Дніпропетровськ – Громадськість Дніпродзержинська б’є на сполох: у місті плюндрується єдиний вцілілий цвинтар жертв Голодомору – на території його здійснюють нові поховання, розорюючи старі могили і викидаючи останки. Ентузіасти взяли цвинтар під охорону і навіть збираються коштом громадськості встановити там меморіал. Однак статус цвинтаря не визначений, заявляють у міськраді, відтак ні про які охоронні роботи мова поки не йде.
Старий стихійний цвинтар на околиці Дніпродзержинська, у селі Романковому, офіційно не має і не мав статусу пам’ятки. Місцеві жителі розповідають те, про що не можна було говорити за радянських часів: у 32–33-му роках тут ховали загиблих від голоду. До цього часу збереглося близько півтори сотні могил, у деяких – цілі родини. Однак зараз на місці старого поховання нелегально виникає нове.
Подружжя Циганків – Людмила та Юрій, які живуть поряд і виступають на захист історичного цвинтаря, розповідають: старі могили розорюють, щоб викопувати нові, собаки розносять по вулицях останки тих, хто загинув у 30-і роки. Щоб зберегти історичну місцину, подружжя навіть оформило на неї оренду і за власні кошти, зібрані з невеликих пенсій, звело огорожу. Однак це не рятує, каже Людмила Циганок, і розповідає про нещодавній випадок: щоб не допустити незаконного поховання, їй довелось стрибнути у свіжовикопану могилу і простояти там близько години. Жінка обурена: наругу чинять нащадки тих, хто помер від голоду, влада –осторонь.
«Розпочались поховання на «голодоморних» могилках. Місця між ними не було, поховання були дуже щільними, і тому при копанні однієї свіжої могили відразу руйнувалось кілька «голодоморних». Ми почали стукати в усі двері. Те, що відбувалось, було жахливо: останки жертв Голодомору валялись скрізь, на стежці, де діти йдуть до школи. Ми готові були стати «живим» ланцюгом, коли несуть чергового покійника, але розуміли, що нас просто зметуть. Це «голодоморне» кладовище розміщене в санітарній зоні – 6–8 метрів до водогону, поряд – городи, наш будинок, інші будинки. Влада розводить руками: ми нічого не можемо зробити, ви ж розумієте, там безкоштовне поховання… Хоч головою об стіну бийся», – розповіла Радіо Свобода Людмила Циганок.
«Можливості громадськості не такі великі, як у творців музею Брежнєва»
Щоб домогтись надання цвинтареві статусу меморіального, Людмила Циганок створила громадську організацію «Романівські дзвони 1932–1933 років», збирає цілий пакет документів, щоб подати до центру захисту історико-культурної спадщини. Силами громадськості задумали встановити на цвинтарі меморіал, але, як розповідає Радіо Свобода дніпродзержинський письменник і громадський діяч Сергій Злючий, на це теж потрібен офіційний дозвіл.
«Силами громадськості хочемо встановити меморіал. Скульптор говорить про те, що зробить всі роботи безкоштовно, інші люди кажуть, що нададуть нам матеріали безкоштовно, є підприємці, які готові нам допомагати, щоб зробити фундамент, будівельні роботи, аби це тільки відбулось. Проблема тільки у рішенні влади і неперешкоджанні. Меморіал буде невеличкий. Так, наші можливості не такі великі, як у влади, що створює музей Брежнєва», – каже Сергій Злючий.
Між тим у Дніпродзержинській міськраді поки не визначили, що далі буде з історичним цвинтарем. Раніше там заявляли, що він має отримати статус пам’ятки. Створена робоча група, яка має з цим визначитись, потім питання про цвинтар планують винести на сесію міськради, поінформували у виконкомі.
Але місцеві історики не сумніваються: на околиці Дніпродзержинська поховані саме жертви Голодомору – це підтверджено й документами, і свідченнями очевидців. Відтак захисники кладовища готують звернення до Генеральної та обласної прокуратур.
За даними істориків, жертвами Голодомору в селах під Дніпродзержинськом були від півтори до шести тисяч людей.
Старий стихійний цвинтар на околиці Дніпродзержинська, у селі Романковому, офіційно не має і не мав статусу пам’ятки. Місцеві жителі розповідають те, про що не можна було говорити за радянських часів: у 32–33-му роках тут ховали загиблих від голоду. До цього часу збереглося близько півтори сотні могил, у деяких – цілі родини. Однак зараз на місці старого поховання нелегально виникає нове.
Подружжя Циганків – Людмила та Юрій, які живуть поряд і виступають на захист історичного цвинтаря, розповідають: старі могили розорюють, щоб викопувати нові, собаки розносять по вулицях останки тих, хто загинув у 30-і роки. Щоб зберегти історичну місцину, подружжя навіть оформило на неї оренду і за власні кошти, зібрані з невеликих пенсій, звело огорожу. Однак це не рятує, каже Людмила Циганок, і розповідає про нещодавній випадок: щоб не допустити незаконного поховання, їй довелось стрибнути у свіжовикопану могилу і простояти там близько години. Жінка обурена: наругу чинять нащадки тих, хто помер від голоду, влада –осторонь.
(Фото Людмили Циганок)
«Розпочались поховання на «голодоморних» могилках. Місця між ними не було, поховання були дуже щільними, і тому при копанні однієї свіжої могили відразу руйнувалось кілька «голодоморних». Ми почали стукати в усі двері. Те, що відбувалось, було жахливо: останки жертв Голодомору валялись скрізь, на стежці, де діти йдуть до школи. Ми готові були стати «живим» ланцюгом, коли несуть чергового покійника, але розуміли, що нас просто зметуть. Це «голодоморне» кладовище розміщене в санітарній зоні – 6–8 метрів до водогону, поряд – городи, наш будинок, інші будинки. Влада розводить руками: ми нічого не можемо зробити, ви ж розумієте, там безкоштовне поховання… Хоч головою об стіну бийся», – розповіла Радіо Свобода Людмила Циганок.
«Можливості громадськості не такі великі, як у творців музею Брежнєва»
Щоб домогтись надання цвинтареві статусу меморіального, Людмила Циганок створила громадську організацію «Романівські дзвони 1932–1933 років», збирає цілий пакет документів, щоб подати до центру захисту історико-культурної спадщини. Силами громадськості задумали встановити на цвинтарі меморіал, але, як розповідає Радіо Свобода дніпродзержинський письменник і громадський діяч Сергій Злючий, на це теж потрібен офіційний дозвіл.
«Силами громадськості хочемо встановити меморіал. Скульптор говорить про те, що зробить всі роботи безкоштовно, інші люди кажуть, що нададуть нам матеріали безкоштовно, є підприємці, які готові нам допомагати, щоб зробити фундамент, будівельні роботи, аби це тільки відбулось. Проблема тільки у рішенні влади і неперешкоджанні. Меморіал буде невеличкий. Так, наші можливості не такі великі, як у влади, що створює музей Брежнєва», – каже Сергій Злючий.
(Фото Людмили Циганок)
Між тим у Дніпродзержинській міськраді поки не визначили, що далі буде з історичним цвинтарем. Раніше там заявляли, що він має отримати статус пам’ятки. Створена робоча група, яка має з цим визначитись, потім питання про цвинтар планують винести на сесію міськради, поінформували у виконкомі.
Але місцеві історики не сумніваються: на околиці Дніпродзержинська поховані саме жертви Голодомору – це підтверджено й документами, і свідченнями очевидців. Відтак захисники кладовища готують звернення до Генеральної та обласної прокуратур.
За даними істориків, жертвами Голодомору в селах під Дніпродзержинськом були від півтори до шести тисяч людей.