усе вже позаду. «Ми все ще бачимо увертюру опери, а не саму оперу. Люди в країнах, яких це стосується, знають, що Росія багато чого ще може тримати в запасі», – вважає експерт.
Але в той час, як політика Москви щодо так званого «ближнього закордоння» залишається незмінною, змінюється сам розклад сил у геополітичній грі на пострадянському просторі, наголошують експерти. Захід, особливо ЄС, починає відігравати щодалі активнішу роль. Кремль намагається все більше переслідувати власні інтереси. А колишні радянські республіки, що межують із Росією, дедалі впевненіше рухаються власною траєкторією.
Раніше Росія остерігалася лише НАТО, тепер – і НАТО, і ЄС
Колишній посадовець НАТО, а нині дослідник програми Росії та Євразії в Британському королівському інституті міжнародних досліджень «Чатам Гаус» Джон Лаф переконаний, що якщо раніше для Росії викликом було НАТО, то тепер таким викликом є успіхи ЄС у справі розвитку інституцій та торгівлі в країнах, що колись входили до соцтабору.
«Десять чи 15 років тому Росія б сказала «У нас немає проблем з ЄС. Ми маємо проблеми лише з НАТО. Але нині ми цього не почуємо. Чому? Тому що ЄС досяг успіху в розбудові інституцій, розширенні торгівлі та покращенні системи управління в країнах Центральної Європи», – вважає експерт.
Гра, де можна або виграти, або програти
Едвард Лукас переконаний, що Захід та Росія не можуть вести гри, де б кожен виграв. Хтось має програти.
«Це має навчити ЄС, що він – подобається це йому чи ні – занурений у геополітичне протистояння з Росією. В Євросоюзі в минулому наївно припускали, що може бути багато ситуацій, у яких обидві сторони виграють, і просто для цього треба з росіянами розмовляти дружнім тоном, тоді все буде гаразд. Це не так. Насправді це гра, в якій хтось виграє, а хтось програє. І ви маєте піти або разом із Росією, або з ЄС. І я вважаю, що Євросоюз відтепер мав би боротися за це значно рішучіше, ніж він це робив у минулому», – зауважує експерт.
Джон Лаф зауважує, що на перешкоді руху до ЄС у пострадянських країнах стоять корупція та клановий стиль ведення бізнесу. Звідси – острах перед прозорими правилами гри в ЄС.
«Росіяни свідомі того, що їхній спосіб ведення бізнесу є широко визнаним у багатьох цих країнах та що в їхніх бізнесових і політичних елітах є ті, хто воліє працювати саме в російському стилі», – наголошує британський експерт». З іншого боку, навіть такі еліти не хочуть визнати над собою «диктат Москви», а отже, завеликий тиск на них може їх від Кремля лише відвернути, додає Джон Лаф.
Приборкали Вірменію, але «головний приз» не здобули
У випадку Вірменії Росія близька до досягнення повного успіху. Третього вересня цього року вірменський президент Серж Сарґсян заявив, що його країна має бажання вступити до Митного союзу. Цьому передували роки роботи над текстом угоди про асоціацію з ЄС.
Аналітики звертають увагу на те, що такому несподіваному відруху передували погрози Росії припинити Вірменії військову допомогу, внаслідок чого Єреван став би занадто вразливим перед свої головним супротивником у регіоні – Азербайджаном.
«Вірмени зрозуміли натяк: якщо вони підпишуть торговельну угоду з Європою, то Росія може збільшити свої поставки зброї до їхнього ворога й почати видворяти вірмен, які мешкають там», – написала Енн Епплбаум, авторка книжок «ГУЛАГ: історія» та «Залізна завіса: придушення Східної Європи, 1945-1956».
Однак, приборкавши Вірменію, Росія ніяк не може повторити цього свого успіху з Україною, яку Джон Лаф називає «головним призом». І це все попри російське бойкотування окремих українських товарів, погрози підвищити ціни на газ, розв’язати нові торговельні війни та попри пророкування суверенного дефолту.
Радник російського президента Володимира Путіна Сергій Глазьєв погрожує, що російськомовні жителі на півдні та сході України можуть забажати від неї відокремитися, якщо Україна рухатиметься далі до Європи та підпише угоду про асоціацію.
На 10-й Ялтинській щорічній зустрічі (YES) цього року подібні заяви Сергія Глазьєва присутня в залі публіка зустріла свистом та сміхом, як розповідають журналісти, що висвітлювали подію.
