Пам’ятний знак військовослужбовцям першого українського миротворчого батальйону, який 21 рік тому був направлений до Сараєва, відкрили у Дніпропетровську. Урочистості присвятили Дневі українського миротворця, який вперше відзначається офіційно. Між тим самі військовослужбовці зазначають: з матеріальним забезпеченням українських миротворців є проблеми.
Голова Дніпропетровської організації ветеранів миротворчих операцій «Блакитні шоломи», полковник у відставці Володимир Сидоренко про події липня 1992 року згадує і з гордістю, і з сумом. Адже перший український миротворчий батальйон з понад 400 людей, яким йому випало командувати, формували надто поспішно – за 24 дні. На територію колишньої Югославії, у Сараєво, українці в блакитних шоломах увійшли маршем, головне завдання було – супроводжувати гуманітарні вантажі, відновлювати лікарні та дороги. Але за два перші дні серед них уже були загиблі й поранені.
«Батальйон почав виконувати завдання в дуже важких умовах. Ми обстановки абсолютно не знали, на місці доводилось орієнтуватись. Ніхто нам не міг допомогти. Адже жодної команди з боку України я вже не міг виконати, бо мною уже командував командувач збройних сил ООН. Все доводилось робити самим. Все те, що творилось там у той час, – це був якийсь дивовижний кошмар. Через тиждень після прибуття у нас було вже 8 поранених, ще через тиждень – ще один загиблий, згорів штаб, погоріла техніка. Але, дякувати Богу, в цій обстановці ми змогли вистояти, і, як визнав командувач збройних сил ООН, ми були найкращими на той період», – розповів Володимир Сидоренко.
Зарплата – 1,5 тисячі доларів США
Начальник відділу оперативного забезпечення штабу 6-го гвардійського армійського корпусу полковник Михайло Ковальський теж побував у складі миротворчої місії в колишній Югославії. Він запевняє, що зараз, на відміну від 90-х років, відбір та підготовка українських миротворців провадиться дуже ретельно – до лав «блакитних шоломів» потрапляють винятково лише військовики-контрактники, які служать за контрактом не менш як другий термін. Кожен із них має залізне здоров’я, є фахівцем високого класу, вільно володіє іноземною.
Полковник не приховує: до участі в миротворчих місіях військових підштовхує матеріальний стимул.
«Зараз під час підготовки дуже велика відповідальність лягає на військовослужбовців. Програма підготовки складена таким чином, щоб забезпечити повне збереження життя і здоров’я. Тобто – скільки поїхало, стільки й повинно повернутись на батьківщину. Звісно, є й матеріальний стимул, але такого досвіду, якого набувають військовослужбовці під час підготовки і виконання на території України, не можна здобути. Зарплата українського миротворця – близько півторf тисяч доларів. Це приблизно зараз дорівнює зарплаті військовослужбовців інших держав», – сказав Михайло Ковальський.
З почуттям виконаного обов’язку і без житла
Наразі українські миротворці перебувають з місіями на території 7 країн світу, зокрема, в Косові, в Ліберії, Конго, Кот-д’Івуарі, Сьєра-Леоне. У серпні на базі військового формування в місті Охтирка розпочнуть готувати інженерно-саперну роту миротворців для Косова.
Генерал-майор Руслан Хомчак, командир 6-го гвардійського армійського корпусу, запевняє: Україна займається підготовкою миротворців не перший рік, відтак має для цього гарну матеріальну базу і спеціальні програми. Проте віддячити своїм «блакитним шоломам» за те, що ризикують життям, може не завжди.
«Люди приїздять зовсім з іншим світоглядом. Вони реально виконали ті завдання, які на них поклала держава.У місію ми відправляємо найкращих, щоб людина змогла і набути досвіду, і покращити своє матеріальне становище. Ви знаєте, житлом забезпечуються вони так, як і всі у нас. У плановому порядку. Все, на жаль, залежить від економіки держави. Ситуація, на жаль, така», – сказав Радіо Свобода Руслан Хомчак.
За рік у Дніпропетровську, де й почався український миротворчий рух, обіцяють встановити перший в Україні пам’ятник українським миротворцям, поки ж відкрили пам’ятний знак українським «блакитним шоломам».
«Участь у миротворчих місіях – це внесок України до стабільного та безконфліктного розвитку у всьому світі. І ми пишаємося тим, що ця історія починалася тут, на Дніпропетровщині. Українські миротворці – герої нашого часу», – сказав голова Дніпропетровської облдержадміністрації Дмитро Колєсніков.
