Варшава – Проект резолюції польського Сейму, присвяченої 70-річчю Волинської трагедії, відправлений на доопрацювання. Депутати мають до нього застереження. Частина польських політиків вимагає назвати криваві події 1943 року геноцидом й хоче впровадити в календар національних дат день пам’яті жертв польсько-українського конфлікту. За перебігом дискусій у польському сеймі із балкону спостерігав український депутат із Партії регіонів Вадим Колесніченко. Він привіз депутатам Сейму звернення 148 депутатів Верховної Ради з проханням визнати події на Волині геноцидом проти тамтешнього польського населення.
Дискусія в нижній палаті польського парламенту була винятково емоційною. В її обговоренні взяли участь представники всіх парламентських фракцій. Роберт Тишкевич, доповідач у справі проекту резолюції, звернув увагу на той факт, що депутати написали аж 5 проектів резолюції. За його словами, це свідчить про те, наскільки питання подій на Волині важливе для польських політиків.
Парламентська комісія культури запропонувала на розгляд парламенту текст, в якому події на Волині в 1943 році названі «етнічною чисткою з ознаками геноциду». Саме таке формулювання у своїй резолюції нещодавно ухвалив Сенат – верхня палата польського парламенту.
Із такою пропозицією комісії культури категорично не погоджуються політики правих поглядів, а також Польська селянська партія. Вони твердять, що резолюція, запропонована комісією, відображає погляди владної у Польщі проурядової партії – «Громадянської платформи», яка начебто в ім’я добрих відносин з Україною готова заплющити очі на страшне минуле сусідніх народів.
Польські депутати цитують листа від Партії регіонів і комуністів
Єжи Стефанюк, депутат із Селянської партії, ініціатор і автор чи не найрадикальнішого проекту резолюції, висловив переконання, що в резолюції Сейму потрібно вжити слово «геноцид». Він посилається на звернення 148 депутатів Верховної Ради.
«Я не розумію, коли хтось говорить, що це шкодить польсько-українським відносинам. Сьогодні у залі перебуває і прислуховується до нашої дискусії пан депутат із українського парламенту Вадим Колесніченко, віце-голова Партії регіонів. Ми отримали від українських депутатів лист, в якому вони кажуть, що історичної правди не можна приховати, бо, заплющуючи очі на злочин, ми самі стаємо його співучасниками. Я не розумію, при чому тут Росія чи Євросоюз, адже Партія регіонів прагне в Європейський союз, а не до Росії». У своїй промові Стефанюк наголошував, що він не звинувачує у злочинах на Волині весь український народ, а тільки, за його словами, «злочинні формування».
Дуже емоційним був виступ Патрика Які, депутата з партії «Солідарна Польща». Він пояснював свої емоції тим, що його предки походять з території, де в сорокові роки розігрався кривавий польсько-український конфлікт. Цей політик досить різко звернувся до владної польської партії «Громадянська платформа», щоб та, за його словами, перестала брехати, що від «волинського питання» залежать європейські перспективи України. Він вважає, що день 11 липня повинен стати загальнопольським днем пам’яті жертв і мучеництва кресов’ян. Злочини, які сталися на Волині, політик називає потворними.
«Українські злочини щодо рівня жорстокості, екстремальної жорстокості, годі з чимось порівняти. Їхні виконавці не відстають від найбільших злочинців Другої світової війни. З тією, щоправда, різницею, що німецькі злочинці, або злочинці з колишньої Югославії засуджені й покарані, натомість українським злочинцям ставлять пам’ятники, а їхніми іменами називають школи, а дні, в яких вони вчинили ці злочини, їм дозволяють святкувати. Така фундаментальна різниця. І на цьому, шановні панове, ви хочете будувати примирення?» – заявив Патрик Які.
Колесниченкові нагадали про російську мову і Голодомор
У дискусію включився єдиний у польському Сеймі депутат-українець Мирон Сич. Він звернув увагу на те, що деякі польські депутати здебільшого концентруються на кривдах, завданих полякам українцями. Натомість Сич наголосив: «Треба бачити і назвати по імені зло, яке також було на Волині – спалення православних церков, переведення православних на католицизм, вбивства у рамках відплатних акцій невинних дітей, жінок, старих людей – у Сагрині, в Павлокомі, Верховині. Це робили польські загони».
Мирон Сич розповів польським депутатам і про Вадима Колесніченка, який спостерігав за дискусією з балкону.
«Пан депутат Колесніченко був автором закону про російську мову як державну. Мене дивує звернення 148 депутатів, і треба виразно сказати – Комуністичної фракції та фракції владної Партії регіонів – звернення владної сили до польського парламенту з проханням назвати цю трагедію геноцидом. Чому, панове, Ви не зробите цього у своїй Верховній Раді? Ви маєте більшість! Як ви смієте звертатися до польського Сейму, якщо це ви повинні зробити у своїй Верховній Раді? Ваша фракція, коли у Верховній Раді була оголошена хвилина мовчання за жертвами Голодомору, ви сиділи і навіть не встали. Ви проти визнання геноцидом Великого Голоду в Україні. А сьогодні ви звертаєтеся до польського Сейму. Треба нам говорити про те, яка саме фракція звернулася до польського Сейму, щоб назвати зло, вчинене на Волині, геноцидом», – сказав Мирон Сич.
