Останні три роки свого життя відомий польський дисидент Яцек Куронь прожив під опікою української медсестри зі Львівщини Ярослави Данилко. Минуло вже майже десятиліття від часу його смерті, але українська медсестра не поспішає повертатися додому, адже її зарплати не вистачило б на те, щоб забезпечити родину і дати вищу освіту двом дітям. Радіо Свобода зв’язалося з Ярославою Данилко і попросило її розповісти докладніше про те, як живеться українській медсестрі в Польщі, а почали ми розмову з того, як вона опинилася в родині Яцека Куроня.
– Я поїхала до Польщі, бо моєю мрією було дати вищу освіту своїм дітям. Я не знала, куди мені їхати, просто десь треба було їхати, бо в Україні зарплата медсестри була дуже мала. І я знала, що мушу десь виїхати. Я спершу хотіла їхати до Італії, бо мала там знайомих. Пізніше, через нашу знайому дізналася, що родина Яцека Куроня шукає медсестру. Вирішила, що поїду. У 2001 році його дружина, Дануся Куронь, хотіла медсестри саме зі Львова, щоб допомагати йому, а він мені.
– А чому він вибрав саме українську медсестру, адже в Польщі є польські медсестри?
– Яцекові Куроневі залежало на тому, бо він народився у Львові і хотів львівської медсестри. Поїхала лишень на два місяці, взяла відпустку за свій рахунок, а ще державну, і думаю поїду на ті два місяці і буду бачити, чи дам собі ради чи не дам. Бо в Яцека Куроня то була сфера вищих людей. Але закінчився той строк, тих два місяці, і я питаюся: «Коли я маю приїхати?». А він каже: «Славуню, ти ще не поїхала, а я вже на тебе чекаю». І так я на два місяці поїхала, а залишилась майже на 12 років.
– Що потрібно було зробити для того, щоби стати медсестрою у Польщі?
– Щоб стати медсестрою у Польщі, потрібно, по-перше, нострифікувати диплом, здобути сертифікат польської мови і цілий рік пройти стажування в різних відділеннях лікарень тут, у Польщі.
– Ви почали цей шлях, наскільки складно було нострифікувати цей диплом і скласти іспит із польської мови?
– Оскільки я вже трохи була в Польщі, мені не було важко скласти іспит з польської мови. Але коли я звернулась в Кураторіум, мені сказали, що я не можу працювати медсестрою в Польщі, тому що, якщо б я закінчила у нас в Україні університет, то я могла б працювати медсестрою, але так як я закінчила медсестринське училище, то я можу лише санітаркою працювати.
Але я була впевнена, що не так. І тоді в Кураторіумі мені сказали принести диплом із апостилем, по нього я їздила до Києва. І вони вираховували години в моїй теорії і практики і плюс те, що я в Україні проходжу курси підвищення кваліфікації і маю вищу категорію. Вони те все доплюсували і мені визнали, що я можу працювати медсестрою, направили мене на стажування і там мені видали диплом тимчасової медсестри.
Цей диплом тимчасової медсестри дає право проходити стажування безкоштовно, а як я закінчу річний стаж, то тоді я маю право працювати медсестрою і шукати собі роботу, де хочу.
– Ви почали працювати як звичайна польська медсестра. Як Ви можете порівняти умови, в яких працюють польські медсестри і українські?
– Щиро кажучи, та робота медсестри, де я працюю в Україні, складна через брак медикаментів, а в цьому ж полягає наша праця медсестер. Тут, наприклад, як я проходила стажування медсестри в лікарні, в терапевтичному відділенні у Варшаві, то тут хочеться працювати, бо всі медикаменти є. Відкриваєш шафу, складаєш собі на візочок медикаменти за призначенням для кожного хворого і їздиш собі по відділах. І з приємністю на тебе дивляться хворі, бо бачиш, що ти їм потрібна, і із задоволенням ти те робиш. А у нас нема медикаментів. Переважно треба чекати, коли приїде, привезе син чи дочка. Хоча у нас теж стараються у лікарні, але як ліків на лікування нема, то нема. І тим медсестрам, так як я з процедурної, треба чекати.