Екс-міністр економічного розвитку та торгівлі й екс-міністр зовнішніх справ Петро Порошенко зауважив, що євроінтеграцію підтримують понад 50 % українців, а ідею тісніших відносин із Росією – менше ніж 30 %. «Дякую вам за це, пане Глазьєв», – зіронізував політик.
Зближення України з ЄС за одночасного тиску з боку Москви припадає саме на президентство Віктора Януковича, який у лютому 2010-го виграв вибори, виступаючи за тісніші відносини з Росією.
Крім того, українські російськомовні олігархи, що походять зі Сходу України й донедавна виявляли суто промосковські настрої, щодалі, то чіткіше дають зрозуміти: вони віддають перевагу тіснішим взаєминам з ЄС. Про це Радіо Свобода вже розповідало раніше.
Молдовське вино смакуватимуть у ЄС
Подібно до України, Молдова, наближаючись до парафування угоди про асоціацію, також зазнає тиску з боку Москви. 11 вересня цього року Росія заборонила імпорт молдовських вин із санітарних міркувань.
Комісар ЄС з сільського господарства Даків Чолош у коментарі молдовській службі Радіо Свобода повідомив, що пропонує скасувати всі обмеження на імпорт тамтешніх вин до країн ЄС ще до парафування угоди про асоціацію з Молдовою. Міністр закордонних справ Молдови Наталя Герман в інтерв’ю Радіо Свобода заявила, що Кишинів почувається «достатньо сильним, щоб протидіяти будь-якому тиску» з боку Росії мірою того, як він поглиблює свої відносини з Європейським союзом.
Отже, експерти прогнозують, що впродовж двох місяців, що залишилися до Вільнюського саміту, Росія лише посилюватиме свій тиск на офіційні Київ та Кишинів.
Матеріал підготували Brian Whitmore, Жанна Безп’ятчук
У липні 1993 року міська влада естонського міста Нарва провела референдум щодо створення на його теренах територіальної автономії для місцевого російськомовного населення. Влада й мешканці міста покладалися на негласну підтримку Москви. Але офіційний Таллінн це все проігнорував. На щастя, тоді вдалося уникнути збройного конфлікту. Сьогодні мешканці Нарви – громадяни Євросоюзу.
Про історію 20-річної давності експерти згадують невипадково. Сьогодні їм доводиться оцінювати, чи можуть подібні сценарії повторитися в пострадянських країнах, які прагнуть інтегруватися до ЄС, як-от Україна, Молдова та Грузія, або ж принаймні донедавна декларували бажання підписати угоду про асоціацію, як-от Вірменія. На території Грузії та Молдови зберігаються зони заморожених конфліктів, а в Україні, як і в країнах Балтії, є орієнтовані на Росію регіони, де живе численна російська меншина.
Москва спонукає Вірменію, Молдову та Україну приєднатися до очолюваного нею Митного союзу, куди наразі входять Білорусь та Казахстан, щоб унеможливити підписання угоди про асоціацію на саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі в листопаді цього року.
ЄС стає активнішим, а пострадянські країни впевненішими
Росія багато чого ще може тримати в запасіЕдвард Лукас
Але в той час, як політика Москви щодо так званого «ближнього закордоння» залишається незмінною, змінюється сам розклад сил у геополітичній грі на пострадянському просторі, наголошують експерти. Захід, особливо ЄС, починає відігравати щодалі активнішу роль. Кремль намагається все більше переслідувати власні інтереси. А колишні радянські республіки, що межують із Росією, дедалі впевненіше рухаються власною траєкторією.
Раніше Росія остерігалася лише НАТО, тепер – і НАТО, і ЄС
Колишній посадовець НАТО, а нині дослідник програми Росії та Євразії в Британському королівському інституті міжнародних досліджень «Чатам Гаус» Джон Лаф переконаний, що якщо раніше для Росії викликом було НАТО, то тепер таким викликом є успіхи ЄС у справі розвитку інституцій та торгівлі в країнах, що колись входили до соцтабору.
«Десять чи 15 років тому Росія б сказала «У нас немає проблем з ЄС. Ми маємо проблеми лише з НАТО. Але нині ми цього не почуємо. Чому? Тому що ЄС досяг успіху в розбудові інституцій, розширенні торгівлі та покращенні системи управління в країнах Центральної Європи», – вважає експерт.
