Лондон – У Великій Британії на наукові дослідження з державного бюджету на рік виділяється в середньому 3–4 мільярди фунтів стерлінгів, що становить приблизно 1,2% ВВП країни.
Фінансування досліджень комерційними компаніями та спонсорами сягає близько 0,75% річно. Але фахівці наголошують, що завзятість приватних інвесторів щодо фінансування науки напряму пов’язана з тим, що робить держава.
Якщо бюджетні видатки на науку зростають, то за ними ідуть і приватні компанії, які зосереджуються більше на прикладних дослідженнях, які можуть швидше принести комерційний результат.
Знаний зараз британський науковець, професор Браян Кокс визнає, що не все залежить від простого виділення грошей, але пропонує експеримент: збільшити видатки на науку вдвічі і подивитися, який буде результат через 20 років.
«Уряд витрачає близько 12 мільярдів фунтів річно на університети. Близько 3 мільярдів із тієї суми – це гроші на дослідження, а приблизно 9 мільярдів витрачають на навчання. Але з того ми отримуємо близько 43–44% нашої економіки, бо урядова статистика свідчить, що саме таку частку нашого ВВП складають так звані науковоінтенсивні і високотехнологічні галузі», – заявив професор Браян Кокс у своєму виступі в Королівському товаристві британських науковців після отримання відзнаки імені Майкла Фарадея.
Доводячи важливість фундаментальних наукових досліджень, він повеселив аудиторію твердженням, що «якби динозаври мали програму дослідження космосу, то, можливо, дожили б до сьогоднішнього дня», бо знали б, як дати раду наслідкам глобальних змін клімату, що, як припускають, спричинили їхнє вимирання.
45-річний професор Кокс відомий британцям із безлічі його науково-популярних програм та документальних фільмів.
Його пояснення теорій творення всесвіту і розповіді про атомну фізику лунають як захоплюючі пригоди. Проте він також схожий на своїх попередників із 17,18 і 19-го сторіччя спрагою до знань та ентузіазмом.
Наука, імперія та промислова революція
Одним із важливих поштовхів для розвитку британської науки був розвиток мореплавства, яке стало головним інструментом розбудови Британської імперії, починаючи з 17-го сторіччя.
Окрім географів, мореплавство потребувало корабелів-будівельників, картографів зі знанням астрономії і математики тощо.
Згодом промислова революція у Британії створила масовий попит на нових фахівців – інженерів, хіміків, фізиків.
Взаємодія була двостороння, бо промисловість і торгівля принесли багатства і сприяли появі меценатів, які фінансували науку і мистецтво.
З’явилися також так звані джентльмени-науковці – аматори, які могли дозволити собі заглиблюватися в дослідження, що їх частково фінансували і зі своєї кишені.
Один із найвідоміших британських дослідників Чарльз Дарвін міг подорожувати довкола світу і не турбуватися про утримання сім’ї, зокрема, тому, що походив із родини, яка збагатіла на виробництві порцеляни.
Фінансування досліджень комерційними компаніями та спонсорами сягає близько 0,75% річно. Але фахівці наголошують, що завзятість приватних інвесторів щодо фінансування науки напряму пов’язана з тим, що робить держава.
Якщо бюджетні видатки на науку зростають, то за ними ідуть і приватні компанії, які зосереджуються більше на прикладних дослідженнях, які можуть швидше принести комерційний результат.
Знаний зараз британський науковець, професор Браян Кокс визнає, що не все залежить від простого виділення грошей, але пропонує експеримент: збільшити видатки на науку вдвічі і подивитися, який буде результат через 20 років.
«Уряд витрачає близько 12 мільярдів фунтів річно на університети. Близько 3 мільярдів із тієї суми – це гроші на дослідження, а приблизно 9 мільярдів витрачають на навчання. Але з того ми отримуємо близько 43–44% нашої економіки, бо урядова статистика свідчить, що саме таку частку нашого ВВП складають так звані науковоінтенсивні і високотехнологічні галузі», – заявив професор Браян Кокс у своєму виступі в Королівському товаристві британських науковців після отримання відзнаки імені Майкла Фарадея.
Доводячи важливість фундаментальних наукових досліджень, він повеселив аудиторію твердженням, що «якби динозаври мали програму дослідження космосу, то, можливо, дожили б до сьогоднішнього дня», бо знали б, як дати раду наслідкам глобальних змін клімату, що, як припускають, спричинили їхнє вимирання.
45-річний професор Кокс відомий британцям із безлічі його науково-популярних програм та документальних фільмів.
Його пояснення теорій творення всесвіту і розповіді про атомну фізику лунають як захоплюючі пригоди. Проте він також схожий на своїх попередників із 17,18 і 19-го сторіччя спрагою до знань та ентузіазмом.
Наука, імперія та промислова революція
Одним із важливих поштовхів для розвитку британської науки був розвиток мореплавства, яке стало головним інструментом розбудови Британської імперії, починаючи з 17-го сторіччя.
Окрім географів, мореплавство потребувало корабелів-будівельників, картографів зі знанням астрономії і математики тощо.
Згодом промислова революція у Британії створила масовий попит на нових фахівців – інженерів, хіміків, фізиків.
Взаємодія була двостороння, бо промисловість і торгівля принесли багатства і сприяли появі меценатів, які фінансували науку і мистецтво.
З’явилися також так звані джентльмени-науковці – аматори, які могли дозволити собі заглиблюватися в дослідження, що їх частково фінансували і зі своєї кишені.
Один із найвідоміших британських дослідників Чарльз Дарвін міг подорожувати довкола світу і не турбуватися про утримання сім’ї, зокрема, тому, що походив із родини, яка збагатіла на виробництві порцеляни.