Львів – У Львівському етнографічному музеї презентується виставка робіт Альфонса Кулаковського – одного з найвідоміших польських художників, який виставляється у різних країнах світу. В Україні його роботи виставляються вперше, хоча народився митець неподалік Бердичева.
У свої 86 Альфонс Кулаковський сідає за кермо трейлера і мандрує Польщею, Литвою, Естонією, малює пейзажі, які вирізняються світлими і яскравими кольорами. Вони експресивні, меланхолійні, їх порівнюють із роботами сюрреаліста Марка Шагалла і французького художника Анрі Матісса. А сам митець захоплюється імпресіоністами П’єром Боннаром та Вільямом Тернером.
У картинах Альфонса Кулаковського – філософія життя і краса світу. Близько півсотні його пейзажів представлені у Львівському етнографічному музеї. Малює пейзажі, каже він Радіо Свобода, бо це – найдемократичніший жанр, найбільш зрозумілий людям, «немає нічого більш мистецького, як любов до природи – це вже є мистецтво».
Мистецтво – між Богом і людьми
Пейзажі Альфонса Кулаковського світлі, а ось саме життя подарувало багато темних кольорів.
«Куди нас заслали, в Сибір, скрізь було темно. А я знав, які пейзажі і сонце в Україні, як весело там і світло. Хотілось втекти від темноти. Я не плакав, коли мені було зле, але сумував за краєвидами. Чому малюю такі радісні краєвиди? Мама була чутлива, освічена, ми багато говорили про мистецтво. Цей мій перший професор. Ніхто не може стільки дати дитині, як мама вдома. Вона навчила мене оптимістичного ставлення до світу. Але, зрозуміло, якщо Господь не дає таланту, то звідки він візьметься. Мистецтво – між Богом і людиною», – зауважив художник.
Альфонс Кулаковський працює постійно. Якщо не пише, то створює свої картини в голові. Саме це рятувало його у найважчі хвилини життя. Ще маленьким він став «небезпечним політичним злочинцем», як і вся його родина, яку комуністи у 30-х роках виселили у Сибір і заборонили малювати навіть дитині. Більшість родичів Альфонса Кулаковського загинули в тайзі.
Митець пригадує, що у таборі, окрім їхньої, була лише одна польська сім’я, а вже в 1939 привезли естонців, латишів, литовців. Батьки виховували дітей у польських традиціях і культурі. У сімнадцять років Альфонс Кулаковський втік з табору до брата в Казахстан і в Алмати закінчив академію мистецтв. Там відбулася і його перша персональна виставка.
«Потрохи ми збудували великий будинок, самі своїми руками, нічого тоді не було, ні матеріалів, ні грошей… Наш будинок був серцем зустрічей, спілкування поляків. Батько мами був дуже багатий чоловік. Мій батько був арештований і висланий у 1929 році, і вже потім вся сім’я. Якщо б батьки не мали сильного духу і оптимізму, то загинули б. А у нас вдома панувала тепла спокійна атмосфера, ніхто не плакав і не нарікав. Цей дух нас і тримав. Батькам сталінська влада зіпсувала життя, я це дуже добре зараз зрозумів», – розповідає художник.
Картини для митця – найдорожчі
Альфонс Кулаковський не тримає зла ні на кого, але вважає, що забути те, що пережили його батьки й рідні, які загинули молодими, не має права. Він намалював сумну картину, присвячену всім репресованим людям, незважаючи на їхню національність і віру. Це – символічна і абстрактна робота, яку зможуть побачити невдовзі у Варшаві.
У Польщу художник повернувся лише у 1997 році, пропрацювавши чимало років у Росії, в Самарі. Сьогодні він – один із найвідоміших польських художників, який виставляється у різних країнах світу. Найбільше Альфонс Кулаковський не любить продавати свої картини, бо йому з ними важко розлучатися.
