Сімферополь – Житловий масив Фонтани на околиці Сімферополя виник на початку 90-х років минулого століття. Саме тоді до Криму масово поверталися кримські татари. На виїзді із міста в напрямку Севастополя кілька сотень родин репатріантів і заснували селище Фонтани. Тепер тут живе близько 6 тисяч осіб. Соціально-побутові умови в цьому житловому масиві за понад 20 років облаштування не надто змінилися.
Коли їдеш сімферопольською вулицею імені 60-річчя Жовтня, то раптом широка 4-смугова роздільна рівна асфальтована і розмічена дорога перетворюється на вузьку та розбиту бетонку, зникають тротуари, підстрижені газони і впорядковані зупинки громадського транспорту. Зникає, власне, і громадський транспорт, за винятком однієї-двох таких же розбитих маршруток. Ви – у кримськотатарському житловому масиві Фонтани.
Голова місцевого меджлісу Шевкет Бекиров розповідає, що репатріанти почали самовільно селитися на цій околиці Сімферополя на межі 80-х і 90-х років минулого століття. 1991 року влада узаконила самопоселення, а наступного – був розроблений генеральний план селища. Він передбачав спорудження 22 багатоповерхових житлових будинків, школи, дитсадка, фельдшерсько-акушерського пункту, культурного центру, поштового відділення, інших об'єктів соціальної інфраструктури.
Звели лише шість багатоповерхівок. Сьому досі не завершили – майже готовий 180-квартирний будинок другий рік стоїть незаселений. Не завершили будівництво школи і медичного пункту. Інші об'єкти і не починали, розповів Шевкет Бекиров. Він називає Фонтани «кримською резервацією з американських фільмів».
Готовність будівлі становить 55%, але уже п’ять років уряд не виділяє кошти на її завершення далі.
«Навіть якщо подивитися на цю дорогу, будь-хто побачить: тут наче резервація. Ось тут закінчується місто, а тут, як в американських фільмах, починається резервація. Мікрорайонові Фонтани понад 23 роки. Але й досі немає дитячого садка, школа недобудована, немає впорядкованого центру, щоб там проводити якісь заходи. Немає спортивних, немає дитячих майданчиків. Якщо щось робиться, то лише власними силами», – зазначив голова місцевого меджлісу.
Your browser doesn’t support HTML5
Кримськотатарську школу на околиці Сімферополя будують 20 років
За його словами, жителі масиву самі збудували кілька дитячих майданчиків, звели квартальну мечеть із мінаретом, зараз збираються на кошти місцевих підприємців самостійно збудувати зупинки для маршруток. Разом з тим, вони очікують на увагу міської влади і хочуть, щоб сімферопольців не ділили на повноцінних громадян і репатріантів, каже Шевкет Бекиров.
Депутат: включення кримськотатарських селищ до загальноміських програм – «дуже примарні»
Місцева активістка, 75-літня Лариса Батієва розповідає, що почувається людиною другого сорту. «Дороги немає, тротуару немає! Школа 20 років будується, двічі перебудовувалася! Розумієте, таке враження, що до 7-ї лікарні люди живуть, а вже після неї – якісь аборигени, які невідомо звідки прийшли», – каже Лариса Батієва.
Олег Фомушкін
Олег Фомушкін живе тут понад десять років і вже склав свою думку про причини неуваги влади до Фонтанів. Він припускає, що вона – політична, адже абсолютна більшість жителів цього мікрорайону – кримські татари, які підтримують Меджліс і не голосують за регіоналів. «Під час передвиборчої кампанії клали новий асфальт на вулиці 60 років Жовтня, то зупинилися біля 7-ї лікарні. Ремонт дороги через Фонтани не продовжили. Склалося таке враження, що це покарання мешканцям цього масиву, бо вони не голосують «як треба». За 20 років тут не побудували і не відремонтували жодної дороги – але ж мікрорайон Фонтани теж є Сімферополем!?» – дивується Олег Фомушкін.
У міськвиконкомі Сімферополя не захотіли по телефону обговорювати проблеми Фонтанів. Віце-мер із соціальних питань Ілля Глазков заявив, що репатріанти – «не його тема», а інший заступник міського голови Ігор Скуцький порадив записатися до нього на прийом.
Депутат міськради Садих Табах, до округу якого входять Фонтани, каже, що втомився битися об глуху стіну. Він назвав неправильним сам принцип формування бюджету Сімферополя, коли масивам репатріантів виділяються мізерні кошти – 30 тисяч гривень на рік, тоді як інші сусідні мікрорайони отримують на свій розвиток та облаштування сотні тисяч чи навіть мільйони.
Депутат розповів, що склалася дивна практика, що кримськотатарські мікрорайони фінансуються лише з програми облаштування репатріантів, а не з бюджетів міст чи районів. Помилковість цього принципу стала особливо помітною, коли уряд зменшив обсяги фінансування цієї державної програми, і селища виявилися покинутими напризволяще.
За півтори каденції свого депутатства Садиху Табахові вдалося домогтися міського фінансування лише малобюджетного проекту проведення освітлення у масиві Фонтани. За його словами, включення Фонтанів, як і решти дев'яти кримськотатарських селищ, які розташовані в адміністративних межах Сімферополя, до загальноміських соціальних та економічних програм – «дуже примарні».
