Юрій Луценко: моя мрія – бачити Україну в Європі

Жанна Безп’ятчук

Київ – Про що мріють українські правозахисники та громадські активісти, подібно до того, як мріяв півстоліття тому їхній американський колега Мартін Лютер Кінг? Він мав свою мрію – досягти рівності прав усіх громадян, незалежно від кольору шкіри. А ось для українців болючими є дещо інші проблеми.

Правозахисник Андрій Діденко не має спеціальної юридичної освіти. Захищати права власні та інших його навчило саме життя. За вісім років перебування в місцях позбавлення волі він навчився писати апеляційні та касаційні скарги. Сьогодні Андрій Діденко співпрацює з Харківською правозахисною групою і мріє про справедливий суд.

«Я мрію, щоб в нашому українському суспільстві суд був все ж таки справедливий, незаангажований і незалежний. Щоб суд мав таку впевненість вирішувати судові помилки, тому що, якщо суд не здатний вирішувати помилки, які були допущені судами раніше, то люди втрачають віру у правосуддя, втрачають довіру до суду», – зазначає Діденко.

Андрій Діденко: «Моя мрія...»

Правозахисниця Олександра Матвійчук очолює Центр громадянських свобод. Вона одна з наймолодших володарів премії імені Василя Стуса, яку дають за активну громадянську позицію. Олександра мріє про країну, де люди вміли б єднатися навколо спільних справ.

«Я мрію про країну, в якій кожна людина відчуває себе захищеною. А це значить, що у цій країні безпечно народжувати та виховувати людей. А це, своє чергою, значить, що у такій країні кожна людина відчуває свою власну відповідальність за позитивні зміни, які хоче бачити в цьому світі», – наголошує Олександра Матвійчук.

Леся Матвійчук: «Я мрію про...»

Шлях від міністра внутрішніх справ до політв’язня пройшов Юрій Луценко. У 2004-му здавалося, що країна незворотно ступила на європейський шлях розвитку демократії та захисту прав людини. Відтоді минуло дев’ять років і екс-міністр визнає, що це все залишається мрією.

«Моя мрія – бачити Україну у себе вдома, в Європі. І щоби слово «українець» звучало гордо не тільки всередині країни, але й за її межами», – розповідає Луценко.

Тетяна Шевчук є заступником голови громадської ради Головного управління МВС. Вона має завдання доносити думку правозахисників пердставникам відомства, неодноразово ними розкритикованого за грубі порушення прав людини. Так, у своїй доповіді за 2012 рік вони визнали, що об’єктом насильства з боку працівників міліції може стати практично кожен. Тетяні Шевчук мріється про зовсім прості речі.

«Я хочу, щоб всі громадяни України усвідомили, що вони є народом України. Я хочу, щоб вони чітко усвідомили, що вони є власниками своєї землі, що вони мають обов’язки перед своєю державою, перед своїми співвітчизниками і мають так само права», – наголошує Тетяна Шевчук.

Тетяна Шевчук: «Я маю мету...»

А ось директор благодійного фонду «Місія інтелектуальних ініціатив» Тарас Кінько мріє, щоб в Україні дотримувались Конституції. «Треба мати намір і бажання, щоб ця Конституція була не мрією, а документом прямої дії, як це і вимагається. І щоб держава відповідала за своїми зобов’язаннями за власні обіцянки перед кожним громадянином», – каже Тарас Кінько.

Тарас Кінько: «Української мрії немає...»