– В Україні люди звикли «віддячувати» медсестрам, і це є значне джерело доходів для медсестри в Україні, наскільки це актуально також і в Польщі?
– Я не знаю, я, наприклад, коли працювала, хабарі не брала. Я не знаю, щоб у нас аж так давали. Я особисто про свою лікарню не можу це сказати. Я робила свої обов’язки, які до мене належали. Медсестра у Польші більше уваги приділяє паперовим справам, а наші медсестри більше віддають серця хворим.
– В Україні говорять медсестри про те, і статистика є, що вони мають набагато більше навантаження, ніж у європейських країнах, що українська медсестра має обслужити 30 пацієнтів на день, у той час, коли у Європі стандарт – 10 пацієнтів? Як на практиці це виглядає?
– Наприклад, у нас на відділі в Україні є два поверхи терапевтичного відділення. Наприклад, 60 чи 70 хворих обслуговують три медсестри. Коли тут у Варшаві менше хворих і є спеціальна медсестра для хворих на цукровий діабет, є одна медсестра, яка лише приймає хворих, друга, яка змінює постільну білизну разом із санітаркою, є і перев’язочна медсестра, яка перев’язує, і процедурна медсестра, на тих хворих більше медсестер. У нас в Україні більше хворих, а менше медсестер.
– Як Вам працювалося з польськими медсестрами, як вони до Вас ставилися і що із розмов з ними Ви можете сказати про те, наскільки вони задоволені своєю роботою? Чи серед ваших польських знайомих були такі медсестри, які сказали: «Я вже не можу тут працювати за ті малі гроші, я хочу їхати за кордон»?
– Перше, як я прийшла працювати, проходити стажування в терапевтичному відділенні тут, у Польщі, то мала дуже багато запитань. Хоча я маю великий стаж роботи, але, однак, треба знати місцеві правила, і мені дівчата, що б я не питала, з дуже великою охотою мені помагали, відповідали. Але дивувалися, чого я хочу тут працювати, бо кажуть, нам бракує тих грошей, ми не даємо собі ради з тими півтора чи двома тисячами злотих. Але я, наприклад, якщо отримую тут 1,5 тисячі злотих, я їх поміняю на долари, поїду додому і там на них живу. Якщо я приїжджаю, і я хочу тут бути, значить, мені вигідно. А вони того не розуміли, бо кажуть, чого ти зупиняєшся в Польщі? Краще їдь в інші країни Європи.
– Ви дали вищу освіту своїм дітям, свою мрію виконали. За яких умов Ви готові повернутися в Україну, працювати на повну ставку? Ви ще молода жінка, можете ще багато того, що Ви ще навчилися в Польщі, використати в Україні?
– Це важке питання для мене. Я собі сама не вмію на нього відповісти. Так, моя мрія збувається, бо дочка вже закінчила університет і захистила працю, син ще місяць і також буде мати диплом магістра. Але я не зможу знайти себе в Україні. Може, все-таки, маючи той диплом і закінчу стажування, і, може, я буду медсестрою у Варшаві.
– Я поїхала до Польщі, бо моєю мрією було дати вищу освіту своїм дітям. Я не знала, куди мені їхати, просто десь треба було їхати, бо в Україні зарплата медсестри була дуже мала. І я знала, що мушу десь виїхати. Я спершу хотіла їхати до Італії, бо мала там знайомих. Пізніше, через нашу знайому дізналася, що родина Яцека Куроня шукає медсестру. Вирішила, що поїду. У 2001 році його дружина, Дануся Куронь, хотіла медсестри саме зі Львова, щоб допомагати йому, а він мені.
– А чому він вибрав саме українську медсестру, адже в Польщі є польські медсестри?
– Яцекові Куроневі залежало на тому, бо він народився у Львові і хотів львівської медсестри. Поїхала лишень на два місяці, взяла відпустку за свій рахунок, а ще державну, і думаю поїду на ті два місяці і буду бачити, чи дам собі ради чи не дам. Бо в Яцека Куроня то була сфера вищих людей. Але закінчився той строк, тих два місяці, і я питаюся: «Коли я маю приїхати?». А він каже: «Славуню, ти ще не поїхала, а я вже на тебе чекаю». І так я на два місяці поїхала, а залишилась майже на 12 років.
– Що потрібно було зробити для того, щоби стати медсестрою у Польщі?
– Щоб стати медсестрою у Польщі, потрібно, по-перше, нострифікувати диплом, здобути сертифікат польської мови і цілий рік пройти стажування в різних відділеннях лікарень тут, у Польщі.
– Ви почали цей шлях, наскільки складно було нострифікувати цей диплом і скласти іспит із польської мови?
– Оскільки я вже трохи була в Польщі, мені не було важко скласти іспит з польської мови. Але коли я звернулась в Кураторіум, мені сказали, що я не можу працювати медсестрою в Польщі, тому що, якщо б я закінчила у нас в Україні університет, то я могла б працювати медсестрою, але так як я закінчила медсестринське училище, то я можу лише санітаркою працювати.
Але я була впевнена, що не так. І тоді в Кураторіумі мені сказали принести диплом із апостилем, по нього я їздила до Києва. І вони вираховували години в моїй теорії і практики і плюс те, що я в Україні проходжу курси підвищення кваліфікації і маю вищу категорію. Вони те все доплюсували і мені визнали, що я можу працювати медсестрою, направили мене на стажування і там мені видали диплом тимчасової медсестри.
Цей диплом тимчасової медсестри дає право проходити стажування безкоштовно, а як я закінчу річний стаж, то тоді я маю право працювати медсестрою і шукати собі роботу, де хочу.
– Ви почали працювати як звичайна польська медсестра. Як Ви можете порівняти умови, в яких працюють польські медсестри і українські?
Тут хочеться працювати, бо всі медикаменти є. А у нас нема медикаментів. Переважно треба чекати, коли приїде, привезе син, чи дочка
– В Україні люди звикли «віддячувати» медсестрам, і це є значне джерело доходів для медсестри в Україні, наскільки це актуально також і в Польщі?
Медсестра у Польші більше уваги приділяє паперовим справам, а наші медсестри більше віддають серця хворим
– В Україні говорять медсестри про те, і статистика є, що вони мають набагато більше навантаження, ніж у європейських країнах, що українська медсестра має обслужити 30 пацієнтів на день, у той час, коли у Європі стандарт – 10 пацієнтів? Як на практиці це виглядає?
У нас в Україні більше хворих, а менше медсестер
– Як Вам працювалося з польськими медсестрами, як вони до Вас ставилися і що із розмов з ними Ви можете сказати про те, наскільки вони задоволені своєю роботою? Чи серед ваших польських знайомих були такі медсестри, які сказали: «Я вже не можу тут працювати за ті малі гроші, я хочу їхати за кордон»?
– Перше, як я прийшла працювати, проходити стажування в терапевтичному відділенні тут, у Польщі, то мала дуже багато запитань. Хоча я маю великий стаж роботи, але, однак, треба знати місцеві правила, і мені дівчата, що б я не питала, з дуже великою охотою мені помагали, відповідали. Але дивувалися, чого я хочу тут працювати, бо кажуть, нам бракує тих грошей, ми не даємо собі ради з тими півтора чи двома тисячами злотих. Але я, наприклад, якщо отримую тут 1,5 тисячі злотих, я їх поміняю на долари, поїду додому і там на них живу. Якщо я приїжджаю, і я хочу тут бути, значить, мені вигідно. А вони того не розуміли, бо кажуть, чого ти зупиняєшся в Польщі? Краще їдь в інші країни Європи.
– Ви дали вищу освіту своїм дітям, свою мрію виконали. За яких умов Ви готові повернутися в Україну, працювати на повну ставку? Ви ще молода жінка, можете ще багато того, що Ви ще навчилися в Польщі, використати в Україні?
– Це важке питання для мене. Я собі сама не вмію на нього відповісти. Так, моя мрія збувається, бо дочка вже закінчила університет і захистила працю, син ще місяць і також буде мати диплом магістра. Але я не зможу знайти себе в Україні. Може, все-таки, маючи той диплом і закінчу стажування, і, може, я буду медсестрою у Варшаві.