Рига – Цього тижня у Ризі в Музеї окупації Латвії відкрилася виставка Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» «Голодомор 1932–1933 років в Україні – геноцид українського народу». Виставка, організована Конгресом українців Латвії, розпочинає проведення у цій балтійській країні низки заходів, присвячених 80-м роковинам Голодомору в Україні.
Латвійські політики, іноземні дипломати, представники української діаспори та духовенства у перебігу презентації виставки мали можливість не лише ознайомитися з експонатами музею про Голодомор в Україні, подивитися фільми та полистати Книгу пам’яті, але й покуштувати страви, виготовлені за рецептами тих часів.
Перекладач Володимир Іваницький каже, що відчув, який страшний смак у голоду: «Коли я покуштував ці страви, якщо їх можна назвати стравами, то після цього я вже нічого їсти не можу. Це найстрашніша дегустація у моєму житті».
Головний акцент – на п’ять ознак голодомору, визначених ООН
Учений секретар Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» Лариса Артеменко зазначила Радіо Свобода, що це перша виставка музею за кордоном. Вона має важливе значення для визнання Голодомору геноцидом проти українського народу на міжнародному рівні.
«У матеріалах виставки ми підійшли до визнання поняття геноциду відповідно до Конвенції ООН про геноцид. Ми розкрили усі п’ять ознак геноциду і розібрали їх відповідно до тих моментів, які відбувалися на території України. І оскільки лише тринадцять країн визнало дійсно геноцидний характер Голодомору, наше покликання у тому, щоб якнайбільше країн визнали цей факт», – зазначила Лариса Артеменко.
Присутнім на виставці був зачитаний лист від депутата Європейського парламенту Інесе Вайдере, яка наголосила, що широкий доступ громадськості до інформації, яка базується на правдивих історичних фактах про злочини, скоєні в історії Європи проти людяності, допоможе запобігти подібному в майбутньому.
Виставка сприятиме поширенню інформації про Голодомор
Директор Музею окупації Латвії Гундега Міцхеле зазначила Радіо Свобода, що у музеї проводять уроки історичної пам’яті, і ця виставка сприятиме поширенню інформації серед латвійської молоді про Голодомор як геноцид проти українського народу.
Наразі керівник Конгресу українців Латвії Микола Павлюк повідомив, що виставка експонуватиметься і в інших регіонах Латвії. За його словами, українці Латвії планують у День пам’яті жертв Голодомору біля пам’ятника Свободи у Ризі запалити 80 свічок, відслужити молебень. Також вийде друком переклад на латиську мову книги «Голодомор в Україні 1932–1933 роки».
«Голод – це страшно»
Ознайомитися з експозицію виставки прийшли учні Ризької української школи. Директор школи Лідія Кравченко доповнила ознайомлення з експонатами виставки розповіддю про епізоди життя своєї родини, яка пережила Голодомор.
«Це був Кривий Ріг Дніпропетровської області і голод там був страшний. Мама розповідала, що ламали хати шпичаками, щоб подивитися, чи не приховали там люди зерно. І вони вижили лише тому, що мешкали коло церкви. Віруючі люди, як їм не було важко, щось давали їсти дітям. Моєї мами Варвари вже немає, але вона дуже часто розказувала нашій родині, а тепер я розказую у школі про Голодомор. Голод – це дуже страшно, тому що він нівечить сім’ї, свідомість, пам’ять. Через те сьогодні на цій виставці присутні і учні Ризької української школи», – розповіла Лідія Кравченко
Учениця школи Ліза Біндере зізналася Радіо Свобода, що вона відчула жах від тих випробувань, які випали на долю українців. Ліза каже, що обов’язково порадить друзям у соціальних мережах прийти на цю виставку.
«Потрібно простити»
Про християнське осмислення Голодомору зазначив настоятель греко-католицької парафії у Ризі отець Роман Сапужак. За його словами, Господь дає людині право на життя, тому насильницьке його позбавлення – це великий гріх, який потребує покаяння.
Отець Роман вважає, що про лихоліття Голодомору повинна знати молодь, щоб запобігти повторенню у майбутньому. Однак українці не повинні тримати у своєму серці образу і зло за скоєне у часи Голодомору.
«Нам, сучасним християнам, потрібно простити і не тримати зла, бо зло породжує зло. А коли є прощення, то рана заліковується. В іншому випадку вона буде кровоточити і давати негативні якісь плоди для майбутніх поколінь. Отже, потрібно простити і молитися за тих людей, які загинули в часи Голодомору», – зазначив отець Роман Сапужак.
13 березня 2008 року парламент Латвійської Республіки ухвалив Декларацію, в якій Голодомор визнано свідомим геноцидом сталінського режиму відносно українського народу.
Латвійські політики, іноземні дипломати, представники української діаспори та духовенства у перебігу презентації виставки мали можливість не лише ознайомитися з експонатами музею про Голодомор в Україні, подивитися фільми та полистати Книгу пам’яті, але й покуштувати страви, виготовлені за рецептами тих часів.
Перекладач Володимир Іваницький каже, що відчув, який страшний смак у голоду: «Коли я покуштував ці страви, якщо їх можна назвати стравами, то після цього я вже нічого їсти не можу. Це найстрашніша дегустація у моєму житті».
Головний акцент – на п’ять ознак голодомору, визначених ООН
Учений секретар Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» Лариса Артеменко зазначила Радіо Свобода, що це перша виставка музею за кордоном. Вона має важливе значення для визнання Голодомору геноцидом проти українського народу на міжнародному рівні.
У матеріалах виставки ми підійшли до визнання поняття геноциду відповідно до Конвенції ООН про геноцидЛариса Артеменко
Присутнім на виставці був зачитаний лист від депутата Європейського парламенту Інесе Вайдере, яка наголосила, що широкий доступ громадськості до інформації, яка базується на правдивих історичних фактах про злочини, скоєні в історії Європи проти людяності, допоможе запобігти подібному в майбутньому.
На виставці
Виставка сприятиме поширенню інформації про Голодомор
Директор Музею окупації Латвії Гундега Міцхеле зазначила Радіо Свобода, що у музеї проводять уроки історичної пам’яті, і ця виставка сприятиме поширенню інформації серед латвійської молоді про Голодомор як геноцид проти українського народу.
Наразі керівник Конгресу українців Латвії Микола Павлюк повідомив, що виставка експонуватиметься і в інших регіонах Латвії. За його словами, українці Латвії планують у День пам’яті жертв Голодомору біля пам’ятника Свободи у Ризі запалити 80 свічок, відслужити молебень. Також вийде друком переклад на латиську мову книги «Голодомор в Україні 1932–1933 роки».
«Голод – це страшно»
Ознайомитися з експозицію виставки прийшли учні Ризької української школи. Директор школи Лідія Кравченко доповнила ознайомлення з експонатами виставки розповіддю про епізоди життя своєї родини, яка пережила Голодомор.
«Це був Кривий Ріг Дніпропетровської області і голод там був страшний. Мама розповідала, що ламали хати шпичаками, щоб подивитися, чи не приховали там люди зерно. І вони вижили лише тому, що мешкали коло церкви. Віруючі люди, як їм не було важко, щось давали їсти дітям. Моєї мами Варвари вже немає, але вона дуже часто розказувала нашій родині, а тепер я розказую у школі про Голодомор. Голод – це дуже страшно, тому що він нівечить сім’ї, свідомість, пам’ять. Через те сьогодні на цій виставці присутні і учні Ризької української школи», – розповіла Лідія Кравченко
Учениця школи Ліза Біндере зізналася Радіо Свобода, що вона відчула жах від тих випробувань, які випали на долю українців. Ліза каже, що обов’язково порадить друзям у соціальних мережах прийти на цю виставку.
«Потрібно простити»
Про християнське осмислення Голодомору зазначив настоятель греко-католицької парафії у Ризі отець Роман Сапужак. За його словами, Господь дає людині право на життя, тому насильницьке його позбавлення – це великий гріх, який потребує покаяння.
Отець Роман вважає, що про лихоліття Голодомору повинна знати молодь, щоб запобігти повторенню у майбутньому. Однак українці не повинні тримати у своєму серці образу і зло за скоєне у часи Голодомору.
Потрібно простити і молитися за тих людей, які загинули в часи ГолодоморуРоман Сапужак
13 березня 2008 року парламент Латвійської Республіки ухвалив Декларацію, в якій Голодомор визнано свідомим геноцидом сталінського режиму відносно українського народу.