Після декількох місяців коливань Вірменія заявила, що увійде до очолюваного Росією Митного союзу. На знак протесту проти цього рішення президента Сержа Сарґсяна близько ста осіб зібралося у середу біля президентського палацу в Єревані. Біля будівлі чергувала поліція, щонайменше шістьох демонстрантів арештували. Тим часом представники Євросоюзу застерігають Вірменію, що її рішення приєднатися до Митного союзу під керівництвом Росії зашкодить шансам Єревана парафувати угоду про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС. Україна ж, навпаки, сповнена рішучості вже восени підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом. Інші країни пострадянського регіону стикаються з аналогічною дилемою, враховуючи, що членство в обох клубах несумісне. Про те, чому і наскільки успішно Росія створює свою власну економічну зону, Радіо Свобода запитало в Джуді Шелтон, заступника Ради директорів американського Національного фонду демократії.
– Росія у 2010 році створила Митний союз із Казахстаном і Білоруссю і зараз прагне створити його розширену версію, яка включатиме більшу частину країн колишнього Радянського Союзу. Як би Ви оцінили економічні амбіції Росії?
– Москва однозначно хоче відновити не тільки економічне, а й політичне панування в регіоні, який раніше перебував під її контролем. Проблема Росії зараз, однак, у тому, що в час, коли вона хоче в новій формі воскресити старий Союз, економічний прогноз у самій Росії не дуже надихає. Економіка Росії занадто спирається на сировину, на нафту, величезною проблемою є корупція. Ми бачимо, які неадекватні можливості надаються в цій країні дуже багатим олігархам за рахунок пересічних громадян.
Зростання виробництва у промисловості Росії в другому кварталі становить всього 1,2 відсотка, при тому, що річна інфляція наближається до шести. Таким чином, будь-яка країна, яка розглядає питання про приєднання, повинна замислитись на тим, чому вона хотіла б зробити крок назад з точки зору індивідуальної свободи.
– Москва стверджує, що більш тісна інтеграція має сенс тому, що Росія є найбільшим покупцем товарів пострадянських країн і одночасно найбільшим постачальником туди енергоносіїв. Чи вагомий це аргумент?
– Не зовсім так. Двигуни економічного зростання змінюються в міру того, як країни модернізуються і розвиваються. Я хочу зазначити, що зараз Україна, наприклад, експортує товарів до Росії на суму близько 12 мільярдів 300 мільйонів євро. Але в Євросоюз вона експортує більше – до 12 мільярдів 900 мільйонів. Це торішні показники. А що стосується поставок російської енергії, свого роду природного альянсу, то насправді він не був щасливим досвідом для цих країн.
Росія каже сусіднім країнам: подивіться, бути поруч з нами дає вам переваги Митного союзу, а Україна, яка ще не в ньому, мовляв, іде шляхом самогубства. Давайте ж подивимося, як така логіка працює, наприклад, у відносинах із Білоруссю. Минулого тижня Росія оголосила про 25-відсоткове зменшення поставок нафти до Білорусі протягом цього місяця, а можливо, й надалі. Вони вводять обмеження на білоруські молочні продукти, вони заборонили ввезення білоруської свинини. Країни, які приєднаються до Митного союзу з Росією як партнери, повинні подумати, чи дійсно вони хочуть бути в ролі Білорусі, де Росія розраховує на половину свого імпорту і 40 відсотків білоруського експорту.
– Київ заявив, що готовий іти в обох напрямках – рухатися в бік ЄС і приєднатися до Митного союзу. Але спочатку Брюссель, а потім Москва дали зрозуміти, що це не варіант. Не могли б Ви пояснити, чому і Брюссель, і Москва тут заодно?
– З точки зору Євросоюзу кожна країна, яка матиме з ним угоду про асоціацію або торговельні відносини, повинна проводити спільну зовнішньоторговельну політику Євросоюзу. А якщо Україна вступить до Митного союзу, вона буде в рамках його зовнішньоторговельної політики, де чітко домінує Росія. І з точки зору Москви з цієї ж причини Україна не може мати обидві вигоди: імпортувати товари з країн Євросоюзу без тарифів, а потім дешевше їх перепродувати країнам Митного союзу, підриваючи вітчизняне виробництво в цих країнах. Але, якщо ви один із тих потенційних членів Митного союзу, то ви повинні сказати, а що ж поганого в тому, щоб мати можливість купити європейські продукти дешевше і без тарифів? Насправді ви не допомагаєте вітчизняній економіці цих країн поліпшуватися, коли змушуєте людей купувати свої товари дорожче.
Над матеріалом працювали Charles Recknagel і Людмила Ваннек
– Росія у 2010 році створила Митний союз із Казахстаном і Білоруссю і зараз прагне створити його розширену версію, яка включатиме більшу частину країн колишнього Радянського Союзу. Як би Ви оцінили економічні амбіції Росії?
– Москва однозначно хоче відновити не тільки економічне, а й політичне панування в регіоні, який раніше перебував під її контролем. Проблема Росії зараз, однак, у тому, що в час, коли вона хоче в новій формі воскресити старий Союз, економічний прогноз у самій Росії не дуже надихає. Економіка Росії занадто спирається на сировину, на нафту, величезною проблемою є корупція. Ми бачимо, які неадекватні можливості надаються в цій країні дуже багатим олігархам за рахунок пересічних громадян.
Зростання виробництва у промисловості Росії в другому кварталі становить всього 1,2 відсотка, при тому, що річна інфляція наближається до шести. Таким чином, будь-яка країна, яка розглядає питання про приєднання, повинна замислитись на тим, чому вона хотіла б зробити крок назад з точки зору індивідуальної свободи.
– Москва стверджує, що більш тісна інтеграція має сенс тому, що Росія є найбільшим покупцем товарів пострадянських країн і одночасно найбільшим постачальником туди енергоносіїв. Чи вагомий це аргумент?
– Не зовсім так. Двигуни економічного зростання змінюються в міру того, як країни модернізуються і розвиваються. Я хочу зазначити, що зараз Україна, наприклад, експортує товарів до Росії на суму близько 12 мільярдів 300 мільйонів євро. Але в Євросоюз вона експортує більше – до 12 мільярдів 900 мільйонів. Це торішні показники. А що стосується поставок російської енергії, свого роду природного альянсу, то насправді він не був щасливим досвідом для цих країн.
Росія каже сусіднім країнам: подивіться, бути поруч з нами дає вам переваги Митного союзу, а Україна, яка ще не в ньому, мовляв, іде шляхом самогубства. Давайте ж подивимося, як така логіка працює, наприклад, у відносинах із Білоруссю. Минулого тижня Росія оголосила про 25-відсоткове зменшення поставок нафти до Білорусі протягом цього місяця, а можливо, й надалі. Вони вводять обмеження на білоруські молочні продукти, вони заборонили ввезення білоруської свинини. Країни, які приєднаються до Митного союзу з Росією як партнери, повинні подумати, чи дійсно вони хочуть бути в ролі Білорусі, де Росія розраховує на половину свого імпорту і 40 відсотків білоруського експорту.
– Київ заявив, що готовий іти в обох напрямках – рухатися в бік ЄС і приєднатися до Митного союзу. Але спочатку Брюссель, а потім Москва дали зрозуміти, що це не варіант. Не могли б Ви пояснити, чому і Брюссель, і Москва тут заодно?
– З точки зору Євросоюзу кожна країна, яка матиме з ним угоду про асоціацію або торговельні відносини, повинна проводити спільну зовнішньоторговельну політику Євросоюзу. А якщо Україна вступить до Митного союзу, вона буде в рамках його зовнішньоторговельної політики, де чітко домінує Росія. І з точки зору Москви з цієї ж причини Україна не може мати обидві вигоди: імпортувати товари з країн Євросоюзу без тарифів, а потім дешевше їх перепродувати країнам Митного союзу, підриваючи вітчизняне виробництво в цих країнах. Але, якщо ви один із тих потенційних членів Митного союзу, то ви повинні сказати, а що ж поганого в тому, щоб мати можливість купити європейські продукти дешевше і без тарифів? Насправді ви не допомагаєте вітчизняній економіці цих країн поліпшуватися, коли змушуєте людей купувати свої товари дорожче.
Над матеріалом працювали Charles Recknagel і Людмила Ваннек