Київ – Політики донині не дійшли згоди щодо осмислення Голодомору 32-33-го років. Одні бачать паралелі між тим часом і сьогоденням, інші – заперечують сам факт геноциду українців. Тим не менш, коли напередодні 80-х роковин тих подій президент підписує указ про вшанування пам’яті загиблих на державному рівні, політологи констатують: відзначення цієї дати перетворилось у «політичний жест».
Сьогодні українці – нація з деформованою свідомістю, і це – наслідок геноциду 30-х років, вважає депутат від «Свободи» Юрій Сиротюк. Проте не робиться жодних кроків не тільки до подолання наслідків трагедії, а й навіть до збереження пам’яті про неї, зауважує депутат.
«Три роки в Україні взагалі не складався оргкомітет, який би вшановував пам'ять жертв Голодомору. З усіх офіційних документів, і навіть з указу президента, який він нещодавно під тиском громадськості підписав, викинуто те, що Голодомор є геноцидом, – розповідає Сиротюк. – Інститут національної пам’яті вже не використовує термін «голодомор», а використовує «великий голод». Не добудована друга лінія музею, перестали вшановувати жертв Голодомору на місцевих рівнях за участі влади – а тільки з ініціативи громадськості».
Депутат від «Батьківщини» Олександр Бригинець, тим часом, бачить чіткі паралелі між 33-м і 2013-м. Каже: тоді був СРСР, а тепер – «русский мир», тоді – Голодомор, тепер – торговельні війни.
«Якби сьогодні при владі була команда, яка би більш чітко і більш жорстко показувала аналогії між 30-ми роками і сьогоднішнім часом, то ми могли би швидше і легше вийти із цієї історії. І до речі, якраз те, що ми не можемо на рівні держави повноцінно проводити ці паралелі, і демонструє те, що ми через 80 років наступаємо на ті самі граблі», – констатує політик.
Чия трагедія?
Безсумнівно, це – «велика трагедія всього радянського народу», однак «рвати на собі сорочку» не варто, вважає депутат-регіонал Вадим Колесніченко.
«Я «ющенківщину», коли всю країну перетворили на кладовище, ніколи не підтримував і не збираюсь підтримувати. Потрібно робити висновки. Минуле треба знати, але потрібно будувати майбутнє», – зауважує він.
А комуністи голод визнають, але факт геноциду українців заперечують. Зокрема, лідер компартії Петро Симоненко заявляє: «В Україні на перше січня 2013 року поголів’я худоби менше, ніж на перше січня 1934 року».
Вшанування пам’яті жертв стало «політичним жестом» – політолог
Сьогодні ми бачимо «паузу»: ніхто з політиків фактично не звертається до теми Голодомору, зазначає політолог Віктор Небоженко. На його думку, це – наслідок того «офіціозу», через який тема подавалась кілька років тому.
«Свято Майдану, яке спочатку називалося Днем Свободи, Ющенко перетворив на вшанування пам’яті жертв Голодомору. Дві дуже важливих події – одну світлу, а другу страшну – він зіштовхнув. І це погано: вперше українці звернулись до теми Голодомору, і одразу осоромились, перетворивши це просто у політичний жест», – вважає політолог.
Однак, за словами Віктора Небоженка, так буде не завжди, і з часом українці (й українські політики, зокрема) прийдуть до усвідомлення і розуміння Голодомору як частини їхньої історії, і вшанування пам’яті загиблих перестане сприйматись як прояв патріотизму.
Сьогодні українці – нація з деформованою свідомістю, і це – наслідок геноциду 30-х років, вважає депутат від «Свободи» Юрій Сиротюк. Проте не робиться жодних кроків не тільки до подолання наслідків трагедії, а й навіть до збереження пам’яті про неї, зауважує депутат.
Інститут національної пам’яті вже не використовує термін «голодомор», а використовує «великий голод»Юрій Сиротюк
Депутат від «Батьківщини» Олександр Бригинець, тим часом, бачить чіткі паралелі між 33-м і 2013-м. Каже: тоді був СРСР, а тепер – «русский мир», тоді – Голодомор, тепер – торговельні війни.
«Якби сьогодні при владі була команда, яка би більш чітко і більш жорстко показувала аналогії між 30-ми роками і сьогоднішнім часом, то ми могли би швидше і легше вийти із цієї історії. І до речі, якраз те, що ми не можемо на рівні держави повноцінно проводити ці паралелі, і демонструє те, що ми через 80 років наступаємо на ті самі граблі», – констатує політик.
Чия трагедія?
Безсумнівно, це – «велика трагедія всього радянського народу», однак «рвати на собі сорочку» не варто, вважає депутат-регіонал Вадим Колесніченко.
«Я «ющенківщину», коли всю країну перетворили на кладовище, ніколи не підтримував і не збираюсь підтримувати. Потрібно робити висновки. Минуле треба знати, але потрібно будувати майбутнє», – зауважує він.
А комуністи голод визнають, але факт геноциду українців заперечують. Зокрема, лідер компартії Петро Симоненко заявляє: «В Україні на перше січня 2013 року поголів’я худоби менше, ніж на перше січня 1934 року».
Вшанування пам’яті жертв стало «політичним жестом» – політолог
Сьогодні ми бачимо «паузу»: ніхто з політиків фактично не звертається до теми Голодомору, зазначає політолог Віктор Небоженко. На його думку, це – наслідок того «офіціозу», через який тема подавалась кілька років тому.
Вперше українці звернулись до теми Голодомору, і одразу осоромились, перетворивши це просто у політичний жестВіктор Небоженко
Однак, за словами Віктора Небоженка, так буде не завжди, і з часом українці (й українські політики, зокрема) прийдуть до усвідомлення і розуміння Голодомору як частини їхньої історії, і вшанування пам’яті загиблих перестане сприйматись як прояв патріотизму.