(Рубрика «Точка зору»)
Масштабна аварія на Вуглегірській ТЕС, що сталася 29–30 березня і яка призвела до знищення першої черги однієї із найбільших вугільних теплоелектростанцій країни, на подив, не отримала широкого висвітлення українських мас-медіа з точки зору наслідків для вітчизняної енергетики.
Економіка держави першою відчула негативні наслідки. Першою безпосередньою шкодою і наслідком виведення ТЕС із експлуатації стало обвальне «падіння» акцій державної ВАТ «Центренерго». Адже Вуглегірська ТЕС – це найпотужніша електростанція компанії і перший за величиною енергогенерувальний об’єкт на території Донецької області. Своєю чергою «падіння» акцій призвело до серйозного зниження індексів Української біржі і Фондової біржі ПФТС.
Однак прямі економічні втрати демонструють лише верхівку айсберга, який складається із десятків проблем вітчизняної електроенергетики.
Пожежа всього на одній електростанції призвела до втрати 1200 МВт потужностей. Це виявилося вкрай відчутним ударом не тільки для енергосистеми Донецької області, але й для України в цілому. Ситуацію врятувало лише те, що період осінньо-зимових максимальних навантажень вже позаду, а також те, що постраждалі від пожежі вугільні енергоблоки Вуглегірської ТЕС можуть бути заміщені блоками інших електростанцій регіону.
Незрозумілими також залишаються перспективи приватизації однієї з найбільших генерувальних компаній – «Центренерго», яку держава планувала виставити на продаж у поточному році. Міністр енергетики Едуард Ставицький вже прогнозує, що продаж компанії буде відкладений до повної реконструкції об’єкту. Отже, державний бюджет не дорахується значної суми коштів від продажу держмайна.
Від великого до малого
Такі масштабні наслідки однієї великої аварії виразно продемонстрували недоліки, що характерні для традиційної енергетики. Таких проблем вдається уникати енергосистемам тих країн ЄС, в яких значну роль відіграє відновлювана енергетика. Недаремно європейська енергетична стратегія до 2020 року передбачає заміщення традиційних джерел енергії на альтернативні.
Дійсно, розвиток генерувальних потужностей на базі відновлюваних джерел неминуче призведе до децентралізації енергосистеми. Велика кількість електростанцій відносно невеликої встановленої потужності (до 100 МВт) підвищить надійність роботи енергосистеми. І, головне, виключить можливість такої масштабної аварії, як на Вуглегірській ТЕС. Власне, ймовірність подібної аварії на вітровій чи сонячній електростанції близька до нуля. На тій же вітроелектростанції в гіршому випадку можуть одночасно вийти з ладу 1–2 генератори потужністю до 3 МВт кожен.
Приклад ЄС доводить, що відновлювана енергетика є набагато ближчою до споживача, а тому може розвиватися простіше і швидше від традиційної. Адже одна справа знайти відразу кілька мільярдів гривень на будівництво ТЕС, потужність якої буде як у знищеної Вуглегірської станції. А інша – будівництво у різних регіонах за той же період сотень або ж тисяч малих біогазових, вітрових, сонячних станцій, установок переробки сміття, малих ГЕС.
Причому витрати на правильний розподіл енергії великого блоку ТЕС (1000 МВт) по Україні та витрати на підключення малих станцій (10–100 МВт) майже однакові. У результаті побудови енергосистеми на основі ідеології інтересів споживачів, а не великих виробників, через 20–30 років енергосистема України має всі шанси стати більш сучасною та ефективною.
Аварія на Вуглегірській ТЕС може спровокувати також появу соціальної проблеми. На станції працює половина жителів 12-тисячного міста-супутника Світлодарська. Хоча чиновники стверджують, що весь персонал електростанції буде працевлаштований на інших енергооб’єктах регіону, але повірити у це важко. Адже незрозумілі практичні шляхи реалізації подібних планів в умовах конкуренції на ринку праці.
На відміну від необхідності концентрації персоналу для роботи на об’єктах традиційної енергетики, особливою характеристикою «альтернативи» є низька потреба в обслуговувальному персоналі. Більше нових робочих місць створюється у сегменті будівництва подібних об’єктів, їхнього сервісного обслуговування, а також виробництва обладнання.
«Голосне» екологічне нагадування
Аварія на Вуглегірській ТЕС вкотре «голосно» нагадала суспільству і про екологічну небезпеку, яку несе вугільна, атомна, газонафтова традиційна енергетика. Дійсно, на вугільних блоках виробляється відносно дешева електроенергія. Але водночас на станціях працюють недосконалі технології очищення викидів, що призводить до значних збитків від забруднення територій. І, безумовно, це веде до підвищення рівня захворюваності серед населення.
На такому тлі енергетичні дані з Європи виглядають оптимістичними. Багато країн ЄС вже досягли цілей 2020 року і збільшили частку відновлюваної енергетики та нарощують її до 20%. В Україні поки що цей показник менший від 1%.
Останнє дослідження Міжнародного енергетичного агентства стверджує, що відновлювана енергетика буде і надалі привабливою для інвесторів та зростати протягом наступних п’яти років. У доповіді йдеться про те, що глобальна енергетика з альтернативних джерел (гідроенергія, енергія сонця, вітру, біомаси) до 2017 року збільшиться більш ніж на 40% – до майже 6400 ТВт·год. І це незважаючи на економічні труднощі у багатьох країнах світу.
Чи зроблять в уряді висновки з того, що сталося на Вуглегірській ТЕС? Міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький вже заявив, що робота станції буде відновлена повністю. Хоча однозначно і не став стверджувати про необхідні обсяги фінансування та терміни ремонтних робіт. Адже потрібні мільярди гривень і як мінімум два роки часу.
Пожежа на Вуглегірській ТЕС ще раз продемонстрував владі необхідність підвищення ролі відновлюваної енергетики в майбутній енергосистемі держави. Для України розвиток «альтернативи» може стати найважливішим чинником зміцнення енергетичної, а значить і політичної незалежності. Тим паче, досвід розвинених країн ЄС переконливо доводить, що масове використання населенням, малим і середнім бізнесом альтернативних джерел не тільки для електропостачання, але й для опалення дає велику економію газу, нафти та вугілля.
Юрій Корольчук – член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Економіка держави першою відчула негативні наслідки. Першою безпосередньою шкодою і наслідком виведення ТЕС із експлуатації стало обвальне «падіння» акцій державної ВАТ «Центренерго». Адже Вуглегірська ТЕС – це найпотужніша електростанція компанії і перший за величиною енергогенерувальний об’єкт на території Донецької області. Своєю чергою «падіння» акцій призвело до серйозного зниження індексів Української біржі і Фондової біржі ПФТС.
Однак прямі економічні втрати демонструють лише верхівку айсберга, який складається із десятків проблем вітчизняної електроенергетики.
Пожежа всього на одній електростанції призвела до втрати 1200 МВт потужностей. Це виявилося вкрай відчутним ударом не тільки для енергосистеми Донецької області, але й для України в цілому. Ситуацію врятувало лише те, що період осінньо-зимових максимальних навантажень вже позаду, а також те, що постраждалі від пожежі вугільні енергоблоки Вуглегірської ТЕС можуть бути заміщені блоками інших електростанцій регіону.
Незрозумілими також залишаються перспективи приватизації однієї з найбільших генерувальних компаній – «Центренерго», яку держава планувала виставити на продаж у поточному році. Міністр енергетики Едуард Ставицький вже прогнозує, що продаж компанії буде відкладений до повної реконструкції об’єкту. Отже, державний бюджет не дорахується значної суми коштів від продажу держмайна.
Від великого до малого
Такі масштабні наслідки однієї великої аварії виразно продемонстрували недоліки, що характерні для традиційної енергетики. Таких проблем вдається уникати енергосистемам тих країн ЄС, в яких значну роль відіграє відновлювана енергетика. Недаремно європейська енергетична стратегія до 2020 року передбачає заміщення традиційних джерел енергії на альтернативні.
Дійсно, розвиток генерувальних потужностей на базі відновлюваних джерел неминуче призведе до децентралізації енергосистеми. Велика кількість електростанцій відносно невеликої встановленої потужності (до 100 МВт) підвищить надійність роботи енергосистеми. І, головне, виключить можливість такої масштабної аварії, як на Вуглегірській ТЕС. Власне, ймовірність подібної аварії на вітровій чи сонячній електростанції близька до нуля. На тій же вітроелектростанції в гіршому випадку можуть одночасно вийти з ладу 1–2 генератори потужністю до 3 МВт кожен.
Приклад ЄС доводить, що відновлювана енергетика є набагато ближчою до споживача, а тому може розвиватися простіше і швидше від традиційної. Адже одна справа знайти відразу кілька мільярдів гривень на будівництво ТЕС, потужність якої буде як у знищеної Вуглегірської станції. А інша – будівництво у різних регіонах за той же період сотень або ж тисяч малих біогазових, вітрових, сонячних станцій, установок переробки сміття, малих ГЕС.
Причому витрати на правильний розподіл енергії великого блоку ТЕС (1000 МВт) по Україні та витрати на підключення малих станцій (10–100 МВт) майже однакові. У результаті побудови енергосистеми на основі ідеології інтересів споживачів, а не великих виробників, через 20–30 років енергосистема України має всі шанси стати більш сучасною та ефективною.
Аварія на Вуглегірській ТЕС може спровокувати також появу соціальної проблеми. На станції працює половина жителів 12-тисячного міста-супутника Світлодарська. Хоча чиновники стверджують, що весь персонал електростанції буде працевлаштований на інших енергооб’єктах регіону, але повірити у це важко. Адже незрозумілі практичні шляхи реалізації подібних планів в умовах конкуренції на ринку праці.
На відміну від необхідності концентрації персоналу для роботи на об’єктах традиційної енергетики, особливою характеристикою «альтернативи» є низька потреба в обслуговувальному персоналі. Більше нових робочих місць створюється у сегменті будівництва подібних об’єктів, їхнього сервісного обслуговування, а також виробництва обладнання.
«Голосне» екологічне нагадування
Аварія на Вуглегірській ТЕС вкотре «голосно» нагадала суспільству і про екологічну небезпеку, яку несе вугільна, атомна, газонафтова традиційна енергетика. Дійсно, на вугільних блоках виробляється відносно дешева електроенергія. Але водночас на станціях працюють недосконалі технології очищення викидів, що призводить до значних збитків від забруднення територій. І, безумовно, це веде до підвищення рівня захворюваності серед населення.
На такому тлі енергетичні дані з Європи виглядають оптимістичними. Багато країн ЄС вже досягли цілей 2020 року і збільшили частку відновлюваної енергетики та нарощують її до 20%. В Україні поки що цей показник менший від 1%.
Останнє дослідження Міжнародного енергетичного агентства стверджує, що відновлювана енергетика буде і надалі привабливою для інвесторів та зростати протягом наступних п’яти років. У доповіді йдеться про те, що глобальна енергетика з альтернативних джерел (гідроенергія, енергія сонця, вітру, біомаси) до 2017 року збільшиться більш ніж на 40% – до майже 6400 ТВт·год. І це незважаючи на економічні труднощі у багатьох країнах світу.
Чи зроблять в уряді висновки з того, що сталося на Вуглегірській ТЕС? Міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький вже заявив, що робота станції буде відновлена повністю. Хоча однозначно і не став стверджувати про необхідні обсяги фінансування та терміни ремонтних робіт. Адже потрібні мільярди гривень і як мінімум два роки часу.
Пожежа на Вуглегірській ТЕС ще раз продемонстрував владі необхідність підвищення ролі відновлюваної енергетики в майбутній енергосистемі держави. Для України розвиток «альтернативи» може стати найважливішим чинником зміцнення енергетичної, а значить і політичної незалежності. Тим паче, досвід розвинених країн ЄС переконливо доводить, що масове використання населенням, малим і середнім бізнесом альтернативних джерел не тільки для електропостачання, але й для опалення дає велику економію газу, нафти та вугілля.
Юрій Корольчук – член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода