Угода про припинення вогню між Росією і Грузією від 12 серпня 2008 року не виконується. Про це сьогодні заявив посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба.
«Збройні сили Росії не повернулися на вихідні позиції досі. Біженці, яких вигнали з окупованих територій, не повернулись до сих пір», – пояснює посол. На сьогодні окуповано понад 20% території Грузії, каже він. Морське узбережжя Грузії – 310 кілометрів. Понад 200 з них, за словами грузинського посла, окуповані Росією.
«Це окупована територія: там розташовані російські військові бази, російські військові, там повністю все відбувається під контролем Росії. Ми не контролюємо. Міжнародних спостерігачів не пропускають в зону конфлікту. Ось така ситуація сьогодні. На жаль…» – розповідає посол Міхеїл Уклеба.
За словами посла, новий уряд Грузії намагається нормалізувати стосунки з Росією. Наразі акцент роблять на відновленні культурно-економічних зв’язків. Серед досягнень Міхеїл Уклеба називає відновлення авіасполучення між країнами, на російські ринки повернули мінеральні води і вина Грузії. Крім того, за словами посла, на територію Абхазії й Південної Осетії відновлено газопостачання і водопостачання з території Грузії.
«Що нам принесла війна? Кому вона щось приносить? Росії? Грузії? Абхазам? Південній Осетії? Кому? Хто-небудь виграв?» – запитує грузинський посол.
7 серпня – річниця початку російсько-грузинського військового конфлікту 2008 року. Російсько-грузинська війна 2008 року – збройний конфлікт між Грузією, з одного боку, та Росією і сепаратистськими угрупуваннями Південної Осетії та Абхазії, з іншого. Війна розпочалася навколо збройного протистояння в Південній Осетії у серпні 2008 року і тривала кілька днів, протягом яких Росія окупувала частину грузинської території.
Її результатом стало, зокрема, визнання Росією самопроголошеної «незалежності» Південної Осетії та Абхазії. Водночас наразі цей статус визнали лише Росія, а також Венесуела й Нікарагуа (рішенням президентів цих країн, відомих своїми проросійськими позиціями) і ще дві малі тихоокеанські острівні держави Науру й Тувалу. Інша така держава, Вануату, з якої то заявляли про визнання Абхазії (але не Південної Осетії), то заперечували це, врешті остаточно відмовилася від такої ідеї і встановила дипвідносини з Грузією в її міжнародно визнаних кордонах, разом із сепаратистськими регіонами.
«Збройні сили Росії не повернулися на вихідні позиції досі. Біженці, яких вигнали з окупованих територій, не повернулись до сих пір», – пояснює посол. На сьогодні окуповано понад 20% території Грузії, каже він. Морське узбережжя Грузії – 310 кілометрів. Понад 200 з них, за словами грузинського посла, окуповані Росією.
«Це окупована територія: там розташовані російські військові бази, російські військові, там повністю все відбувається під контролем Росії. Ми не контролюємо. Міжнародних спостерігачів не пропускають в зону конфлікту. Ось така ситуація сьогодні. На жаль…» – розповідає посол Міхеїл Уклеба.
За словами посла, новий уряд Грузії намагається нормалізувати стосунки з Росією. Наразі акцент роблять на відновленні культурно-економічних зв’язків. Серед досягнень Міхеїл Уклеба називає відновлення авіасполучення між країнами, на російські ринки повернули мінеральні води і вина Грузії. Крім того, за словами посла, на територію Абхазії й Південної Осетії відновлено газопостачання і водопостачання з території Грузії.
«Що нам принесла війна? Кому вона щось приносить? Росії? Грузії? Абхазам? Південній Осетії? Кому? Хто-небудь виграв?» – запитує грузинський посол.
7 серпня – річниця початку російсько-грузинського військового конфлікту 2008 року. Російсько-грузинська війна 2008 року – збройний конфлікт між Грузією, з одного боку, та Росією і сепаратистськими угрупуваннями Південної Осетії та Абхазії, з іншого. Війна розпочалася навколо збройного протистояння в Південній Осетії у серпні 2008 року і тривала кілька днів, протягом яких Росія окупувала частину грузинської території.
Її результатом стало, зокрема, визнання Росією самопроголошеної «незалежності» Південної Осетії та Абхазії. Водночас наразі цей статус визнали лише Росія, а також Венесуела й Нікарагуа (рішенням президентів цих країн, відомих своїми проросійськими позиціями) і ще дві малі тихоокеанські острівні держави Науру й Тувалу. Інша така держава, Вануату, з якої то заявляли про визнання Абхазії (але не Південної Осетії), то заперечували це, врешті остаточно відмовилася від такої ідеї і встановила дипвідносини з Грузією в її міжнародно визнаних кордонах, разом із сепаратистськими регіонами.