Київ – Сьогодні київські студенти кулінарних спеціальностей матимуть практичне заняття: їх навчатимуть індіанської кухні ресторатори, представники тубільних племен Америки, які прибули до України на запрошення посольства США. Напередодні вони розповідали київським школярам про культуру свого народу і паралельно – навчали готувати традиційні індіанські солодощі.
Гарбуз, арахіс, кукурудзяне борошно – звичні для України продукти, які, проте, прийшли до Європи з Американського материка. Сам з них готують традиційні індіанські солодощі. На вигляд вони дещо подібні до домашнього печива, але мають яскравий помаранчевий колір, і на смак їх важко з чимось сплутати.
Луїза Франк, яка походить з племені кайова та має ресторан у Санта-Фе (штат Нью-Мексико, США), у студії «Картата Потата» в Києві навчає готувати індіанські солодощі українських школярів. За її словами, з часу великих географічних відкриттів кухня народів світу дуже змінилася. Для Європи стали звичними продукти, які до того вирощувалися лише в Америці, в кухні корінних народів Америки з’явилися європейські продукти – буряковий цукор, курячі яйця та яловичина. Національна кухня – це велика частина культури народу, тож її треба зберігати й популяризувати, вважає Луїза Франк.
«Три сестри» індіанської кухні: кукурудза, квасоля, гарбуз
Поки зроблене школярами індіанське печиво запікається, Луїза Франк розповідає дітям про овочі, які поширені в Америці. Зокрема, кукурудзу, гарбузи й квасолю індіанці вирощують разом, і за давніми легендами, називають ці культури «три сестри».
«Перша сестра, яку, за легендою, дали нам боги – це кукурудза. Вона багата на вуглеводи, на клітковину, але харчування нею не є повноцінним. Тому є друга сестра, квасоля, яка є багатою на білок. Третя сестра, гарбуз, дає нам вітаміни, необхідні для життя. Традиційно мій народ вирощує ці рослини разом. Кукурудза є високою, тож квасоля в’ється по ній. І дає кукурудзі азот, якого вона потребує. Гарбуз – вкриває землю, береже вологу і захищає від бур’янів. Отже, ці три рослини, гарбуз, кукурудза і квасоля, дають комплекс речовин, надзвичайно корисний для людини» .
Луїза Франк в Україні вперше, однак вже звернула увагу на те, що борщ та інші місцеві страви готують з додаванням овочів, які свого часу завезли з Америки. Окрім того, Луїза помітила, наскільки схожі між собою індіанці та українські гуцули. За її словами, і ті й ті ведуть традиційний спосіб життя, роблять одяг зі шкур та шерсті, і навіть традиційні орнаменти обох етносів дещо подібні.
Київські школярі, яких навчали куховарити справжні індіанці, залишилися задоволеними.
Кухар ресторану «Ред Меса» в Санта-Фе, індіанець племені навахо Волтер Вайтвотер під час майстер класу допомагав школярам готувати тісто для традиційних індіанських солодощів з гарбуза, винограду й горіхів. Свої знання він отримав від бабусі, чимало рецептів якої увійшли до енциклопедії індіанської кухні. Волтер каже, що працювати йому легше, а страви виходять смачнішими, коли він наспівує пісень свого народу.
На прохання Радіо Свобода Волтер Вайтвотер привітав українців мовою навахо.
«Мої вітання всім, хто живе у цій країні. Я приїхав здалеку, з іншого куточка світу, щоб показати вам нашу традиційну кухню, нашу культуру. Я щасливий, що маю змогу побувати тут», – сказав індіанець-навахо.
І Луїза Франк, і Волтер Вайтвотер зізнаються, що вони звернулися до кулінарії, щоб зберегти традиції предків, які зникають. В результаті індіанські страви не лише збереглися на їхній батьківщині, у США, але й стають відомими в інших куточках світу.
Далекі народи дають змогу побачити себе зовсім іншими очима – експерт
Українці та індіанці є набагато ближчими, ніж можна собі уявити, і культурний обмін між цими двома народами є надзвичайно цінним, вважає музейник та мистецтвознавець Олена Баринська.
«Я чудово ставлюся до індіанців, корінних мешканців Америки. І вважаю, що чим з дальших країв приїжджають до нас люди, щоб розповісти про себе, тим краще. Через абсолютно далеку культуру нам легше пізнати себе самих, побачити себе зовсім іншими очима, – пояснює мистецтвознавець. – Якщо ми не можемо об’їхати увесь світ, то треба не втрачати таких можливостей пізнавати його «в себе вдома». Більше того, в нас і в них обов’язково знайдуться точки перетину, як і в усіх людей, які живуть на земній кулі».
