Майбутнє Чорнобиля: заповідник, промисловість і ядерний могильник

Київ – Чорнобиль – Чорнобильську зону розвиватимуть як заповідник, і, водночас, як промисловий майданчик. Про таку стратегію перетворень зони відчуження заявляє її керівництво. Водночас екологи побоюються додаткових ризиків від переробки й захоронення ядерних відходів на цій території, а експерти вважають, що більшість нових проектів на чорнобильській землі організувати складно, і тому це питання досить віддаленого майбутнього. Між тим, заповідний об’єкт біля Чорнобиля вже створено.

Найбільш масштабний проект, який нині реалізується у зоні відчуження – новий безпечний конфайнмент, простіше кажучи – арочне укриття стометрової висоти над саркофагом зруйнованого вибухом енергоблоку ЧАЕС. На його будівництво країни-донори та ЄБРР виділили 740 мільярдів євро. І зараз ці кошти освоєні приблизно на 60 відсотків, повідомляє керівництво зони відчуження.

Чорнобиль: природа, пам’ятники, будмайданчики

Біля ЧАЕС можна побачити першу половину арки, яка вже частково зібрана, і яку на спеціальних опорах підійматимуть на проектну висоту. Директор ЧАЕС Ігор Грамоткін упевнений, що конфайнмент добудують вчасно, і він повністю ізолює саркофаг з четвертим енергоблоком у 2015 році.

«Рішення щодо спорудження попереднього укриття приймалися прості, але ефективні. Однак робилося все дистанційно через високе опромінення, і проект саркофагу не розрахований на шестибальний землетрус, можливий у цій місцевості, – пояснює Грамоткін. – Що ж до нового укриття, конфайнменту, то я впевнений, що до 2015 року ми встигнемо. У мене немає іншого виходу, бо я особисто обіцяв президенту Віктору Януковичу, що ми закінчимо проект вчасно».

З цього моменту, зауважує директор атомної станції, ЧАЕС не потребуватиме такої кількості персоналу, і люди зможуть переорієнтуватися на обслуговування нового укриття, в якому поступово розбиратимуть четвертий енергоблок на частини, і потім їх захоронятимуть. На цьому етапі найважливіше зберегти робочі місця та соціальні гарантії для працівників зони відчуження, заявила міністр соціальної політики Наталя Королевська під час останньої зустрічі з колективом ЧАЕС. На її думку, це є необхідною умовою підтримання безпеки в зоні аварії.

Чорнобиль майбутнього: більш чисті території стануть заповідником?

Коли саркофаг із залишками радіоактивного палива та заражених матеріалів буде ізольовано під новим конфайнментом, уряд планує розвивати цю територію в кількох напрямках, заявив керівник Державної агенції з управління зоною відчуження Володимир Холоша. Головні з них – це створення заповідних територій на менш забруднених землях. На самій ж території ЧАЕС і навколо неї передбачають розвиток інфраструктури з переробки та зберігання радіоактивних відходів.

Володимир Холоша зауважив, що вже є указ президента Віктора Януковича про створення Чорнобильського радіоекологічного заказника, який охоплюватиме південну частину зони відчуження, а згодом – перетвориться у міжнародний заповідник, у який увійдуть пост-чорнобильські території України та Білорусі. В заповідній частині зони згорнуть всі роботи з ліквідації наслідків аварії, однак там залишаться пожежні частини з інфраструктурою, бо лісові пожежі можуть викидати у повітря велику кількість радіонуклідів, пояснює Володимир Холоша.

Дещо іншу думку з цього приводу висловив міністр охорони довкілля Олег Проскуряков. Він вважає за можливе зробити зону полігоном з дослідження дикої природи без надання заповідного статусу.

«Щодо створення біосферного заповідника, то це дуже дискусійне питання. А от дослідження тутешньої флори і фауни безумовно слід проводити, бо ситуація досі залишається унікальною. Мабуть, варто надати зоні статус спеціального дослідницького полігону, не включаючи його до природно-заповідного фонду», – вважає міністр.

Перешкоди для розвитку зони відчуження – екологічні та фінансові?

Чимало екологів позитивно оцінюють ідею заповідника в Чорнобильській зоні, натомість бачать загрозу в розвитку індустрії поводження з радіоактивними відходами. Зокрема, таку думку Радіо Свобода висловив заступник директора Національного екологічного центру України Олексій Василюк.

«До чорнобильської зони відчуження Україна не повинна завозити чужих відходів. Свої – не мають переміщуватися територією держави. Щодо біосферного заповідника: нині Чорнобильська зона – найбільша в Європі територія, де практично немає людей, – вважає еколог. – І на багато років уперед можна бути впевненим, що господарська діяльність на більшості території зони не розвиватиметься. І що цікаво: радіація може вбити тварину, але за довгий період, довший, ніж термін її життя. Про людину ми цього сказати не можемо. Сюди можна лише приїжджати ненадовго – для досліджень та екскурсій. Тому маємо прекрасний шанс створити тут біосферний заповідник».

Олексій Василюк уточнює, що створення природного заповідника на зараженій території виглядає незвично, і може мати певні підводні камені, однак де-факто науковці вже давно вивчають тваринний і рослинний світ Чорнобильської зони на рівні з традиційними заповідними територіями.

Значна частина Чорнобильської зони не може використовуватися ніколи, через забруднення радіоактивними речовинами з довгим терміном розпаду, наголошує ліквідатор аварії на ЧАЕС, керівник проекту «Чорнобильський світ» Олександр Наумов. На думку експерта, це має бути враховано в концепції розвитку зони відчуження.

«Якась категорія радіоактивних елементів нині підіймається на поверхню ґрунту і становить небезпеку для людей. Цирконій має період напіврозпаду (ідеться про зменшення радіоактивності удвічі) 800 років, плутоній – 245 тисяч років. Це стосується передовсім 10-кілометрової зони довкола Чорнобильської АЕС. Тут не може йти мови про жоден заповідник. Головний напрямок розвитку зони – робити так, щоб вона стала цивілізованою, щоб не було несанкціонованого проникнення людей, і щоб була інфраструктура та заходи безпеки для організованих відвідувачів. Фахівці кажуть, що в зоні вже є території, які можуть вважаться чистими, і які можуть якось використовуватися. Але це – перспектива не найближчого часу», – вважає експерт.

Фахівці називають більшість проектів подальшого розвитку Чорнобильської зони малоздійсненними у найближчому майбутньому – через малий інтерес інвесторів, брак державного фінансування та незмінно кризовий стан бюджету. До прикладу, два роки тому в українському уряді озвучили проект виробництва енергії з біомаси, яка вирощуватиметься у Чорнобильській зоні, на ділянках, на яких радіоактивність опустилася до безпечного рівня. Українська влада мала намір залучити інвесторів для висадження енергетичного проса та верби та виробництва енергії з них у зоні відчуження. Однак цей проект зупинили без пояснення причин.