Київ – Одеський нафтопереробний завод може змінити власника. Антимонопольний комітет дозволив кіпрській компанії Empson Limited купити більше від половини акцій Одеського НПЗ. Але, як зазначають експерти, це лише формальна зміна власника. Між тим питання, яким же чином нафта постачатиметься на цей завод, залишається відкритим.
На початку березня компанія «Лукойл» і група СЄПЕК, наступниця групи компаній «Газ Україна», яку пов’язують із родиною Януковича, уклали угоду про купівлю-продаж Одеського НПЗ. Тепер про намір купити понад 99 відсотків акцій заводу заявила компанія Empson Limited, яка зареєстрована на Кіпрі. І Антимонопольний комітет дав свою згоду на це.
Але зміна власники буде лише формальною, каже Радіо Свобода президент асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів» Леонід Косянчук.
«Той пакет, який СЄПЕК придбав у «Лукойлу», очевидно, розподіляють між деякими своїми структурами. Це просто внутрішня перестановка, або ж розподілення власності між компаніями, – пояснює Косянчук. – Кожен має займатися своєю справою і кожен повинен мати свою частку у цьому бізнесі. Можливо, ця компанія буде закуповувати нафту, можливо, обладнання для реконструкції і для обладнання цього підприємства».
Одеський НПЗ був зупинений у жовтні 2010 року через економічну ситуацію та зміну схеми поставок нафти. «Лукойл» втратив можливість отримувати російську нафту із Бродів до Одеси. Як наслідок, завод зупинився. 2012 рік НПЗ закінчив зі збитками у майже 500 мільйонів гривень.
Наразі залишається незрозумілим, яким же чином нафта постачатиметься на Одеський НПЗ. Теоретично є три шляхи постачання, зазначає Радіо Свобода директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.
З чого взяти прибутки?
«Перший – це традиційний. Декілька десятків років нафта потрапляла на завод Придніпровським нафтопроводом з Росії. Другий шлях був апробований з 2009 по 2010 роки – це через нафтопровід «Одеса – Броди». І третій шлях – це морське постачання. Цей шлях ще ніколи не застосовувався. Але він є, і на даному етапі новий власник, наскільки я розумію, основну ставку робить саме на цей шлях постачання», – говорить Куюн.
Але всі ці шляхи сьогодні виглядають малоймовірними. Нафтопровід «Одеса – Броди» працює в аверсному напрямку, з Одеси до Бродів, для постачання нафти з Венесуели до Білорусі. Щодо системи Придніпровських нафтопроводів, то трубопровід, по якому постачалася нафта на Кременчук, заблокований російською «Транснафтою», оскільки група «Приват» залишила без власності суб’єкта Російської Федерації – Татарстан. А морський шлях, який залишається реальним, дорожчий як мінімум на 20 відсотків, ніж трубопровідний.
Член парламентського комітету з питань ПЕК Ігор Васюник припускав, що купівля Одеського НПЗ може бути ширмою для легалізації контрабандних нафтопродуктів або ж фальсифікату.
На думку Леоніда Косянчука, завод може стати рентабельним через запровадження мит на імпортний бензин. Ще одним шляхом для прибутковості НПЗ може бути велике державне замовлення бітуму, який використовується при дорожніх роботах. Цей варіант виглядає особливо реальним, наголошують експерти, зважаючи на те, що наразі українські дороги розбиті дощенту.
На початку березня компанія «Лукойл» і група СЄПЕК, наступниця групи компаній «Газ Україна», яку пов’язують із родиною Януковича, уклали угоду про купівлю-продаж Одеського НПЗ. Тепер про намір купити понад 99 відсотків акцій заводу заявила компанія Empson Limited, яка зареєстрована на Кіпрі. І Антимонопольний комітет дав свою згоду на це.
Але зміна власники буде лише формальною, каже Радіо Свобода президент асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів» Леонід Косянчук.
«Той пакет, який СЄПЕК придбав у «Лукойлу», очевидно, розподіляють між деякими своїми структурами. Це просто внутрішня перестановка, або ж розподілення власності між компаніями, – пояснює Косянчук. – Кожен має займатися своєю справою і кожен повинен мати свою частку у цьому бізнесі. Можливо, ця компанія буде закуповувати нафту, можливо, обладнання для реконструкції і для обладнання цього підприємства».
Одеський НПЗ був зупинений у жовтні 2010 року через економічну ситуацію та зміну схеми поставок нафти. «Лукойл» втратив можливість отримувати російську нафту із Бродів до Одеси. Як наслідок, завод зупинився. 2012 рік НПЗ закінчив зі збитками у майже 500 мільйонів гривень.
Наразі залишається незрозумілим, яким же чином нафта постачатиметься на Одеський НПЗ. Теоретично є три шляхи постачання, зазначає Радіо Свобода директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.
З чого взяти прибутки?
«Перший – це традиційний. Декілька десятків років нафта потрапляла на завод Придніпровським нафтопроводом з Росії. Другий шлях був апробований з 2009 по 2010 роки – це через нафтопровід «Одеса – Броди». І третій шлях – це морське постачання. Цей шлях ще ніколи не застосовувався. Але він є, і на даному етапі новий власник, наскільки я розумію, основну ставку робить саме на цей шлях постачання», – говорить Куюн.
Але всі ці шляхи сьогодні виглядають малоймовірними. Нафтопровід «Одеса – Броди» працює в аверсному напрямку, з Одеси до Бродів, для постачання нафти з Венесуели до Білорусі. Щодо системи Придніпровських нафтопроводів, то трубопровід, по якому постачалася нафта на Кременчук, заблокований російською «Транснафтою», оскільки група «Приват» залишила без власності суб’єкта Російської Федерації – Татарстан. А морський шлях, який залишається реальним, дорожчий як мінімум на 20 відсотків, ніж трубопровідний.
Член парламентського комітету з питань ПЕК Ігор Васюник припускав, що купівля Одеського НПЗ може бути ширмою для легалізації контрабандних нафтопродуктів або ж фальсифікату.
На думку Леоніда Косянчука, завод може стати рентабельним через запровадження мит на імпортний бензин. Ще одним шляхом для прибутковості НПЗ може бути велике державне замовлення бітуму, який використовується при дорожніх роботах. Цей варіант виглядає особливо реальним, наголошують експерти, зважаючи на те, що наразі українські дороги розбиті дощенту.