(Рубрика «Точка зору»)
У Євросоюзі оприлюднили щорічні енергетичні підсумки. Згідно з даними офіційної статистичної установи Єврокомісії – Eurostat, у ЄС і надалі спостерігається стійка тенденція до заміни традиційних джерел енергії на відновлювані. У 2011 році частка відновлюваних джерел в енергетичному балансі Євросоюзу зросла до 13%.
Згідно з попередніми обережними оцінками результатів діяльності минулого 2012 року, альтернативна енергетика може поліпшити свій результат до 14–15%. Таке зростання є очікуваним, зважаючи на те, що виробництво і споживання відновлюваної енергії у Євросоюзі щороку зростає. Так, у 2004 році показник становив 7,9%, а у 2010 році – 12,1%.
Власне, у Eurostat зауважують, що ЄС рухається у напрямку цілей стратегії 20-20-20, збільшуючи використання енергії вітру, сонця, води, біомаси, тепла землі і паралельно зменшуючи споживання традиційного викопного палива: вугілля, газу урану.
У проміжку між 2010 і 2011 роками майже всі держави-члени ЄС збільшили частку альтернативних джерел енергії у споживанні енергії на національному рівні. Наразі найбільших успіхів досягли країни Скандинавії, Прибалтики та Австрія. В Європі добре усвідомлюють, що завдяки впровадженню відновлюваних джерел можна знизити залежність від зовнішніх постачальників енергоресурсів та зміцнити власну енергонезалежність.
Згідно з даними Eurostat, найвищий показник частки поновлюваних джерел енергії в кінцевому споживанні у 2011 році був зафіксований у Швеції (46,8% у загальному обсязі споживання), Латвії (33,1%), Фінляндія (31,8%) та Австрії (30,9%). Найменші успіхи мають Мальта (0,4%), Люксембург (2,9%), Великобританія (3,8%), Бельгія (4,1%) і Нідерланди (4,3%).
Найбільш динамічне заміщення викопного палива відновлюваними джерелами продемонстрували Швеція (з 38,3% у 2004 р. до 46,8% в 2011 р.), Данія (з 14,9% до 23,1%), Австрія (з 22,8% до 30,9%), Німеччина (з 4,8% до 12,3%) та Естонія (з 18,4% до 25,9%).
Кожна з країн членів ЄС має свої визначені так звані «цілі-2020». Тобто, який відсоток використання електроенергії із відновлюваних джерел буде досягнуто до 2020 року. Національні орієнтири дуже різняться, від 10% для Мальти до 49% для Швеції. У 2011 році Естонія стала першою державою в ЄС, яка зуміла досягнути поставленого плану на десять років раніше (див. таблицю).
Показово, що Норвегія, яка видобуває найбільше нафти та газу в Європі, одночасно є лідером зеленої енергетики – у 2011 році 64,7% всієї спожитої в країні енергії було отримано саме з відновлюваних джерел. Ця ж країна має найбільш амбіційну ціль до 2020 року – 67,5%.
В Україні майже немає галузей економіки, розвиток яких відбувається в європейському тренді. Але відновлювана енергетика – виняток. Будівництво великих промислових електростанцій на відновлюваних джерелах продемонструвало світові бажання України рухатись в європейське співтовариство. Але рух цей занадто повільний. Встановлена потужність вітчизняних альтернативних електростанцій у минулому році збільшилася на 57,5% – до 645,1 МВт, а вироблення електроенергії – у 2,2 рази, до 815 мільйонів кВт·год. Проте частка альтернативних джерел в балансі електроенергії, за даними Національної комісії регулювання енергетики, залишилася вкрай низькою – 0,45% за підсумками 2012 року (0,22% – у 2011 році).
Згідно з планами національної енергостратегії, Україна має виконати зобов’язання перед європейським Енергетичним співтовариством і до 2020 року збільшити частку відновлюваних джерел енергії у загальному обсязі споживання енергії до 11%. Відповідно до 2030 року можна очікувати збільшення показників зеленої енергетики в енергобалансі до 18%, у тому числі у виробництві електроенергії – до 10%.
Частка відновлюваних джерел енергії в кінцевому споживанні енергії (%)
* національні орієнтири, затверджені на рівні кожної окремої країни
Дані: Eurostat
Юрій Корольчук – член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Згідно з попередніми обережними оцінками результатів діяльності минулого 2012 року, альтернативна енергетика може поліпшити свій результат до 14–15%. Таке зростання є очікуваним, зважаючи на те, що виробництво і споживання відновлюваної енергії у Євросоюзі щороку зростає. Так, у 2004 році показник становив 7,9%, а у 2010 році – 12,1%.
Власне, у Eurostat зауважують, що ЄС рухається у напрямку цілей стратегії 20-20-20, збільшуючи використання енергії вітру, сонця, води, біомаси, тепла землі і паралельно зменшуючи споживання традиційного викопного палива: вугілля, газу урану.
У проміжку між 2010 і 2011 роками майже всі держави-члени ЄС збільшили частку альтернативних джерел енергії у споживанні енергії на національному рівні. Наразі найбільших успіхів досягли країни Скандинавії, Прибалтики та Австрія. В Європі добре усвідомлюють, що завдяки впровадженню відновлюваних джерел можна знизити залежність від зовнішніх постачальників енергоресурсів та зміцнити власну енергонезалежність.
