На Донеччині селян залучають до розвитку зеленого туризму
Олександро-Калинове – Близько півтора тисяч людей мешкає у селі Олександро-Калинове, що на Донеччині. Воно розташоване неподалік ландшафтного парку Клебан-Бик, має чудові краєвиди, недобудовану церкву та гостинних селян, які вирішили розвивати зелений туризм за прикладом садиб на Західній Україні. У селі намагаються відродити українські традиції.
У селі, що за сорок кілометрів від Донецька, утворили козачий хор. У хорі виступають як молоді дівчата, так і літні чоловіки. Всі вони намагаються відродити Олександро-Калинове та зробити його популярним серед туристів. Тому обіцяють, що туристи матимуть змогу не лише послухати пісні, відсвяткувати Різдво, Масницю, але й одружитися за українськими традиціями.
Місцева жінка Антоніна, яка співає у хорі, каже: «Починалося все із сольних номерів. А потім в нашого керівника виникла ідея сформувати ансамбль, бо дуже багато людей співочих. На свята майже всі співаємо. На Різдво у нас було дуже цікаво, вертеп. Не маємо поки охочих, але плануємо зробити весілля українське з обрядами, піснями. Вже все підготували».
Донька Антоніни Руслана співає у хорі та закінчує у селі школу. Планує стати кухарем, а от їхати з рідних місць не збирається: «Село – це колиска божа. І від села ти нікуди не дінешся. В селі завжди весело, привітно».
Your browser doesn’t support HTML5
Село на Донеччині приваблює туристів українським колоритом та традиціями
Перші приклади садиб для зеленого туризму
Гостинна та харизматична господиня Зоя Панченко торік відкрила у себе садибу «У пані Зосі», так вона сама себе називає. Серед найбільших принад для туристів із великих міст: свіжі фрукти та овочі з городу, сільська їжа, настоянки власного виробництва, тиша та спокій.
«Займатися я стала цим торік. Воно якось само сталося. Ми побудували цю хатинку, і я думаю, а чому би не приймати гостей? Я гостей люблю. В тому році не так багато людей було, бо ми тільки почали. Людям подобається. Село, тихесенько. Можна і молочка купити, і яєчко свіженьке, і на городі щось зірвати, все своє, домашнє. І річка, де можна покупатися, відпочити, і трави, які на зиму можна назбирати. На чотири особи можу запропонувати свою хатинку. Коштує п’ятдесят гривень з людини на добу без харчування», – поділилася деталями свого бізнесу пані Зося.
Селяни не матимуть проблем із податковою за таку приватну садибу, запевняє Тетяна Шашкова, гендиректор Регіонального фонду підтримки підприємництва.
«Цим займається мешканець села. Є закон, який дозволяє здійснювати зелений туризм на своїй садибі, господарем якої він є. Всі, хто до нього прийшов, це його гості, це господарська гостинність. І він виступає як фізична особа. І наприкінці року він має задекларувати свої доходи як фізична особа за ставкою 15 відсотків. Податковий контроль може бути», – уточнює Тетяна Шашкова.
Також вона додає, що головне, щоб у садибі розміщалося не більше як 30 осіб одночасно, тобто щоб не було пансіонату.
Активна громада, музей та повір’я
Представник місцевої громади Андрій Тараман розповідає, що в Олександро-Калиновому створили громадську організацію «Енеїда», яка допомагає відродити село та відновлює українські традиції.
«З’явилася в нас така ініціативна група, якій стало не байдуже майбутнє нашого села. Об’єдналися і потихеньку починаємо крокувати вперед. Перші кроки – це наведення ладу на території села, створення музею його історії, зон відпочинку і парків, приведення інфраструктури: кафе, магазинів до сучаснішого рівня», – каже він.
Місцева влада підтримує подібну активність. Музей села вже активно функціонує, в ньому можна отримати майстер-клас зі створення ляльки-мотанки та поколихати люльку, про яку селяни вже розповідають повір’я. Мовляв, тільки-но жінка цю люльку почне колихати, відразу вагітніє. Із цим пов’язана і ще одна історія. Подейкують, що церкву в селі зводять на гроші вдячного батька, який вирішив залишитися невідомим. Кілька років тому він із жінкою приїхав до села, і за дев’ять місяців у них народилася дитина. До того у подружжя тривалий час не було дітей.
Що стосується наведення ладу на території, то тут ще не все так добре. По деяких дорогах в дощ не пройти, будівля бібліотеки руйнується, а єдине кафе – це два пластикові столики біля магазину. Однак мешканці мають спільну мету, і от нещодавно зробили у селі пляж – завезли пісок, поставили лавочки, щоб можна було покупатися у тамтешній річці Бичок.