«Маю на фарби і полотна, тримаюсь, а на початках було дуже важко. Гадаю, що митцям потрібно допомагати, бо це правдиві люди. Вони роблять світ кращим, цікавішим. Мистецтво – це елемент поєднання людей. Я працюю для себе, для свого задоволення, а виявляється, що це не лише для себе, але й людей. У тому сенсі, що мистецтво додає приязні поміж людьми, більше надії на краще життя», – каже він.
У 2009 році Альфонс Кулаковський пережив ще один життєвий шок. Майже шість тисяч його пейзажів, численні родинні архіви згоріли у пожежі, як і будинок. Вцілили ті картини, які саме виставлялись у Брюсселі. Але батьки і життя навчило його не оглядатись, не сумувати і не нарікати, а дивитись уперед. Попереду численні виставки, зокрема і в Києві. А ще польський митець у свої 86 років мріє збудувати скляний будинок, у якому люди б не лише оглядали його пейзажі, але й милувались краєвидами, дарованими природою.
У свої 86 Альфонс Кулаковський сідає за кермо трейлера і мандрує Польщею, Литвою, Естонією, малює пейзажі, які вирізняються світлими і яскравими кольорами. Вони експресивні, меланхолійні, їх порівнюють із роботами сюрреаліста Марка Шагалла і французького художника Анрі Матісса. А сам митець захоплюється імпресіоністами П’єром Боннаром та Вільямом Тернером.
У картинах Альфонса Кулаковського – філософія життя і краса світу. Близько півсотні його пейзажів представлені у Львівському етнографічному музеї. Малює пейзажі, каже він Радіо Свобода, бо це – найдемократичніший жанр, найбільш зрозумілий людям, «немає нічого більш мистецького, як любов до природи – це вже є мистецтво».
Мистецтво – між Богом і людьми
Пейзажі Альфонса Кулаковського світлі, а ось саме життя подарувало багато темних кольорів.
Мистецтво – між Богом і людиноюАльфонс Кулаковський
Альфонс Кулаковський
Альфонс Кулаковський працює постійно. Якщо не пише, то створює свої картини в голові. Саме це рятувало його у найважчі хвилини життя. Ще маленьким він став «небезпечним політичним злочинцем», як і вся його родина, яку комуністи у 30-х роках виселили у Сибір і заборонили малювати навіть дитині. Більшість родичів Альфонса Кулаковського загинули в тайзі.
Митець пригадує, що у таборі, окрім їхньої, була лише одна польська сім’я, а вже в 1939 привезли естонців, латишів, литовців. Батьки виховували дітей у польських традиціях і культурі. У сімнадцять років Альфонс Кулаковський втік з табору до брата в Казахстан і в Алмати закінчив академію мистецтв. Там відбулася і його перша персональна виставка.
Батькам сталінська влада зіпсувала життяАльфонс Кулаковський
Картини для митця – найдорожчі
Альфонс Кулаковський не тримає зла ні на кого, але вважає, що забути те, що пережили його батьки й рідні, які загинули молодими, не має права. Він намалював сумну картину, присвячену всім репресованим людям, незважаючи на їхню національність і віру. Це – символічна і абстрактна робота, яку зможуть побачити невдовзі у Варшаві.
У Польщу художник повернувся лише у 1997 році, пропрацювавши чимало років у Росії, в Самарі. Сьогодні він – один із найвідоміших польських художників, який виставляється у різних країнах світу. Найбільше Альфонс Кулаковський не любить продавати свої картини, бо йому з ними важко розлучатися.
Мистецтво – це елемент поєднання людейАльфонс Кулаковський
У 2009 році Альфонс Кулаковський пережив ще один життєвий шок. Майже шість тисяч його пейзажів, численні родинні архіви згоріли у пожежі, як і будинок. Вцілили ті картини, які саме виставлялись у Брюсселі. Але батьки і життя навчило його не оглядатись, не сумувати і не нарікати, а дивитись уперед. Попереду численні виставки, зокрема і в Києві. А ще польський митець у свої 86 років мріє збудувати скляний будинок, у якому люди б не лише оглядали його пейзажі, але й милувались краєвидами, дарованими природою.