Американський українець Михайло Науменко читає поезію Шевченка під пам’ятником Кобзареві у столиці Америки. Друзі з України та США підказують йому правильну вимову. Троє хлопців – Михайло, Юрій та Микола – зібрались на флеш-моб у Вашингтоні, щоб підтримати шевченківські читання, які в Україні у середу проводив та організовував Комітет із захисту української мови.
Михайло Науменко вивчав мову змалечку у суботній школі у Нью-Йорку. Української спілкувались і в його родині. Вчити було не просто – друзі ж бо говорили англійською. Зараз Михайло переконаний, що українцеві без мови – ніяк.
«Ми мусимо тримати нашу мову, бо як ні – то загинемо. То не можна. Просто не можна», – говорить Михайло.
«Схаменіться, недолюдки, діти юродиві...» – читає Юрій Дідуля зі Львова. У Вашингтоні він працює та навчається.
Усміхаючись, каже, що Шевченка по-справжньому зрозумів «на засланні» у США. У шевченківський день радить читати Шевченка та подумати про те, як мова зближує людей.
«Я би просив кожного – українця не тільки російськомовного, а і україномовного – читати Шевченка і глибоко задуматися. Його поезії глибоко промовляють до нас і несуть велику ідею. Вони особливо зараз дуже актуальні – щоб підкріпити українську незалежність і її не втратити», – каже Юрій.
Організатор заходу Микола Глушко прибув спеціально на цю подію зі штату Нью-Джерсі. Шкодує, що багато його друзів приєднатись не змогли. Каже: хоч акція не чисельна, але має велике символічне значення.
«Навіть що нас тут лише пара, але українська громада і всі, хто має українське коріння, вірять, що в Україні будуть зміни, що Україна живе і далі буде жити», – впевнений Микола.
Вашингтонський пам’ятник Шевченку – справді символ боротьби українців. У 1964 році відкриття пам’ятника намагався зірвати Радянський Союз. У Washington Post писали тоді, що Шевченко – «людиноненависник». Втім, на відкриті монумента колишній президент США Двайт Ейзенхауер назвав подію символом «руху до незалежності і волі» всього людства.
50 років потому боротьба українців стала іншою, але не припинилась.
Михайло Науменко вивчав мову змалечку у суботній школі у Нью-Йорку. Української спілкувались і в його родині. Вчити було не просто – друзі ж бо говорили англійською. Зараз Михайло переконаний, що українцеві без мови – ніяк.
«Ми мусимо тримати нашу мову, бо як ні – то загинемо. То не можна. Просто не можна», – говорить Михайло.
«Схаменіться, недолюдки, діти юродиві...» – читає Юрій Дідуля зі Львова. У Вашингтоні він працює та навчається.
Усміхаючись, каже, що Шевченка по-справжньому зрозумів «на засланні» у США. У шевченківський день радить читати Шевченка та подумати про те, як мова зближує людей.
«Я би просив кожного – українця не тільки російськомовного, а і україномовного – читати Шевченка і глибоко задуматися. Його поезії глибоко промовляють до нас і несуть велику ідею. Вони особливо зараз дуже актуальні – щоб підкріпити українську незалежність і її не втратити», – каже Юрій.
Організатор заходу Микола Глушко прибув спеціально на цю подію зі штату Нью-Джерсі. Шкодує, що багато його друзів приєднатись не змогли. Каже: хоч акція не чисельна, але має велике символічне значення.
«Навіть що нас тут лише пара, але українська громада і всі, хто має українське коріння, вірять, що в Україні будуть зміни, що Україна живе і далі буде жити», – впевнений Микола.
Вашингтонський пам’ятник Шевченку – справді символ боротьби українців. У 1964 році відкриття пам’ятника намагався зірвати Радянський Союз. У Washington Post писали тоді, що Шевченко – «людиноненависник». Втім, на відкриті монумента колишній президент США Двайт Ейзенхауер назвав подію символом «руху до незалежності і волі» всього людства.
50 років потому боротьба українців стала іншою, але не припинилась.