Згідно з даними Eurostat, найвищий показник частки поновлюваних джерел енергії в кінцевому споживанні у 2011 році був зафіксований у Швеції (46,8% у загальному обсязі споживання), Латвії (33,1%), Фінляндія (31,8%) та Австрії (30,9%). Найменші успіхи мають Мальта (0,4%), Люксембург (2,9%), Великобританія (3,8%), Бельгія (4,1%) і Нідерланди (4,3%).
Найбільш динамічне заміщення викопного палива відновлюваними джерелами продемонстрували Швеція (з 38,3% у 2004 р. до 46,8% в 2011 р.), Данія (з 14,9% до 23,1%), Австрія (з 22,8% до 30,9%), Німеччина (з 4,8% до 12,3%) та Естонія (з 18,4% до 25,9%).
Кожна з країн членів ЄС має свої визначені так звані «цілі-2020». Тобто, який відсоток використання електроенергії із відновлюваних джерел буде досягнуто до 2020 року. Національні орієнтири дуже різняться, від 10% для Мальти до 49% для Швеції. У 2011 році Естонія стала першою державою в ЄС, яка зуміла досягнути поставленого плану на десять років раніше (див. таблицю).
Показово, що Норвегія, яка видобуває найбільше нафти та газу в Європі, одночасно є лідером зеленої енергетики – у 2011 році 64,7% всієї спожитої в країні енергії було отримано саме з відновлюваних джерел. Ця ж країна має найбільш амбіційну ціль до 2020 року – 67,5%.
В Україні майже немає галузей економіки, розвиток яких відбувається в європейському тренді. Але відновлювана енергетика – виняток. Будівництво великих промислових електростанцій на відновлюваних джерелах продемонструвало світові бажання України рухатись в європейське співтовариство. Але рух цей занадто повільний. Встановлена потужність вітчизняних альтернативних електростанцій у минулому році збільшилася на 57,5% – до 645,1 МВт, а вироблення електроенергії – у 2,2 рази, до 815 мільйонів кВт·год. Проте частка альтернативних джерел в балансі електроенергії, за даними Національної комісії регулювання енергетики, залишилася вкрай низькою – 0,45% за підсумками 2012 року (0,22% – у 2011 році).
Згідно з планами національної енергостратегії, Україна має виконати зобов’язання перед європейським Енергетичним співтовариством і до 2020 року збільшити частку відновлюваних джерел енергії у загальному обсязі споживання енергії до 11%. Відповідно до 2030 року можна очікувати збільшення показників зеленої енергетики в енергобалансі до 18%, у тому числі у виробництві електроенергії – до 10%.
2008 р. | 2010 р. | 2011 р. | 2020 р.* | |
ЄС-27, у тому числі | 9,6 | 12,1 | 13,0 | 20 |
Бельгія | 3,0 | 4,0 | 4,1 | 13 |
Болгарія | 9,5 | 13,4 | 13,8 | 16 |
Чехія | 7,2 | 8,4 | 9,4 | 13 |
Данія | 18,6 | 22,0 | 23,1 | 30 |
Німеччина | 7,3 | 10,7 | 12,3 | 18 |
Естонія | 18,9 | 24,6 | 25,9 | 25 |
Ірландія | 3,6 | 5,6 | 6,7 | 16 |
Греція | 8,0 | 9,2 | 11,6 | 18 |
Іспанія | 10,1 | 13,8 | 15,1 | 20 |
Франція | 9,9 | 11,4 | 11,5 | 23 |
Італія | 6,3 | 9,8 | 11,5 | 17 |
Кіпр | 3,7 | 4,6 | 5,4 | 13 |
Латвія | 29,8 | 32,5 | 33,1 | 40 |
Литва | 16,9 | 19,8 | 20,3 | 23 |
Люксембург | 1,8 | 2,9 | 2,9 | 11 |
Угорщина | 5,6 | 7,6 | 8,1 | 13 |
Мальта | 0,0 | 0,2 | 0,4 | 10 |
Нідерланди | 2,7 | 3,3 | 4,3 | 14 |
Австрія | 26,9 | 30,4 | 30,9 | 34 |
Польща | 7,2 | 9,3 | 10,4 | 15 |
Португалія | 22,3 | 22,7 | 24,9 | 31 |
Румунія | 20,1 | 22,9 | 21,4 | 24 |
Словенія | 14,6 | 19,6 | 18,8 | 25 |
Словаччина | 7,5 | 8,5 | 9,7 | 14 |
Фінляндія | 30,5 | 31,0 | 31,8 | 38 |
Швеція | 43,9 | 47,9 | 46,8 | 49 |
Великобританія | 1,9 | 3,3 | 3,8 | 15 |
Норвегія (не член ЄС) | 61,7 | 61,4 | 64,7 | 67,5 |
Хорватія (не член ЄС) | 12,2 | 14,6 | 15,7 | 20 |
Частка відновлюваних джерел енергії в кінцевому споживанні енергії (%)
* національні орієнтири, затверджені на рівні кожної окремої країни
Дані: Eurostat
Юрій Корольчук – член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода