21 серпня згадують початок операції «Дунай» – вторгнення військ країн Варшавського договору до Чехословаччини, що почалося 45 років тому і зупинило реформи «Празької весни». Кореспондент російської редакції Радіо Свобода побував в чеському містечку Міловіце, де з 1968 і 1991 року був розташований штаб Центральної групи військ радянської армії.
Місто привидів – так називають один із районів чеського міста Міловіце, де раніше жили радянські військові, які прибули до Чехословаччини в серпні 1968 року під час операції «Дунай». Офіційна назва цього району – Божий Дар.
Про те, що в’їзд на цю територію був багато десятиліть заборонений, свідчить занедбаний контрольно-пропускний пункт. Сьогодні сюди можна потрапити, сівши в звичайний рейсовий автобус на залізничній станції і подолавши ліс, що відокремлює Божий Дар від міста.
Вже в автобусі розпитую попутницю про радянських військових. Вона відповідає, що переїхала сюди тільки після того, як мерія міста Міловіце кілька років тому стала дуже дешево розпродавати квартири в двох відремонтованих після відходу військових будинках. Але вона вважає, що розруха – провина не тих, хто тут жив до 1991 року, а місцевої влади, яка вчасно не подбала про використання будівель, і вони стали занепадати.
Перше, що вражає після приїзду до цього містечка, – розмір території, на якій жили радянські військові. Багатоповерхові панельні будинки вміщували сто тисяч осіб – військовослужбовців та членів їхніх сімей. Вони наглядали за військовою технікою та аеродромом, нині це все теж занедбано.
Охочих поселитися тут – навіть попри близькість до Праги – у 90-х роках було небагато. Божий Дар був навіть не окремим міським районом, а автономним містом, в якому все було пристосоване для життя винятково радянських військових. У дитячому садку на стінах намальовані персонажі російських казок, в басейні кирилицею виведені написи про дотримання правил безпеки. Те ж раніше можна було знайти в тутешній школі, в кінотеатрі, тренажерному залі, але час стер ці написи назавжди.
Після того, як у 1991 році остання людина у формі покинула цю територію, уряд Чехословаччини вирішив ліквідувати військовий полігон. Аеродром замість армії дозволили використовувати для польотів легких спортивних літаків і нечастих музичних фестивалів. Розташований поруч район Божий Дар став поступово перетворюватися на руїни.
Велику роль у цьому відіграла економічна криза, яка у багатьох постсоціалістичних країнах почалася в 90-х. Через неї почали розпродавати залишки майна – сантехніку, вхідні двері та обладнання, а пізніше, коли стало не вистачати грошей на охорону, сюди прийшли вандали, які забрали решту, включно з електродротами. Майже у кожному порожньому будинку можна знайти пластмасові оболонки від електричних кабелів. Здається, що це була така собі помста місцевих жителів за роки життя поруч з тими, хто без дозволу ступив на їхню землю.
Радянські війська залишили Міловіце в повному порядку – мер
Щоб використовувати залишене військовими, потрібно було повністю відремонтувати ці об’єкти, зняти російськомовні вивіски. Цього не зробили, і таким чином окупація, як її називають в Чехії замість радянського терміну «вторгнення», продовжує залишатися темою не тільки для істориків, а й жителів Міловіце.
За словами мера міста Лукаша Пілца, понад 20 років міська влада не знає, що буде з районом Божий Дар:
– Це велика проблема. Довгий час район Божий Дар був у власності держави, і тільки нещодавно його передали у розпорядження адміністрації краю. Ми змушені були віддати цю територію в оренду приватній компанії, оскільки у міста немає коштів на відбудову. При цьому ми зберегли за собою право ухвалювати рішення щодо міського планування. Там є аеродром, кілька будівель, і все це мають знести: об’єкти перебувають у жалюгідному стані. Після цього можна буде запропонувати ці землі інвесторам. Поки що там продовжують руйнуватися будівлі і туди їздять команди грати в пейнтбол.
– Чому для збереження цього району міста Міловіце нічого не робили раніше?
– Ці території військові передали державі. Всі багатоповерхові будинки, лікарня, школа були в нормальному стані. Там нічого не було пошкоджено, все працювало, планувалося тільки трохи поліпшити умови для проживання і вселити людей. Якийсь час Божий Дар охороняли чехословацькі військові, а потім – приватна служба безпеки. Поступово майно стали розкрадати, розбивати. Нинішній вигляд – результат спроби розпродати оснащення через приватну компанію. Зробили це без попередньої концепції, яка б визначала, як згодом використовувати ці території. Ніхто тоді не знав, чи буде збережений цей район. Мені здається, що держава могла приділити цьому місцю більше уваги. Це недалеко від Праги, і була можливість знайти оптимальне рішення. Радянські військові залишили цю територію в повному порядку – про це говорю не тільки я, а й місцеві жителі, які на той час там були. Лікарня була повністю підготовлена до того, щоб туди привезли нових пацієнтів, але сьогодні там нічого не залишилося. Там була і повністю обладнана школа, а зараз нам доводиться виділяти на будівництво нової сотні мільйонів крон.
Матеріал підготувала Олександра Вагнер
Місто привидів – так називають один із районів чеського міста Міловіце, де раніше жили радянські військові, які прибули до Чехословаччини в серпні 1968 року під час операції «Дунай». Офіційна назва цього району – Божий Дар.
Про те, що в’їзд на цю територію був багато десятиліть заборонений, свідчить занедбаний контрольно-пропускний пункт. Сьогодні сюди можна потрапити, сівши в звичайний рейсовий автобус на залізничній станції і подолавши ліс, що відокремлює Божий Дар від міста.
Вже в автобусі розпитую попутницю про радянських військових. Вона відповідає, що переїхала сюди тільки після того, як мерія міста Міловіце кілька років тому стала дуже дешево розпродавати квартири в двох відремонтованих після відходу військових будинках. Але вона вважає, що розруха – провина не тих, хто тут жив до 1991 року, а місцевої влади, яка вчасно не подбала про використання будівель, і вони стали занепадати.
Перше, що вражає після приїзду до цього містечка, – розмір території, на якій жили радянські військові. Багатоповерхові панельні будинки вміщували сто тисяч осіб – військовослужбовців та членів їхніх сімей. Вони наглядали за військовою технікою та аеродромом, нині це все теж занедбано.
Охочих поселитися тут – навіть попри близькість до Праги – у 90-х роках було небагато. Божий Дар був навіть не окремим міським районом, а автономним містом, в якому все було пристосоване для життя винятково радянських військових. У дитячому садку на стінах намальовані персонажі російських казок, в басейні кирилицею виведені написи про дотримання правил безпеки. Те ж раніше можна було знайти в тутешній школі, в кінотеатрі, тренажерному залі, але час стер ці написи назавжди.
Після того, як у 1991 році остання людина у формі покинула цю територію, уряд Чехословаччини вирішив ліквідувати військовий полігон. Аеродром замість армії дозволили використовувати для польотів легких спортивних літаків і нечастих музичних фестивалів. Розташований поруч район Божий Дар став поступово перетворюватися на руїни.
Велику роль у цьому відіграла економічна криза, яка у багатьох постсоціалістичних країнах почалася в 90-х. Через неї почали розпродавати залишки майна – сантехніку, вхідні двері та обладнання, а пізніше, коли стало не вистачати грошей на охорону, сюди прийшли вандали, які забрали решту, включно з електродротами. Майже у кожному порожньому будинку можна знайти пластмасові оболонки від електричних кабелів. Здається, що це була така собі помста місцевих жителів за роки життя поруч з тими, хто без дозволу ступив на їхню землю.
Радянські війська залишили Міловіце в повному порядку – мер
Щоб використовувати залишене військовими, потрібно було повністю відремонтувати ці об’єкти, зняти російськомовні вивіски. Цього не зробили, і таким чином окупація, як її називають в Чехії замість радянського терміну «вторгнення», продовжує залишатися темою не тільки для істориків, а й жителів Міловіце.
За словами мера міста Лукаша Пілца, понад 20 років міська влада не знає, що буде з районом Божий Дар:
– Це велика проблема. Довгий час район Божий Дар був у власності держави, і тільки нещодавно його передали у розпорядження адміністрації краю. Ми змушені були віддати цю територію в оренду приватній компанії, оскільки у міста немає коштів на відбудову. При цьому ми зберегли за собою право ухвалювати рішення щодо міського планування. Там є аеродром, кілька будівель, і все це мають знести: об’єкти перебувають у жалюгідному стані. Після цього можна буде запропонувати ці землі інвесторам. Поки що там продовжують руйнуватися будівлі і туди їздять команди грати в пейнтбол.
– Чому для збереження цього району міста Міловіце нічого не робили раніше?
– Ці території військові передали державі. Всі багатоповерхові будинки, лікарня, школа були в нормальному стані. Там нічого не було пошкоджено, все працювало, планувалося тільки трохи поліпшити умови для проживання і вселити людей. Якийсь час Божий Дар охороняли чехословацькі військові, а потім – приватна служба безпеки. Поступово майно стали розкрадати, розбивати. Нинішній вигляд – результат спроби розпродати оснащення через приватну компанію. Зробили це без попередньої концепції, яка б визначала, як згодом використовувати ці території. Ніхто тоді не знав, чи буде збережений цей район. Мені здається, що держава могла приділити цьому місцю більше уваги. Це недалеко від Праги, і була можливість знайти оптимальне рішення. Радянські військові залишили цю територію в повному порядку – про це говорю не тільки я, а й місцеві жителі, які на той час там були. Лікарня була повністю підготовлена до того, щоб туди привезли нових пацієнтів, але сьогодні там нічого не залишилося. Там була і повністю обладнана школа, а зараз нам доводиться виділяти на будівництво нової сотні мільйонів крон.
Матеріал підготувала Олександра Вагнер