На відміну від низки європейських країн, 1 травня британці вихідного дня не мають. Хоча це і не свято, проте у цей день обов’язково збирають демонстрації під гаслами захисту трудових прав та соціальних гарантій британців. Такі демонстрації у Лондоні бувають досить великими і відбуваються під найрізноманішими прапорами й транспарантами. Серед них можуть бути й червоні кольори.
Поліція вимушена пильнувати в цей день особливо, бо нагоду будь-яких демонстрацій, і зокрема 1 травня, часто використовують ультрарадикальні групи, наприклад, анархісти, які вважають, що протести повинні бути гучні, різкі, і не цураються хуліганства. Тому уздовж маршрутів таких демонстрацій часто закривають дерев’яними щитами вітрини крамниць, банків, штаб-квартир компаній та виставляють біля них посилену охорону.
Проте шумні протести, як правило, обмежені лише кількома вулицями у великих містах і відбуваються переважно мирно. Чимало британців зовсім не заперечують проти гасел за соціальну справедливість, рівність тощо. А щодо вихідних днів, то британці мають і національний травневий вихідний день. Він називається банківський вихідний і цього року він випадає на 6 травня.
Банківські вихідні – національні дні відпочинку
Більшість святкових і загальнонаціональних вихідних днів у Британії пов’язані насамперед із релігійним календарем. Церква у Британії від держави не відокремлена. Глава держави – королева – є також і главою Англіканської церкви. Отже, головні свята і вихідні дні – це Різдво та Великдень.
Але разом з ними є так звані банківські вихідні. Їх щороку близько восьми, коли закриваються не лише банки, але й більшість установ.
Ще у першій половині 19-го сторіччя Банк Англії офіційно був закритий понад 30 днів на рік – майже на кожне релігійне свято. Проте згодом кількість банківських днів скорочувалася, у той час як запроваджувалися закони про гарантовані відпустки та обмеження кількості робочих годин.
Часом у Британії королівською прокламацією додають додаткові національні вихідні дні. У минулі роки британці мали додаткові вихідні дні з нагоди ювілею королеви Єлизавети Другої на престолі, а також вихідний день з нагоди одруження принца Вільяма.
Дехто вказує, що британська економіка на вихідних і святкових днях втрачає близько 19 мільярдів фунтів (майже 30 мільярдів американських доларів) річно. Проте навіть завзяті капіталісти визнають, що не все вимірюється грошима. Людям треба відпочивати. Єдине, що часом просять підприємці, це щоб вихідні дні не були надто близько один до одного, і щоб таким чином зменшити вплив відпочинку на економіку.
Поліція вимушена пильнувати в цей день особливо, бо нагоду будь-яких демонстрацій, і зокрема 1 травня, часто використовують ультрарадикальні групи, наприклад, анархісти, які вважають, що протести повинні бути гучні, різкі, і не цураються хуліганства. Тому уздовж маршрутів таких демонстрацій часто закривають дерев’яними щитами вітрини крамниць, банків, штаб-квартир компаній та виставляють біля них посилену охорону.
Проте шумні протести, як правило, обмежені лише кількома вулицями у великих містах і відбуваються переважно мирно. Чимало британців зовсім не заперечують проти гасел за соціальну справедливість, рівність тощо. А щодо вихідних днів, то британці мають і національний травневий вихідний день. Він називається банківський вихідний і цього року він випадає на 6 травня.
Банківські вихідні – національні дні відпочинку
Більшість святкових і загальнонаціональних вихідних днів у Британії пов’язані насамперед із релігійним календарем. Церква у Британії від держави не відокремлена. Глава держави – королева – є також і главою Англіканської церкви. Отже, головні свята і вихідні дні – це Різдво та Великдень.
Але разом з ними є так звані банківські вихідні. Їх щороку близько восьми, коли закриваються не лише банки, але й більшість установ.
Ще у першій половині 19-го сторіччя Банк Англії офіційно був закритий понад 30 днів на рік – майже на кожне релігійне свято. Проте згодом кількість банківських днів скорочувалася, у той час як запроваджувалися закони про гарантовані відпустки та обмеження кількості робочих годин.
Часом у Британії королівською прокламацією додають додаткові національні вихідні дні. У минулі роки британці мали додаткові вихідні дні з нагоди ювілею королеви Єлизавети Другої на престолі, а також вихідний день з нагоди одруження принца Вільяма.
Дехто вказує, що британська економіка на вихідних і святкових днях втрачає близько 19 мільярдів фунтів (майже 30 мільярдів американських доларів) річно. Проте навіть завзяті капіталісти визнають, що не все вимірюється грошима. Людям треба відпочивати. Єдине, що часом просять підприємці, це щоб вихідні дні не були надто близько один до одного, і щоб таким чином зменшити вплив відпочинку на економіку.