Гра, де можна або виграти, або програти
Едвард Лукас переконаний, що Захід та Росія не можуть вести гри, де б кожен виграв. Хтось має програти.
Це гра, в якій хтось виграє, а хтось програє. І ви маєте піти або разом із Росією, або з ЄСЕдвард Лукас
Джон Лаф зауважує, що на перешкоді руху до ЄС у пострадянських країнах стоять корупція та клановий стиль ведення бізнесу. Звідси – острах перед прозорими правилами гри в ЄС.
«Росіяни свідомі того, що їхній спосіб ведення бізнесу є широко визнаним у багатьох цих країнах та що в їхніх бізнесових і політичних елітах є ті, хто воліє працювати саме в російському стилі», – наголошує британський експерт». З іншого боку, навіть такі еліти не хочуть визнати над собою «диктат Москви», а отже, завеликий тиск на них може їх від Кремля лише відвернути, додає Джон Лаф.
Приборкали Вірменію, але «головний приз» не здобули
У випадку Вірменії Росія близька до досягнення повного успіху. Третього вересня цього року вірменський президент Серж Сарґсян заявив, що його країна має бажання вступити до Митного союзу. Цьому передували роки роботи над текстом угоди про асоціацію з ЄС.
Аналітики звертають увагу на те, що такому несподіваному відруху передували погрози Росії припинити Вірменії військову допомогу, внаслідок чого Єреван став би занадто вразливим перед свої головним супротивником у регіоні – Азербайджаном.
Вірмени зрозуміли натяк: якщо вони підпишуть торговельну угоду з Європою, то Росія може збільшити свої поставки зброї до їхнього ворогаЕнн Епплбаум
Однак, приборкавши Вірменію, Росія ніяк не може повторити цього свого успіху з Україною, яку Джон Лаф називає «головним призом». І це все попри російське бойкотування окремих українських товарів, погрози підвищити ціни на газ, розв’язати нові торговельні війни та попри пророкування суверенного дефолту.
Радник російського президента Володимира Путіна Сергій Глазьєв погрожує, що російськомовні жителі на півдні та сході України можуть забажати від неї відокремитися, якщо Україна рухатиметься далі до Європи та підпише угоду про асоціацію.
На 10-й Ялтинській щорічній зустрічі (YES) цього року подібні заяви Сергія Глазьєва присутня в залі публіка зустріла свистом та сміхом, як розповідають журналісти, що висвітлювали подію.
10-а Ялтинська щорічна зустріч (YES)
Екс-міністр економічного розвитку та торгівлі й екс-міністр зовнішніх справ Петро Порошенко зауважив, що євроінтеграцію підтримують понад 50 % українців, а ідею тісніших відносин із Росією – менше ніж 30 %. «Дякую вам за це, пане Глазьєв», – зіронізував політик.
Зближення України з ЄС за одночасного тиску з боку Москви припадає саме на президентство Віктора Януковича, який у лютому 2010-го виграв вибори, виступаючи за тісніші відносини з Росією.
Крім того, українські російськомовні олігархи, що походять зі Сходу України й донедавна виявляли суто промосковські настрої, щодалі, то чіткіше дають зрозуміти: вони віддають перевагу тіснішим взаєминам з ЄС. Про це Радіо Свобода вже розповідало раніше.
Молдовське вино смакуватимуть у ЄС
Подібно до України, Молдова, наближаючись до парафування угоди про асоціацію, також зазнає тиску з боку Москви. 11 вересня цього року Росія заборонила імпорт молдовських вин із санітарних міркувань.
Комісар ЄС з сільського господарства Даків Чолош у коментарі молдовській службі Радіо Свобода повідомив, що пропонує скасувати всі обмеження на імпорт тамтешніх вин до країн ЄС ще до парафування угоди про асоціацію з Молдовою. Міністр закордонних справ Молдови Наталя Герман в інтерв’ю Радіо Свобода заявила, що Кишинів почувається «достатньо сильним, щоб протидіяти будь-якому тиску» з боку Росії мірою того, як він поглиблює свої відносини з Європейським союзом.
Отже, експерти прогнозують, що впродовж двох місяців, що залишилися до Вільнюського саміту, Росія лише посилюватиме свій тиск на офіційні Київ та Кишинів.
Матеріал підготували Brian Whitmore, Жанна Безп’ятчук