Брюссель – Повернути офіційний Київ на шлях поваги до цінностей Ради Європи знову намагаються високі європейські гості. Чергову таку спробу здійснить голова Парламентської асамблеї Ради Європи Жан-Клод Міньйон, який починає 26 березня триденний візит в Україну. У його програмі – зустрічі з українськими лідерами, а також із родичами й захисниками ув’язнених опозиціонерів Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. На думку Лорена Вінатьє, фахівця з українсько-європейських питань і дослідника Інституту Томаса Мора, ЄС не може вирішити дилему у ставленні до дій української влади. З одного боку, слід реагувати на порушення прав людини, а з іншого, є ризик приєднання України до Митного союзу.
– Які думки панують серед очільників установ Євросоюзу та Ради Європи, коли нині мова заходить про Україну?
– Україна поставила Європейський Союз перед дилемою: чи продовжувати їй вибудовувати тісніші відносини із Києвом, попри те, що Юлія Тимошенко все ще перебуває у в’язниці, а команда й прибічники президента Януковича непохитно практикують вибіркове правосуддя, а отже, неповагу до прав людини. З іншого боку, існує ризик того, що Україна може податися в бік Росії й приєднатися до Митного союзу. Однак, з огляду на все це, я вважаю, що сьогодні Євросоюз відповіді на це питання не має. Європа не знає, чи слід їй відмовитися підписувати Угоду про асоціацію в ім’я своїх європейських цінностей, а чи може їй варто дати шанс Україні змінитися зсередини, спочатку приблизивши її до себе.
– Візит, що у Києві розпочинає голова ПАРЄ Жан-Клод Міньйон, передбачає зустрічі з президентом, прем’єр-міністром, головами зовнішньополітичного відомства й Верховної ради – доволі широкий спектр офіційних зустрічей. Але як трактувати те, що вже традиційними стали ще й зустрічі із донькою Юлії Тимошенко Євгенією, дружиною Юрія Луценка, адвокатами обох ув’язнених колишніх урядовців?
– Слід зауважити, що мова йде про візит голови Парламентської асамблеї Ради Європи, органу, який, власне, не має виконавчої ваги, а тільки моральну владу, «владу слів». Але насправді, відвідини України лідером цієї європейської установи, яка стоїть на варті моралі та європейських цінностей, – це доволі сильний і символічний сигнал. Мету цього візиту насамперед можна трактувати так: «вам треба досягти прогресу на дорозі європейських цінностей», «вам слід припинити селективні суди», нарешті, «вам треба докласти зусиль, щоб повернутися до європейських методів, європейської практики».
– Одразу за цим, як Ви кажете, дещо «теоретичним» і символічним візитом, 28 березня в Україну прибудуть, так би мовити, більш «практичні» європейські політики – спостережна місія від Європарламенту в складі Пета Кокса та Александра Кваснєвського. Виглядає так, ніби Європа намагається тиснути на Україну на всіх фронтах...
– Той факт, що одразу за візитом голови ПАРЄ йдуть відвідини місії Європарламенту – це свідчення того, що стосовно України об’єднана Європа намагається діяти якомога переконливіше. Адже донині ЄС ніде не зміг довести визначної ефективності свого політичного тиску. Єдина зброя, яку має Євросоюз у своєму розпорядженні, – це зброя цінностей, це модель європейських стандартів. Поки що ми є свідками останніх тестувань України, її уряду. Ці тести мають визначити, наскільки міцною є воля Києва докладати зусилля для руху в бік управління державою, заснованою на європейських цінностях.
– Які думки панують серед очільників установ Євросоюзу та Ради Європи, коли нині мова заходить про Україну?
– Україна поставила Європейський Союз перед дилемою: чи продовжувати їй вибудовувати тісніші відносини із Києвом, попри те, що Юлія Тимошенко все ще перебуває у в’язниці, а команда й прибічники президента Януковича непохитно практикують вибіркове правосуддя, а отже, неповагу до прав людини. З іншого боку, існує ризик того, що Україна може податися в бік Росії й приєднатися до Митного союзу. Однак, з огляду на все це, я вважаю, що сьогодні Євросоюз відповіді на це питання не має. Європа не знає, чи слід їй відмовитися підписувати Угоду про асоціацію в ім’я своїх європейських цінностей, а чи може їй варто дати шанс Україні змінитися зсередини, спочатку приблизивши її до себе.
– Візит, що у Києві розпочинає голова ПАРЄ Жан-Клод Міньйон, передбачає зустрічі з президентом, прем’єр-міністром, головами зовнішньополітичного відомства й Верховної ради – доволі широкий спектр офіційних зустрічей. Але як трактувати те, що вже традиційними стали ще й зустрічі із донькою Юлії Тимошенко Євгенією, дружиною Юрія Луценка, адвокатами обох ув’язнених колишніх урядовців?
– Слід зауважити, що мова йде про візит голови Парламентської асамблеї Ради Європи, органу, який, власне, не має виконавчої ваги, а тільки моральну владу, «владу слів». Але насправді, відвідини України лідером цієї європейської установи, яка стоїть на варті моралі та європейських цінностей, – це доволі сильний і символічний сигнал. Мету цього візиту насамперед можна трактувати так: «вам треба досягти прогресу на дорозі європейських цінностей», «вам слід припинити селективні суди», нарешті, «вам треба докласти зусиль, щоб повернутися до європейських методів, європейської практики».
– Одразу за цим, як Ви кажете, дещо «теоретичним» і символічним візитом, 28 березня в Україну прибудуть, так би мовити, більш «практичні» європейські політики – спостережна місія від Європарламенту в складі Пета Кокса та Александра Кваснєвського. Виглядає так, ніби Європа намагається тиснути на Україну на всіх фронтах...
– Той факт, що одразу за візитом голови ПАРЄ йдуть відвідини місії Європарламенту – це свідчення того, що стосовно України об’єднана Європа намагається діяти якомога переконливіше. Адже донині ЄС ніде не зміг довести визначної ефективності свого політичного тиску. Єдина зброя, яку має Євросоюз у своєму розпорядженні, – це зброя цінностей, це модель європейських стандартів. Поки що ми є свідками останніх тестувань України, її уряду. Ці тести мають визначити, наскільки міцною є воля Києва докладати зусилля для руху в бік управління державою, заснованою на європейських цінностях.