Варшава – У переддень європейського Дня пам’яті жертв сталінізму й нацизму в Польщі опублікували сенсаційний список. Історики й медики ідентифікували останки 9 антикомуністів, розстріляних понад 60 років тому. Серед ідентифікованих – люди, яких у Польщі вважають символами боротьби з комунізмом. Щоб встановити тотожність убитих в роки нацизму й сталінізму, два роки тому в Польщі створили національну генетичну базу жертв тоталітаризмів. Як кажуть її ініціатори, базу створено для того, щоб покласти край безликому увічненню борців із тоталітарними режимами. На кожній могилі, вважають у Польщі, повинні бути прізвища конкретних людей.
Вже втретє у польському Інституті національної пам’яті зачитали список ідентифікованих жертв комуністичного терору. Останки дев’ятьох вояків Армії Крайової ексгумували на варшавському кладовищі «Повонзки». В кінці 1940-х – на початку 1950-х на «Повонзках» таємно закопували антикомуністів, розстріляних у варшавських в’язницях.
Пошукові роботи на цьому цвинтарі тривають вже другий рік. Керує ними професор Кшиштоф Шваґжик із Інституту національної пам’яті.
День, коли у Варшаві прозвучали імена й прізвища чергових ідентифікованих, він вважає особливим. Річ у тім, що в цьому списку імена й прізвища видатних керівників збройного антикомуністичного опору – Зиґмунда Шендзєляжа та Ієроніма Декутовського. Професор Шваґжик каже, що ідентифікувати останки героїв вдалося завдяки скоординованим зусиллям істориків та генетиків.
Історикам допомагають генетики
Як розповів Кшиштоф Шваґжик, в 2011 році Інститут національної пам’яті, Міністерство юстиції та Рада охорони пам’яті про боротьбу й мучеництво уклали договір про спільний пошук місць поховання жертв тоталітаризмів. Сторони об’єднали свої зусилля передусім для того, пояснює професор, щоб встановлювати дані похованих у безіменних могилах осіб.
Шваґжик говорить: «Наші заходи спрямовані на те, щоб ідентифікувати людину, повернути їй ім’я та прізвище. Щоб це стало можливим, ми створили Польську генетичну базу жертв тоталітаризмів. Вона виникла в результаті договору Інституту національної пам’яті та Поморського медуніверситету. Зусиллями цього університету нагромаджується генетичний матеріал, який походить як з останків жертв тоталітаризму, так від їхніх родичів – дочок, синів, братів і сестер, які ще живуть. Без цього порівняльного генетичного матеріалу не можна ідентифікувати останки жертв».
Як каже Шваґжик, сьогодні поляки шукають останки своїх замучених комуністами героїв не для того, щоб потім ховати їх у безіменних братських могилах. «Тепер, – говорить історик, – є наукові, технічні та фінансові можливості для того, щоб встановити персональні дані ексгумованого, навіть якщо його вбили понад півстоліття тому. Генетика стрімко розвивається, можливості, які вона дає для ідентифікації останків, просто неймовірні».
Катинський «почерк» сталінських катів
Професор Шваґжик розповів Радіо Свобода, що у катів, які розстрілювали антикомуністів у Варшаві, та у сталінських вбивць із Катині – той самий «почерк». Людей із зв’язаними за спиною руками вбивали пострілом у потилицю. Тіла розстріляних скидали у ями абияк. На багатьох останках виявлені сліди катувань – поламані щелепи, ребра, кінцівки. У могилах – рештки старих газет. Цими газетами, каже історик, кати обгортали прострілені голови своїх жертв, щоб менше крові опинялося на тюремній підлозі чи в коридорах, якими трупи волокли до вантажівок. Шваґжик звертає увагу на те, що найчастіш уживаними словами на клаптях старих газет, знайдених у могилах, є «Сталін», «комунізм», «правда».
В середині 1950-х таємне місце на Повонзках, де закопували розстріляних, засипали півтораметровим шаром землі. Згодом на цьому місці почали ховати комуністичних функціонерів, зокрема працівників апарату безпеки.
Нових поховань не влаштовували тільки на невеликому клаптику цвинтаря, де було влаштовано смітник. Саме там Інститут національної пам’яті організував ексгумацію, під час якої виявили 194 жертви сталінізму.
Професор Шваґжик говорить: «Комуністи усвідомлювали, кого вони вбивають. Вони були впевнені, що якщо населення виявить таку могилу, то вона стане місцем культу, молитви, а може, навіть демонстрації. Тож вони намагалися зробити все, щоб ніхто навіть не згадав про жертви режиму».
Нарешті матимуть могили рідних
Мить оголошення списку ідентифікованих жертв сталінізму, яке в четвер відбулося у Варшаві, була дуже зворушлива. В Інститут національної пам’яті запросили родичів осіб, тотожність яких вдалося встановити. Їм вручили свідоцтва ідентифікації останків рідних.
Лідія Еберле була нареченою ідентифікованого Зиґмунда Шендзєляжа. Вона щаслива, що через 62 роки після загибелі коханого матиме його могилу. А Яніна Левицька, сестра Зиґфрида Кулінського, не приховуючи сліз, говорила журналістам, що нарешті знатиме, де поставити свічку за свого брата.
Як наголошує Кништоф Шваґжик, після кожного оприлюденння списку ідентифікованих Інститут національної пам’яті отримує зливу листів з усієї Польщі. «Після десятиріч невідомості люди нарешті отримали надію дізнатися, де поховані їхні близькі», – сказав варшавський професор.
Вже втретє у польському Інституті національної пам’яті зачитали список ідентифікованих жертв комуністичного терору. Останки дев’ятьох вояків Армії Крайової ексгумували на варшавському кладовищі «Повонзки». В кінці 1940-х – на початку 1950-х на «Повонзках» таємно закопували антикомуністів, розстріляних у варшавських в’язницях.
Пошукові роботи на цьому цвинтарі тривають вже другий рік. Керує ними професор Кшиштоф Шваґжик із Інституту національної пам’яті.
День, коли у Варшаві прозвучали імена й прізвища чергових ідентифікованих, він вважає особливим. Річ у тім, що в цьому списку імена й прізвища видатних керівників збройного антикомуністичного опору – Зиґмунда Шендзєляжа та Ієроніма Декутовського. Професор Шваґжик каже, що ідентифікувати останки героїв вдалося завдяки скоординованим зусиллям істориків та генетиків.
Історикам допомагають генетики
Як розповів Кшиштоф Шваґжик, в 2011 році Інститут національної пам’яті, Міністерство юстиції та Рада охорони пам’яті про боротьбу й мучеництво уклали договір про спільний пошук місць поховання жертв тоталітаризмів. Сторони об’єднали свої зусилля передусім для того, пояснює професор, щоб встановлювати дані похованих у безіменних могилах осіб.
Шваґжик говорить: «Наші заходи спрямовані на те, щоб ідентифікувати людину, повернути їй ім’я та прізвище. Щоб це стало можливим, ми створили Польську генетичну базу жертв тоталітаризмів. Вона виникла в результаті договору Інституту національної пам’яті та Поморського медуніверситету. Зусиллями цього університету нагромаджується генетичний матеріал, який походить як з останків жертв тоталітаризму, так від їхніх родичів – дочок, синів, братів і сестер, які ще живуть. Без цього порівняльного генетичного матеріалу не можна ідентифікувати останки жертв».
Як каже Шваґжик, сьогодні поляки шукають останки своїх замучених комуністами героїв не для того, щоб потім ховати їх у безіменних братських могилах. «Тепер, – говорить історик, – є наукові, технічні та фінансові можливості для того, щоб встановити персональні дані ексгумованого, навіть якщо його вбили понад півстоліття тому. Генетика стрімко розвивається, можливості, які вона дає для ідентифікації останків, просто неймовірні».
Катинський «почерк» сталінських катів
Професор Шваґжик розповів Радіо Свобода, що у катів, які розстрілювали антикомуністів у Варшаві, та у сталінських вбивць із Катині – той самий «почерк». Людей із зв’язаними за спиною руками вбивали пострілом у потилицю. Тіла розстріляних скидали у ями абияк. На багатьох останках виявлені сліди катувань – поламані щелепи, ребра, кінцівки. У могилах – рештки старих газет. Цими газетами, каже історик, кати обгортали прострілені голови своїх жертв, щоб менше крові опинялося на тюремній підлозі чи в коридорах, якими трупи волокли до вантажівок. Шваґжик звертає увагу на те, що найчастіш уживаними словами на клаптях старих газет, знайдених у могилах, є «Сталін», «комунізм», «правда».
В середині 1950-х таємне місце на Повонзках, де закопували розстріляних, засипали півтораметровим шаром землі. Згодом на цьому місці почали ховати комуністичних функціонерів, зокрема працівників апарату безпеки.
Нових поховань не влаштовували тільки на невеликому клаптику цвинтаря, де було влаштовано смітник. Саме там Інститут національної пам’яті організував ексгумацію, під час якої виявили 194 жертви сталінізму.
Професор Шваґжик говорить: «Комуністи усвідомлювали, кого вони вбивають. Вони були впевнені, що якщо населення виявить таку могилу, то вона стане місцем культу, молитви, а може, навіть демонстрації. Тож вони намагалися зробити все, щоб ніхто навіть не згадав про жертви режиму».
Нарешті матимуть могили рідних
Мить оголошення списку ідентифікованих жертв сталінізму, яке в четвер відбулося у Варшаві, була дуже зворушлива. В Інститут національної пам’яті запросили родичів осіб, тотожність яких вдалося встановити. Їм вручили свідоцтва ідентифікації останків рідних.
Лідія Еберле була нареченою ідентифікованого Зиґмунда Шендзєляжа (фото з офіційного сайту польського Інституту національної пам’яті)
Лідія Еберле була нареченою ідентифікованого Зиґмунда Шендзєляжа. Вона щаслива, що через 62 роки після загибелі коханого матиме його могилу. А Яніна Левицька, сестра Зиґфрида Кулінського, не приховуючи сліз, говорила журналістам, що нарешті знатиме, де поставити свічку за свого брата.
Як наголошує Кништоф Шваґжик, після кожного оприлюденння списку ідентифікованих Інститут національної пам’яті отримує зливу листів з усієї Польщі. «Після десятиріч невідомості люди нарешті отримали надію дізнатися, де поховані їхні близькі», – сказав варшавський професор.