Роберт Тишкевич із «Громадянської платформи» запитав депутатів Сейму, яка логіка в тому, що вони хочуть встановити день пам’яті жертв українських націоналістів. Він зазначив: «Я маю питання, чи українці були найбільшими злочинцями щодо польського народу? Я можу собі уявити, як це буде сприйняте. В історичній політиці мусить бути якась логіка. Так, я погоджуюся, цей злочин заслуговує на свій день пам’яті. Та мені здається, що черговість повинна бути такою: спершу день пам’яті жертв гітлеризму, 17 вересня – день жертв радянської системи, а щойно потім інші річниці».
Тишкевич звернувся також до польських правих із закликом не сприймати лист 148 українських депутатів до Сейму як голос всієї Верховної Ради України.
Після півторагодинної бурхливої дискусії проект резолюції відправили на доопрацювання в парламентську комісію культури. Її остаточну версію польські депутати ухвалюватимуть у п’ятницю, 12 липня.
11 липня у Польщі відбуваються офіційні відзначення 70-х роковин Волинської трагедії. За версією польських істориків, 11 липня 1943 року був апогей антипольських акцій УПА на Волині.
Дискусія в нижній палаті польського парламенту була винятково емоційною. В її обговоренні взяли участь представники всіх парламентських фракцій. Роберт Тишкевич, доповідач у справі проекту резолюції, звернув увагу на той факт, що депутати написали аж 5 проектів резолюції. За його словами, це свідчить про те, наскільки питання подій на Волині важливе для польських політиків.
Парламентська комісія культури запропонувала на розгляд парламенту текст, в якому події на Волині в 1943 році названі «етнічною чисткою з ознаками геноциду». Саме таке формулювання у своїй резолюції нещодавно ухвалив Сенат – верхня палата польського парламенту.
Із такою пропозицією комісії культури категорично не погоджуються політики правих поглядів, а також Польська селянська партія. Вони твердять, що резолюція, запропонована комісією, відображає погляди владної у Польщі проурядової партії – «Громадянської платформи», яка начебто в ім’я добрих відносин з Україною готова заплющити очі на страшне минуле сусідніх народів.
Польські депутати цитують листа від Партії регіонів і комуністів
Єжи Стефанюк, депутат із Селянської партії, ініціатор і автор чи не найрадикальнішого проекту резолюції, висловив переконання, що в резолюції Сейму потрібно вжити слово «геноцид». Він посилається на звернення 148 депутатів Верховної Ради.
У залі перебуває і прислуховується до нашої дискусії пан депутат із українського парламенту Колесніченко, віце-голова Партії регіонівЄжи Стефанюк
Дуже емоційним був виступ Патрика Які, депутата з партії «Солідарна Польща». Він пояснював свої емоції тим, що його предки походять з території, де в сорокові роки розігрався кривавий польсько-український конфлікт. Цей політик досить різко звернувся до владної польської партії «Громадянська платформа», щоб та, за його словами, перестала брехати, що від «волинського питання» залежать європейські перспективи України. Він вважає, що день 11 липня повинен стати загальнопольським днем пам’яті жертв і мучеництва кресов’ян. Злочини, які сталися на Волині, політик називає потворними.
Українські злочини щодо рівня жорстокості, екстремальної жорстокості, годі з чимось порівнятиПатрик Які
Колесниченкові нагадали про російську мову і Голодомор
Вбивства у рамках відплатних акцій невинних дітей, жінок, старих людей – у Сагрині, в Павлокомі, Верховині. Це робили польські загониМирон Сич
Мирон Сич розповів польським депутатам і про Вадима Колесніченка, який спостерігав за дискусією з балкону.
Мене дивує звернення 148 депутатів, і треба виразно сказати – Комуністичної фракції та фракції владної Партії регіонівМирон Сич
Роберт Тишкевич із партії «Громадянська платформа» закликає депутатів Сейму ухвалити помірковану версію резолюції
Черговість повинна бути такою: спершу день пам’яті жертв гітлеризму, 17 вересня – день жертв радянської системи, а щойно потім інші річниціРоберт Тишкевич
Тишкевич звернувся також до польських правих із закликом не сприймати лист 148 українських депутатів до Сейму як голос всієї Верховної Ради України.
Після півторагодинної бурхливої дискусії проект резолюції відправили на доопрацювання в парламентську комісію культури. Її остаточну версію польські депутати ухвалюватимуть у п’ятницю, 12 липня.
11 липня у Польщі відбуваються офіційні відзначення 70-х роковин Волинської трагедії. За версією польських істориків, 11 липня 1943 року був апогей антипольських акцій УПА на Волині.