(Рубрика «Точка зору»)
Галя Койнаш
Радіо «Свобода» неодноразово повідомляло про вибухи 27 квітня 2012 року у Дніпропетровську та про занепокоєність, яку викликають різні аспекти розслідування та судовий процес.Двох підозрюваних – Віктора Сукачова та Віталія Федоряка – обвинувачують у скоєнні вибухів, а Дмитра Реву та Лева Просвірніна – у пособництві терористам. Але Дмитро Рева наполегливо стверджує про свою непричетність, а його адвокат – що відсутні і подія, і склад злочину. Це підтвердив і відомий правознавець Микола Хавронюк. Докази вини Лева Просвірніна також дуже сумнівні.
Зі складовими злочину проблематично
Дмитра Реву обвинувачують у «пособництві», яке нібито полягало в тому, що він поїхав у день вибухів до центра Дніпропетровська, щоб «наглядати за реакцією правоохоронних органів і громадськості на вчинені вибухи й у разі необхідності передавати інформацію Сукачову та Федоряку, щоб ті могли координувати свої подальші дії».
Рева стверджує, що він поїхав до центру заплатити кредит – і заплатив. Встановлено, що всі пристрої були вже закладені до його прибуття, фахівці підтверджують, що після закладки не можна було передбачити, коли кожен пристрій вибухне. Рева перебував неподалік місць двох вибухів, але жодного умислу за визначенням не могло бути, адже він міг запізнитися на всі вибухи. Ніяких дзвінків він не здійснював, та й немає доказів, що він би знав, куди дзвонити, бо взагалі не знав особу, яка, за версією слідства, заклала ті два пристрої.
Навіть якби він побачив усі вибухи, залишається незрозумілим, що він міг передати зловмисникам і звідки він би дізнався про таку «необхідність» їм що-небудь повідомити. Глибокою таємницею залишається й те, як могли б відреагувати зловмисники.
У вищезгаданій експертизі Микола Хавронюк дійшов висновку, що «Рева Д. В. не вчинив жодних діянь, які з об’єктивної сторони могли б розцінюватися як пособництво у терористичному акті».
План треба виконати
У зв’язку з доволі разючою відсутністю події та складу злочину слідчих не могло не непокоїти, що й із доказами в них кепсько. Навіть не спробували пояснити, чому обмін СМС-повідомленнями між Сукачовим, одним із двох обвинувачених у скоєнні самих вибухів, і Ревою свідчить про якусь змову, коли перший того ж дня вислав повідомлення ідентичного змісту й іншим знайомим. З огляду на те, що Рева й Сукачов мали спільних знайомих, обмін виглядає до смішного безвинно. Сукачов: «Ты там в порядке? Никто из наших не пострадал?». Рева: «Да вроде бы». Сукачов: «Адов ад. У нас вроде все ОК».
До того безвинно, що треба було або відмовитися від обвинувачення невідомо в чому, або сфабрикувати якісь «докази».
Першу спробу бездарно провалили. Дзвінок під час обшуку квартири Реви на телефон Сукачова міг би викликати принаймні підозру. Але ж він зроблений оперативником із СБУ. Викликає жах, що за безпеку країни відповідають СБУ-шники: по-перше, вони готові до подібних фальсифікацій, по-друге, здатні забути про те, що у Реви уже відібрали телефони.
«Перший національний» у головній ролі
Дедалі частіше лунали запитання щодо тверджень про повне розкриття терактів. І ось розвіяти будь-які сумніви взялись дві телекомпанії.
18 жовтня та в суботу, 20 жовтня 2012 року в ефірі Першого національного вийшов «документальний» фільм про вибухи в Дніпропетровську «Адов Ад», виготовлений «Телекомпанією ВТВ»
На другій хвилині фільму показані тексти СМС повідомлень із поміткою «из переписки террористов» (мова оригіналу). Наводяться ось такі «повідомлення»: «Всё прошло отлично, наши не пострадали» та «Хорошо. Вот и начался Адов Ад».
Дмитро Рева подає позов до суду, в якому просить визнати інформацію, поширену в фільмі, недостовірною та такою, що ганьбить його честь і гідність. 2 квітня Шевченківський районний суд міста Києва задовольняє позов. Суд з’ясував, що тексти СМС у фільмі вигадані його авторами, а первинні матеріали фільму не збереглися.
«Перший національний» та «ВТВ» спочатку посилалися на «свободу слова», потім в апеляційних скаргах висловили думку, ніби даний фільм не містить будь-яких вказівок на Реву як особу, причетну до терактів. Тобто, не має значення фото Реви, яке супроводжується такими словами: «Як люди, будучи справжніми інтелектуалами та маючи вчені ступені, можуть стати звичайними «бомбістами»? Хоча на це питання красномовно відповідає особа відомого норвезького терориста Андерса Брейвіка. Це наштовхує на думку, що ми маємо справу з терористами «нового типу»: інтелігентами та інтелектуалами».
Або такі твердження авторів фільму: «У ході нашого розслідування стало відомо, що двоє із затриманих – Віктор Сукачов та Дмитро Рева – раніше працювали у штабі політика – представника опозиційних сил. Нам також вдалося з’ясувати, що зловмисники від його імені вели переписку з керівництвом Дніпровської гідроелектростанції та Запорізької атомної електростанції… Можна цілком погодитись з тим, що, затримавши групу терористів, правоохоронці відвернули ще більшу небезпеку від мільйонів наших громадян…»
Новий судовий жанр
Після відвертої фальсифікації доказів і подібних тверджень можна сумніватися виключно щодо мотивації виробників фільму та «Першого національного». Адже їхня упередженість та маніпуляція сприйняттям глядачів могли бути зумовлені примітивною гонитвою за сенсаційністю.
Четвертого червня Апеляційний суд міста Києва «іменем України» скасував рішення Шевченківського райсуду, проте погодився з тим, що згадане не має ніякого стосунку до Реви та жодним чином не ганьбить його як людину та громадянина та не вказує на нього як на «бомбіста» та «терориста нового типу».
Простіше кажучи, апеляційний суд визнав право «Першого національного» на наклеп та свідому дезінформацію глядачів.
Так українське правосуддя перетворюється на зовсім інший жанр. «Перший національний» виступає в ньому слідчим, прокурором, суддею. Напрошується висновок, що в Україні вже скасовано презумпцію невинуватості. Напрошуються й інші висновки щодо ролі суду в державі. А цей новий жанр уже вселяє жах.
Галя Койнаш – журналістка
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода