Белград – Опівночі у неділю 30 червня під звуки «Оди радості» Людвіґа ван Бетховена, котру одночасно виконували хори й оркестри в Загребі та ще у чотирьох містах, країна вступила до Євросоюзу. Процес євроінтеграції Хорватії розпочався фактично на початку дев’яностих років, у час розвалу колишньої Югославії, а формально – десять років тому.
Мешканці селища Ключ ще у неділю повинні були показувати паспорти, коли йшли пішки чи проїжджали велосипедом через місток до сусіднього села Луч, що у Словенії.
Наразі і вони, і всі їхні земляки можуть без паспортів і затримки на кордоні їхати до Парижа, Варшави чи Стокгольма. Кордони Євросоюзу посунулися на південний схід: до Вуковара на сході й Дубровника на півдні. Саме ці міста на початку дев’яностих років були метою сербської агресії.
Хорвати почувалися європейцями, і коли перебували в Австро-Угорщині, і у часи, коли республіка була в складі Югославії. Тепер Хорватія формально стала сторожем європейських кордонів. На 90 пропускних пунктах з Чорногорією, Боснією й Герцеговиною та Сербією хорватські поліцейські та митники будуть діяти під символами та в ім’я європейської сім’ї держав і народів.
Президент Хорватії Іво Йосипович зазначив: «Метою багатьох поколінь нашої політики був вступ до євроатлантичних організацій. Ми вже є членом НАТО, а нині й членом Євросоюзу. Вступ до Євросоюзу став великою подією для нас, подією, яка визначає майбутнє Хорватії та майбутнє поколінь наших громадянок і громадян».
В урочистостях з приводу історичного для Хорватії дня взяли участь президенти та прем’єри тридцяти країн. Вони, зокрема, наголошували, що всі громадяни доклали чимало зусиль для подолання бар’єрів на європейському шляху та що вступ до Євросоюзу відкриває нові можливості для подальшого розвитку як країни, так і кожної людини.
Прем’єр-міністр Люксембургу Жан Клод Юнкер наголосив: «Хорватія збагатить Європейський союз. Євросоюз та Європа були б неповними без цієї країни, тому ми дуже сердечно вітаємо Хорватію. Якщо маємо на увазі недавні історичні події на Балканах та в Хорватії, ми дуже щасливі, коли бачимо, що Хорватія знову входить до європейської сім’ї».
Переговори про вступ тривали шість років
Офіційну заявку про вступ до Євросоюзу Хорватія подала 2003 року. Переговори тривали шість років і завершилися 2011-го. Упродовж цього часу мінялися уряди, але європейська політика залишалася незмінною. Більшість громадян відчула її результати, й через це на референдумі минулого року за Європу проголосували дві третини його учасників.
Про які результати йде мова? 70% хорватів упевнені, що євроінтеграція підвищує рівень та якість щоденного життя. Хорватські закони узгоджені з європейськими. У країні набагато кращі дороги, ніж були десять років тому. Підвищений рівень прав і свобод людини. Завдали серйозних ударів корупції та огранізованій злочинності.
Певна річ, що картина далеко не ідеальна. Коли йдеться про права мігрантів та біженців, організація Human Rights Watch нагадує, що зроблено недостатньо. У багатьох випадках є підстави говорити про дискримінацію сербів та ромів. Оглядачі та політичні діячі зазначають, що Брюссель і в майбутньому буде стежити, як Хорватія запроваджує те, що записано у законах та інших документах.
Іво Приморац мешкає у містечку Меткович, що на півдні країни. За кілька метрів від його хати пролягає кордон між Європою й Балканами. Це ускладнило його життя: «На мою думку, треба було більше дбати про людей, які тут живуть. Нелегко перебувати тут щодня, адже тут поліцейський контроль, транспортні затори, ми не маємо свободи. Я не можу йти до міста, коли мені хочеться, оскільки тут постійно пробки, бар’єри, контрольні пункти».
Але переважній більшості громадян на кордони на півдні та сході не заважають. Вони дивляться на захід і радіють, що увійшли до тієї Європи, в якій немає кордонів.
Мешканці селища Ключ ще у неділю повинні були показувати паспорти, коли йшли пішки чи проїжджали велосипедом через місток до сусіднього села Луч, що у Словенії.
Наразі і вони, і всі їхні земляки можуть без паспортів і затримки на кордоні їхати до Парижа, Варшави чи Стокгольма. Кордони Євросоюзу посунулися на південний схід: до Вуковара на сході й Дубровника на півдні. Саме ці міста на початку дев’яностих років були метою сербської агресії.
Хорвати почувалися європейцями, і коли перебували в Австро-Угорщині, і у часи, коли республіка була в складі Югославії. Тепер Хорватія формально стала сторожем європейських кордонів. На 90 пропускних пунктах з Чорногорією, Боснією й Герцеговиною та Сербією хорватські поліцейські та митники будуть діяти під символами та в ім’я європейської сім’ї держав і народів.
Президент Хорватії Іво Йосипович зазначив: «Метою багатьох поколінь нашої політики був вступ до євроатлантичних організацій. Ми вже є членом НАТО, а нині й членом Євросоюзу. Вступ до Євросоюзу став великою подією для нас, подією, яка визначає майбутнє Хорватії та майбутнє поколінь наших громадянок і громадян».
В урочистостях з приводу історичного для Хорватії дня взяли участь президенти та прем’єри тридцяти країн. Вони, зокрема, наголошували, що всі громадяни доклали чимало зусиль для подолання бар’єрів на європейському шляху та що вступ до Євросоюзу відкриває нові можливості для подальшого розвитку як країни, так і кожної людини.
Прем’єр-міністр Люксембургу Жан Клод Юнкер наголосив: «Хорватія збагатить Європейський союз. Євросоюз та Європа були б неповними без цієї країни, тому ми дуже сердечно вітаємо Хорватію. Якщо маємо на увазі недавні історичні події на Балканах та в Хорватії, ми дуже щасливі, коли бачимо, що Хорватія знову входить до європейської сім’ї».
Переговори про вступ тривали шість років
Офіційну заявку про вступ до Євросоюзу Хорватія подала 2003 року. Переговори тривали шість років і завершилися 2011-го. Упродовж цього часу мінялися уряди, але європейська політика залишалася незмінною. Більшість громадян відчула її результати, й через це на референдумі минулого року за Європу проголосували дві третини його учасників.
Про які результати йде мова? 70% хорватів упевнені, що євроінтеграція підвищує рівень та якість щоденного життя. Хорватські закони узгоджені з європейськими. У країні набагато кращі дороги, ніж були десять років тому. Підвищений рівень прав і свобод людини. Завдали серйозних ударів корупції та огранізованій злочинності.
Певна річ, що картина далеко не ідеальна. Коли йдеться про права мігрантів та біженців, організація Human Rights Watch нагадує, що зроблено недостатньо. У багатьох випадках є підстави говорити про дискримінацію сербів та ромів. Оглядачі та політичні діячі зазначають, що Брюссель і в майбутньому буде стежити, як Хорватія запроваджує те, що записано у законах та інших документах.
Іво Приморац мешкає у містечку Меткович, що на півдні країни. За кілька метрів від його хати пролягає кордон між Європою й Балканами. Це ускладнило його життя: «На мою думку, треба було більше дбати про людей, які тут живуть. Нелегко перебувати тут щодня, адже тут поліцейський контроль, транспортні затори, ми не маємо свободи. Я не можу йти до міста, коли мені хочеться, оскільки тут постійно пробки, бар’єри, контрольні пункти».
Але переважній більшості громадян на кордони на півдні та сході не заважають. Вони дивляться на захід і радіють, що увійшли до тієї Європи, в якій немає кордонів.