Голова Дніпропетровської організації ветеранів миротворчих операцій «Блакитні шоломи», полковник у відставці Володимир Сидоренко про події липня 1992 року згадує і з гордістю, і з сумом. Адже перший український миротворчий батальйон з понад 400 людей, яким йому випало командувати, формували надто поспішно – за 24 дні. На територію колишньої Югославії, у Сараєво, українці в блакитних шоломах увійшли маршем, головне завдання було – супроводжувати гуманітарні вантажі, відновлювати лікарні та дороги. Але за два перші дні серед них уже були загиблі й поранені.
«Батальйон почав виконувати завдання в дуже важких умовах. Ми обстановки абсолютно не знали, на місці доводилось орієнтуватись. Ніхто нам не міг допомогти. Адже жодної команди з боку України я вже не міг виконати, бо мною уже командував командувач збройних сил ООН. Все доводилось робити самим. Все те, що творилось там у той час, – це був якийсь дивовижний кошмар. Через тиждень після прибуття у нас було вже 8 поранених, ще через тиждень – ще один загиблий, згорів штаб, погоріла техніка. Але, дякувати Богу, в цій обстановці ми змогли вистояти, і, як визнав командувач збройних сил ООН, ми були найкращими на той період», – розповів Володимир Сидоренко.
Зарплата – 1,5 тисячі доларів США
Начальник відділу оперативного забезпечення штабу 6-го гвардійського армійського корпусу полковник Михайло Ковальський теж побував у складі миротворчої місії в колишній Югославії. Він запевняє, що зараз, на відміну від 90-х років, відбір та підготовка українських миротворців провадиться дуже ретельно – до лав «блакитних шоломів» потрапляють винятково лише військовики-контрактники, які служать за контрактом не менш як другий термін. Кожен із них має залізне здоров’я, є фахівцем високого класу, вільно володіє іноземною.
Полковник не приховує: до участі в миротворчих місіях військових підштовхує матеріальний стимул.
«Зараз під час підготовки дуже велика відповідальність лягає на військовослужбовців. Програма підготовки складена таким чином, щоб забезпечити повне збереження життя і здоров’я. Тобто – скільки поїхало, стільки й повинно повернутись на батьківщину. Звісно, є й матеріальний стимул, але такого досвіду, якого набувають військовослужбовці під час підготовки і виконання на території України, не можна здобути. Зарплата українського миротворця – близько півторf тисяч доларів. Це приблизно зараз дорівнює зарплаті військовослужбовців інших держав», – сказав Михайло Ковальський.
З почуттям виконаного обов’язку і без житла
Наразі українські миротворці перебувають з місіями на території 7 країн світу, зокрема, в Косові, в Ліберії, Конго, Кот-д’Івуарі, Сьєра-Леоне. У серпні на базі військового формування в місті Охтирка розпочнуть готувати інженерно-саперну роту миротворців для Косова.
Генерал-майор Руслан Хомчак, командир 6-го гвардійського армійського корпусу, запевняє: Україна займається підготовкою миротворців не перший рік, відтак має для цього гарну матеріальну базу і спеціальні програми. Проте віддячити своїм «блакитним шоломам» за те, що ризикують життям, може не завжди.
«Люди приїздять зовсім з іншим світоглядом. Вони реально виконали ті завдання, які на них поклала держава.У місію ми відправляємо найкращих, щоб людина змогла і набути досвіду, і покращити своє матеріальне становище. Ви знаєте, житлом забезпечуються вони так, як і всі у нас. У плановому порядку. Все, на жаль, залежить від економіки держави. Ситуація, на жаль, така», – сказав Радіо Свобода Руслан Хомчак.
За рік у Дніпропетровську, де й почався український миротворчий рух, обіцяють встановити перший в Україні пам’ятник українським миротворцям, поки ж відкрили пам’ятний знак українським «блакитним шоломам».
«Участь у миротворчих місіях – це внесок України до стабільного та безконфліктного розвитку у всьому світі. І ми пишаємося тим, що ця історія починалася тут, на Дніпропетровщині. Українські миротворці – герої нашого часу», – сказав голова Дніпропетровської облдержадміністрації Дмитро Колєсніков.
| За два десятиліття Україна взяла участь у 20 миротворчих операціях по всьому світу. Таджикистан і Боснія, Косово і Македонія, Ангола і Гватемала, Ліван і Кувейт, Ірак і Конго – операції в цих країнах увійшли до сторінок історії Збройних сил України. За цей час участь у миротворчих операціях взяли майже 40 тисяч вояків України. Близько 5 тисяч із них є вихідцями з Дніпропетровської області. Постановою Верховної Ради 15 липня офіційно встановлено Днем українського миротворця. Цього року цей День на офіційному рівні відзначається вперше. |