Референдум буде потрібний лише для вступу України в Євросоюз – Оніщук

Україна має встигнути ухвалити новий закон про прокуратуру до листопадового саміту «Східного партнерстві» у Вільнюсі. Поки ж законопроект, який розробляли в адміністрації президента, перебуває на вивченні Венеціанської комісії. Директор інституту правової політики, колишній міністр юстиції Микола Оніщук вважає, що найбільше зауважень буде, щодо норми законопроекту про можливість прокуратури представляти інтереси держави в судах.

Суботнє інтерв'ю

– Пане Оніщук, зараз дуже гаряча пора і для українських юристів, і для правової системи в цілому, оскільки залишилось досить небагато часу до того, як Україна має підписати угоду в листопаді у Вільнюсі.

– Впевнений, що Україна підпише угоду про асоціацію і це буде подія, яка за своєю значимістю, можливо, співмірна проголошенню Незалежності. По суті, за умов підписання угоди про асоціацію, а йдеться про асоційоване членство з ЄС. І це не просто членство, ця угода водночас запроваджує всеосяжний і всеохоплюючий режим вільної торгівлі між ЄС і Україною, що, до речі, не було у жодної країни, яка підписувала угоду про асоціацію. Цим в ефірах досить часто спекулюють, мовляв такі угоди підписані з деякими африканськими країнами.

– Марокко, зокрема, називають.

– Навіть з країнами Центрально-Східної Європи – Польща, Словаччина – не підписувалися угоди про асоціації, які б включали всеосяжну зону вільної торгівлі.

– Тобто, на Вашу думку, Європейський союз до українського вибору ставиться все ж таки по-особливому?

– Так, я думаю це демонструє розуміння європейської спільноти, що Україна і ментально, і географічно, і в усіх інших вимірах сприймається як країна європейської сім’ї. По суті, це є цивілізаційний вибір нашої держави, який нарешті закінчить 300-річний період нашої, так би мовити, московської належності, яка прямо чи опосередковано була присутня навіть за часів незалежності на теренах нашої країни.

– Ті вимоги, які ЄС ставить перед Україною, вони найбільше стосуються змін, пов’язаних із системою прокуратури, із судочинством і з правовою системою в цілому. Якщо говорити про найбільшу проблему на цьому шляху, то як би Ви її визначили?

– Дійсно, зараз можна сказати, що основний такий тренд зобов’язань перед нами лежить в юстиціарній сфері.

– І це попри те, нагадаю, що зокрема 28 вересня президент України підписав закон, один із так званих євроінтеграційних, необхідних для ухвалення підписання угоди про асоціацію, який стосується створення кращих умов для ув’язнених. Це був один із тих законів, який Верховна Рада як ніколи консолідовано ухвалила. Депутати голосували за виконання судових рішень щодо незалежності суддів і про перевибори у проблемних округах. А от закон «Про прокуратуру», який вивчає Венеціанська комісія, він, на думку експертів, є найпроблемнішою ланкою.

– Добре відомо, що законопроект, про який зараз ідеться, готувався безпосередньо в адміністрації президента. Тобто парламентські, громадські та професійні кола були залучені в меншій мірі. І коли стало можливим проаналізувати положення цього закону, то варто відзначити, що у багатьох положеннях є очевидний прогрес, зокрема, коли йдеться про те, що в системі прокуратури вводиться конкурси на заняття посад, вводиться прокурорське самоврядування. Звісно, що вирішується доволі давня конституційна суперечка, пов’язана з тим, чи має право прокуратура безпосередньо вести слідство, чи лише наглядати за слідством. Закон приводиться тут у відповідність до Конституції і відповідно до нього прокуратура не може проводити слідчі дії.

– Ви є прихильником цієї позиції?

– Звісна річ, бо це те, чого добивалася європейська спільнота та й політики. Тут констатуємо очевидний прогрес і правильний поступ. Думаю, що найголовніша дискусія з приводу цього закону розгорнеться по статті 24, яка закріпляє за прокуратурою право представляти інтереси фізичних осіб, зокрема неповнолітніх, осіб з обмеженими фізичними можливостями, а також інтереси держави у судах. І за формулою представлення інтересів у судах проглядаються деякі компоненти пресловутого загального нагляду. Очевидно, що фахівці в галузі права, зокрема ті, які представлені у парламентських фракціях, це помітили. Впевнений, що це помітить і Венеціанська комісія. Швидше за все з приводу цих положень і розгорнеться найбільша дискусія у парламенті.

– Припустімо, що Венеціанська комісія надішле свої зауваження щодо цього, а часу залишається мало. Чи встигне Україна врахувати усі зауваження і ухвалити закон до листопадового саміту?

– Я переконаний, що закон буде ухвалено і буде знайдений компроміс в тих формулюваннях і визначеннях, які стануть предметом дискусії. Що дає мені підстави так думати? По-перше, сама позиція генерального прокурора, який в низці своїх коментарів та інтерв’ю доволі чітко висловився, що час змінився і реалії такі, що варто вже оцінювати місце Генеральної прокуратури в системі державних інститутів по-іншому, це йдеться і про вимоги європейської спільноти. Принаймні це стосувалося загального нагляду, тобто прокуратура не має дублювати державні органи, органи виконавчої влади, зокрема інспекції, які якраз і покликані від імені влади здійснювати контроль за виконанням законів у різноманітних сферах суспільного життя там, де є контроль як інспекційна функція. Відповідно прокуратура, за сьогоднішнім законом, контролює ці державні органи і при цьому ще й громадян. Звісна річ, що потреби у тому, щоб у державі існувала подвійна система контролю одних державних службовців іншими об’єктивно просто немає. Інтерес окремого відомства, яким би авторитетним у державі воно не було, не може стояти на заваді цивілізованого поступу усієї нації, 46 мільйонів українців. І мені здається, що цей вибір фактично зроблений і політично, і законодавчо. І тут фактично всі мають підпорядкувати свої інтереси, у тому числі відомчі та галузеві, цій великій меті.

– Пане Оніщук, Ви говорили про вибір. В Україні є громадська організація, але яка презентує себе як політична сила – це «Український вибір» Віктора Медведчука. Тепер вони разом з Комуністичною партією України активно проводять свою ідею і проголошують її через ЗМІ, на вулицях міст через біл-борди, про те, що Україна не може вступити до Митного союзу тому, що, мовляв, це не є вибір всього народу, а лише вибір українських олігархів. Вони кажуть про те, що Конституція України стоїть на заваді підписанню угоди про асоціацію, оскільки ці дві правові системи, ЄС і України, не співвідносяться одна з іншою і, окрім того, їхній головний аргумент зводиться до того, що підписання угоди призведе до обмеження суверенітету України. Як Ви можете прокоментувати ось ці позиції, які оприлюднюють і представники Комуністичної партії України і «Українського вибору» Віктора Медведчука?

– Віктор Медведчук – фахова людина ­зі значним політичним досвідом, але, можливо, після підписання угоди, коли український вибір буде зроблено, їм, можливо, доведеться міняти назву тому, що вести дискусію про вибір уже буде недоречно. Що стосується їхньої позиції, то я не можу її сприйняти, оскільки в даному випадку йдеться не про пряме членство в ЄС, яке дійсно передбачає підпорядкування наднаціональним органам таким, як Європарламент, Єврокомісія і з відповідними нормативними директивами цих органів, а йдеться про асоційоване членство, коли Україна та Європейський союз будують свої відносини на підставі договору. А договір – це рівноправність сторін. Будь-який договір – це рівноправна участь сторін. І, відповідно, який не передбачає створення наднаціональних органів і, відповідно, втрату суверенітету. На відміну, до речі, якби Україна стала членом Митного союзу, який передбачає створення наднаціонального органу, так званого Єдиного органу митного регулювання, рішення якого були б обов’язковими для України. У випадку з Євросоюзом, йдеться про координацію, про узгодження взаємних позицій, про взаємну торгову політику, але все це відбувається на підставі договірних, рівноправних стосунків. Тому підстав для твердження, що підписання угоди про асоціацію порушує Конституцію насправді немає. Це, до речі, стосується і відомої теми про ратифікацію договору щодо Реймського статуту, так званого кримінального суду, з точки зору його поширення його юрисдикції на Україну…

– Це якраз піднімає питання про український вибір…

– То треба мати на увазі, що юрисдикція кримінального суду буде поширена лише в тому випадку, коли буде окремий ратифікаційний акт парламенту. Угода про асоціацію також потребує ратифікації, але ще раз наголошую – це правовідносини, які передбачають лише можливість України ратифікувати і визнати юрисдикцію Реймського суду.

– Міністерство юстиції України надало роз’яснення щодо тих питань, які, зокрема, ставить «Український вибір» Віктора Медведчука. І ось на сайті «Українського вибору» є реакція цієї організації, юристів цієї політичної сили на це роз’яснення. Зокрема, там ідеться про те, що є конкретні статті Конституції – 5, 6, 8, 9, 17, 85, 95 і 124, – які, на думку українських юристів, треба змінити, а без цього не можна підписувати угоду про асоціацію. Як Ви думаєте, чи стане ця конфліктна ситуація, якоюсь перепоною на шляху поступу до листопадового саміту?

– Ви знаєте, українське законодавство, зокрема Конституція, містить можливість розгляду ось таких суперечок. Умовно кажучи, якщо народні депутати чи зацікавлені громадяни вважають, що уряд чи парламент порушують Конституцію України своїми діями чи актами на предмет відповідності Конституції, то для цього існує Конституційний суд, який завжди може дати оцінку конституційності того чи іншого рішення, договору, акту чи дій. Це до того, що зацікавлені особи, у порядку, визначеному законом про Конституційний суд, можуть звернутися до Конституційного суд, щоб отримати роз’яснення. Ще раз хочу наголосити, що угода про асоціацію не вступає у протиріччя з Конституцією нашої держави і висновок Міністерства юстиції, роз’яснення, мені здається, в повній мірі узгоджується з правовими позиціями, змістом та, власне, приписами чинної Конституції. Якщо є якісь дискусійні межі, адже домогтися того, щоб усі спеціалісти у галузі права однаково тлумачили положення договору на предмет відповідності Конституції – досить складно.

– Одностайності тут ми не можемо чекати.

– І не варто чекати. Ще раз наголошую, що позиція більшості правників у тому, що угода про асоціацію не вступає у конфлікт з Конституцією України.

– У неділю 29 жовтня «Український вибір» Віктора Медведчука та Комуністична партія України організовують збори громадян з питанням проведення референдуму про вступ України до Митного союзу. І питання закону «Про референдум» і взагалі референдуму як інструменту визначення чи то руху в напрямку Митного союзу, чи то в напрямку євроінтеграції – це те, що зараз використовують політики задля досягнення якоїсь своєї мети.

– Нам так чи інакше, з плином певного часу, очевидно, доведеться проводити референдум входження України в Європейський союз.

– Як і всі європейські країни.

– Практично. За виключенням тих, де це було віднесено до компетенції їхніх парламентів. І я тут підтримую тих, хто вважає, що це буде дійсно рішення такого національного, важливого питання вибору. І тут проведення референдуму з питаннями: «Чи підтримуєте ви вступ України в Європейський союз», а друге запитання «Чи підтримуєте ви вступ України в Митний союз». І я переконаний, що дві третини українського народу підтримають перше, ментально рідний нам вибір європейської спільноти. Такий референдум буде проведений.

– Але поки він не на часі?

– Зараз проведення такого референдуму просто не на часі тому, що, як ми вже говорили, підписання угоди не передбачає створення наднаціональних органів, не передбачає втрату Україною суверенітету. Проводити референдум з питання, який не створює такого рівня правових наслідків – потреби просто немає. Тобто референдум буде, але тоді, коли ми будемо вступати в Європейський союз.

– Тобто після того, як буде підписана угода про асоціацію з Європейським союзом і пройде певний час на ратифікацію.

– Дай Боже, щоб це було 3-5 років, щоб ми стали країною-членом європейської спільноти.

– Чи здатна Україна наразі зробити такий крок всередині своєї правової системи, щоб усі підводні камені були забрані?

– Перший блок – це реформи в юстиціарній сфері: закон «Про прокуратуру», закон «Про міліцію», закон «Про вибори». Це тільки ті, з якими пов’язані очікування можливості підписання угоди. Я переконаний, що з певними компромісами, у тому числі з європейської сторони ці закони будуть ухвалені і угода буде підписана. Проте, маємо розуміти, що підписати угоду – це ще не означає домогтися набрання нею чинності. Адже ця угода буде підлягати ратифікації, пов’язується набрання чинності угоди 27 парламентами країн європейської спільноти. Ймовірно, що якщо Україна не буде демонструвати своєї готовності і здатності, наприклад, ухвалити закон «Про прокуратуру» сьогодні, внести додаткові зміни протягом цього терміну, то домогтися ратифікації буде доволі складно. Хоча комісари Європейського союзу вже оголосили про те, що вони вже розглядають можливість, з точки зору економічного блоку питань, тобто стосовно дії угоди про зону вільної торгівлі, надати їй чинності, не чекаючи ратифікації цієї угоди національними парламентами в цій частині. Тому, якщо хтось думає, що достатньо навіть компромісно ухвалити ці закони і це всіх влаштує, то це не так. Тому, ймовірно, що домашнє завдання буде знаходитися в роботі, і до того часу, поки ця угода не буде ратифікована всіма парламентами країн європейської спільноти.