Росія схвалила українські сири, борючись за Україну з ЄС – Ляпіна

Київ – Зняття Росією претензій до якості українських сирів означає, що
Москва намагається задобрити Київ, який пішов на певні поступки європейським партнерам. Про це заявила Радіо Свобода член парламентського комітету з питань економічної політики, народний депутат від «Батьківщини» Ксенія Ляпіна. Вона наголосила, що ця «сирна війна» з боку Росії не мала ніякого стосунку до санітарно-епідемічних норм.

– Росспоживнагляд повідомив про зняття контролю з кожної партії українських сирів при їхньому ввезенні на територію Росії. Хоча ще понад рік тому Росспоживнагляд забороняв увезення сирів трьох українських підприємств, пояснюючи це «великою кількістю пальмової олії» в них. У рішенні цього російського відомства, очолюваного Геннадієм Оніщенком, є лише намагання дотриматись «санітарно-епідемічних» норм Російської Федерації?

– Насправді, з першої хвилини цієї заборони було очевидно, що це не має ніякого стосунку до санітарно-епідемічних норм Росії. Це була суто політична дія. Це – частина торговельної війни з боку Росії з метою впливу на Україну стосовно вступу до Митного союзу. Хоча дана пострадянська структура, очолювана Росією, теж рівняється на Європейський союз щодо стандартів якості. Отже, Україні варто рівнятися на Європейський союз, і у нас не буде проблем. «Сирна історія» є тому підтвердженням. А росіяни протягом цілого року не мали змоги покуштувати українського сиру.

– Раніше у Росспоживнагляду зникли претензії до грузинських товарів – до вина, до мінеральної води «Боржомі»… І все це сталося після політичних змін у Грузії, коли президент Саакашвілі втратив вплив, а Бідзіна Іванішвілі (якого опоненти називають «ставлеником Росії») очолив уряд, а його політична сила виграла парламентські вибори… А чому Росспоживнагляд відступив у питанні українського сиру – тут можна простежити зв’язок чи ні?

Москва надсилає свої сигнали, щоб Україну не надто кренило в Європу
– Безумовно, певний зв'язок можна простежити. Але від України вони не могли домогтися того, чого прагнули. І, судячи з усього, не досягнуть. Але ж певні політичні події відбуваються постійно. І, на мій погляд, останні події, які відбулися в Україні, зокрема, звільнення Юрія Луценка, це, все ж таки, – проєвропейські сигнали. Схоже, що Москва надсилає свої сигнали, щоб Україну не надто кренило в Європу.

– Ці сигнали прийняті офіційним Києвом?

Українська влада сидить, як той персонаж, що вареники їсть, і чекає, коли той вареник у рот залетить
– Українська влада пішла на певні поступки опозиції, отже, Європейський союз скоріше готовий відкрити нам обійми – підписання угоди асоціацію тощо… І от Росія відразу надсилає сигнал, що «і ми – не такі погані». Можемо бодай економічно якусь зелену вулицю давати. А українська влада сидить, як той персонаж, що вареники їсть, і чекає, коли той вареник у рот залетить. Один вареник з одного боку летить, а інший – з боку Росії.