Луїза Франк та Волтер Вайтвотер пробудуть в Україні тиждень. За цей час вони планують провести майстер-класи для студентів кулінарних вишів та для відвідувачів українських музеїв, зустрітися з дипломатами інших країн та взяти участь у телепрограмах.
Гарбуз, арахіс, кукурудзяне борошно – звичні для України продукти, які, проте, прийшли до Європи з Американського материка. Сам з них готують традиційні індіанські солодощі. На вигляд вони дещо подібні до домашнього печива, але мають яскравий помаранчевий колір, і на смак їх важко з чимось сплутати.
Луїза Франк, яка походить з племені кайова та має ресторан у Санта-Фе (штат Нью-Мексико, США), у студії «Картата Потата» в Києві навчає готувати індіанські солодощі українських школярів. За її словами, з часу великих географічних відкриттів кухня народів світу дуже змінилася. Для Європи стали звичними продукти, які до того вирощувалися лише в Америці, в кухні корінних народів Америки з’явилися європейські продукти – буряковий цукор, курячі яйця та яловичина. Національна кухня – це велика частина культури народу, тож її треба зберігати й популяризувати, вважає Луїза Франк.
«Три сестри» індіанської кухні: кукурудза, квасоля, гарбуз
Поки зроблене школярами індіанське печиво запікається, Луїза Франк розповідає дітям про овочі, які поширені в Америці. Зокрема, кукурудзу, гарбузи й квасолю індіанці вирощують разом, і за давніми легендами, називають ці культури «три сестри».
«Перша сестра, яку, за легендою, дали нам боги – це кукурудза. Вона багата на вуглеводи, на клітковину, але харчування нею не є повноцінним. Тому є друга сестра, квасоля, яка є багатою на білок. Третя сестра, гарбуз, дає нам вітаміни, необхідні для життя. Традиційно мій народ вирощує ці рослини разом. Кукурудза є високою, тож квасоля в’ється по ній. І дає кукурудзі азот, якого вона потребує. Гарбуз – вкриває землю, береже вологу і захищає від бур’янів. Отже, ці три рослини, гарбуз, кукурудза і квасоля, дають комплекс речовин, надзвичайно корисний для людини» .
Луїза Франк в Україні вперше, однак вже звернула увагу на те, що борщ та інші місцеві страви готують з додаванням овочів, які свого часу завезли з Америки. Окрім того, Луїза помітила, наскільки схожі між собою індіанці та українські гуцули. За її словами, і ті й ті ведуть традиційний спосіб життя, роблять одяг зі шкур та шерсті, і навіть традиційні орнаменти обох етносів дещо подібні.
Київські школярі, яких навчали куховарити справжні індіанці, залишилися задоволеними.
Кухар ресторану «Ред Меса» в Санта-Фе, індіанець племені навахо Волтер Вайтвотер під час майстер класу допомагав школярам готувати тісто для традиційних індіанських солодощів з гарбуза, винограду й горіхів. Свої знання він отримав від бабусі, чимало рецептів якої увійшли до енциклопедії індіанської кухні. Волтер каже, що працювати йому легше, а страви виходять смачнішими, коли він наспівує пісень свого народу.
На прохання Радіо Свобода Волтер Вайтвотер привітав українців мовою навахо.
«Мої вітання всім, хто живе у цій країні. Я приїхав здалеку, з іншого куточка світу, щоб показати вам нашу традиційну кухню, нашу культуру. Я щасливий, що маю змогу побувати тут», – сказав індіанець-навахо.
І Луїза Франк, і Волтер Вайтвотер зізнаються, що вони звернулися до кулінарії, щоб зберегти традиції предків, які зникають. В результаті індіанські страви не лише збереглися на їхній батьківщині, у США, але й стають відомими в інших куточках світу.
Далекі народи дають змогу побачити себе зовсім іншими очима – експерт
Українці та індіанці є набагато ближчими, ніж можна собі уявити, і культурний обмін між цими двома народами є надзвичайно цінним, вважає музейник та мистецтвознавець Олена Баринська.
«Я чудово ставлюся до індіанців, корінних мешканців Америки. І вважаю, що чим з дальших країв приїжджають до нас люди, щоб розповісти про себе, тим краще. Через абсолютно далеку культуру нам легше пізнати себе самих, побачити себе зовсім іншими очима, – пояснює мистецтвознавець. – Якщо ми не можемо об’їхати увесь світ, то треба не втрачати таких можливостей пізнавати його «в себе вдома». Більше того, в нас і в них обов’язково знайдуться точки перетину, як і в усіх людей, які живуть на земній кулі».
Луїза Франк та Волтер Вайтвотер пробудуть в Україні тиждень. За цей час вони планують провести майстер-класи для студентів кулінарних вишів та для відвідувачів українських музеїв, зустрітися з дипломатами інших країн та взяти участь у телепрограмах.