(Рубрика «Точка зору»)
Із початком осені набула чинності постанова Національного банку, якою обмежуються обсяги готівкових платежів фізичних осіб. Трохи раніше Верховною Радою було запроваджено механізм вексельних взаєморозрахунків між суб’єктами господарської діяльності. Головною метою цих та подібних заходів є пошук додаткових джерел коштів на державні потреби, в яких у влади відчувається гостра нестача.
В силу своїх зобов’язань перед МВФ і низки інших обставин Україна не може дозволити собі далі нарощувати гривневу масу без її забезпечення золотовалютним резервом та іншими державними активами. У той же час здійснення згаданих кроків веде до ускладнення фінансових операцій, зростання цін, зменшення довіри до національної платіжної системи. Все це своїм головним наслідком має уповільнення товарообігу, охолодження економіки, що веде до подальшого виснаження грошових джерел, необхідних для підтримання інституційної спроможності держави – на здійснення влади скоро просто не стане грошей. Здавалося б, що колапс владних інституцій є неминучим, але у суспільства і держави, навіть у цих обставинах, залишається ще низка резервів.
Самопорятунок
Насамперед йдеться про звичку громадян до самозайнятості. У найважчі для країни 90-і роки саме здатність більшості населення, зокрема городян, забезпечити себе мінімумом основних харчів, контрабандними товарами першої необхідності, напівлегальними послугами транспорту та інших видів інфраструктури дала можливість зберегтися Україні як цілісному державному утворенню.
Така неусвідомлена, але мудра політика дала можливість державі назбирати певні резерви для впровадження гривні як платіжного інструменту на всій території країни. Вже 17 років українська грошова одиниця є одним із найважливіших сполучних механізмів країни в єдине ціле. Хоча слід визнати, що «доларизації» економіки повністю подолати так і не вдалося. Причина – саме низький рівень довіри до владних інститутів країни.
Цю довіру так само сьогодні підриває ще одна адміністративна новація – спроба обмежити вживання вільно конвертованих валют за допомогою впровадження процедури обов’язкового копіювання паспорта покупців та продавців валют. Вона призвела лише до розвитку тіньового ринку таких послуг, збільшення їхньої собівартості та поширенню особистих даних громадян у кримінальних цілях. Ці негативні обставини прямо лягають на сумління авторів цієї нормативної вимоги Нацбанку, Вони додали ще один несприятливий чинник для інвестиційного клімату в країні. Такі дії гальмують економіку країни «у ручному режимі».
Сьогодні кожна трансакція – передання грошей з одних рук в інші – «на вагу золота». Усяка спроба «загатити» фінансові потоки не призведе до їхнього збільшення, а навпаки – знищить ті, що ще дивом збереглися.
Не втратити часу
Виходом зі складного фінансового становища для країни буде не короткозоре посилення фіскально-адміністративних заходів, а навпаки – лібералізація самозайнятості: запровадження справжнього заявного характеру підприємницької діяльності, включно з роздрібною торгівлею харчами, наданням транспортних послуг, репетиторством та інше. Слід легалізувати нові види самозайнятості, наприклад, веб-дизайн і програмінг. Захистивши трудові права самозайнятих громадян, держава не тільки збільшить надходження до бюджету, а й скоротить його витрати на утримання людей, здатних прогодувати себе самостійно. Це дасть необхідний часовий люфт для стимуляції великих джерел податкових надходжень – модернізованих промисловості, сільського господарства, будівництва та ін. На питання: «де взяти для цього кошти?» має відповісти держава – своєю інвестиційною політикою.
Неприпустимим у сьогоденних умовах є обмеження та фіскальний тиск на перерахування в Україну вільно конвертованих грошей, які заробляють наші громадяни за кордоном. Навпаки, створення умов для ефективного та захищеного вкладення цих коштів у підприємства торгівлі, обслуговування, транспорту, туризму дасть можливість підтримати малопродуктивні територіальні громади та сприятиме поліпшенню (слово «покращення» набуло в сучасній Україні ознак лайливості) загального інвестиційного клімату.
Костянтин Матвієнко – експерт Корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода