Я пам’ятаю, як ще роки три тому Сергій Ткаченко, один із найвідоміших громадських діячів Донецької області, казав на якомусь тематичному заході про те, що люди в Донецьку, а тим більше в області, не готові відстоювати свої інтереси та об’єднуватися в громадські ініціативи чи навіть організації.
Зараз ситуація сильно змінилася. У Дружківці сотні людей перекривають дороги, аби відстояти своє право на справедливі тарифи за комунальні послуги. У Шахтарську студенти можуть вийти та сказати про неналежні умови в гуртожитках та свою безкоштовну працю прибиральниками.
У самому Донецьку люди приїжджають з усіх куточків регіону для того, аби висловити свою позицію. Це і автоперевізники, які бояться монополізації ринку, це і велосипедисти, які вимагають, щоб водії ставилися до них гідно та з повагою. Це і самі донеччани, які працювали на компанію «ДонбасАеро» та вважають, що компанію зробили банкротом навмисно та їх звільнили незаконно.
І все це не політичні ініціативи та мітинги, про які ще можна подумати, що вони кимось проплачені. Це йде знизу, від людей, які вчаться відстоювати свої права.
Говорячи про події в Україні, дискутуючи про останні новини та вказуючи на недоліки чергових законів, ми часто забуваємо виділити позитивні зрушення, які помітні саме на місцях. Якщо в 2004-2005 роках мешканці Донеччини були політично активні, то зараз вони, хоч і повільно, але стають активними громадянами. І це не може не піднімати настрій. Адже ще кілька років тому було важко уявити, що в суботу зранку близько ста людей можуть зібратися під одним із центральних райвідділків Донецька та виступити проти свавілля міліції.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Зараз ситуація сильно змінилася. У Дружківці сотні людей перекривають дороги, аби відстояти своє право на справедливі тарифи за комунальні послуги. У Шахтарську студенти можуть вийти та сказати про неналежні умови в гуртожитках та свою безкоштовну працю прибиральниками.
У самому Донецьку люди приїжджають з усіх куточків регіону для того, аби висловити свою позицію. Це і автоперевізники, які бояться монополізації ринку, це і велосипедисти, які вимагають, щоб водії ставилися до них гідно та з повагою. Це і самі донеччани, які працювали на компанію «ДонбасАеро» та вважають, що компанію зробили банкротом навмисно та їх звільнили незаконно.
І все це не політичні ініціативи та мітинги, про які ще можна подумати, що вони кимось проплачені. Це йде знизу, від людей, які вчаться відстоювати свої права.
Говорячи про події в Україні, дискутуючи про останні новини та вказуючи на недоліки чергових законів, ми часто забуваємо виділити позитивні зрушення, які помітні саме на місцях. Якщо в 2004-2005 роках мешканці Донеччини були політично активні, то зараз вони, хоч і повільно, але стають активними громадянами. І це не може не піднімати настрій. Адже ще кілька років тому було важко уявити, що в суботу зранку близько ста людей можуть зібратися під одним із центральних райвідділків Донецька та виступити проти свавілля міліції.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода