Прага – У Празі відбулась світова прем’єра художнього фільму «Жыве Беларусь» («Хай живе Білорусь»), в основі якого доля молодого білоруського журналіста Франека Вячорки, який, незважаючи на вік, пережив роки тяжких фізичних і моральних знущань нинішнього режиму Лукашенка в Білорусі. Фільм створив польський режисер Кшиштоф Лукашевич, його захопила сила опору молодого покоління білорусів. Так само і в Празі присутні оплесками зустріли прем’єру, з тривогою і зацікавленням ще довго потім обговорювали побачене.
Зала на прем’єрі фільму «Хай живе Білорусь» була заповнена, стрічка польського автора про події в Білорусі – одна з найвиразніших на празькому міжнародному кінофестивалі Febiofest, який відомий саме тим, що відбирає для показу незвичайні фільми на гострі, актуальні теми.
Фільм «Хай живе Білорусь» – це неприхована, часом жорстока правда про дідівщину в сучасній білоруській армії з фізичними й моральними знущаннями над бранцями, із забороною білоруської мови в армії й у високих владних кабінетах, зі свавіллям і деморалізацією суспільства, якою займаються за найгіршими радянськими зразками політики й чиновники у всіх владних кабінетах Білорусі. Часто побачене до болі нагадує українські реалії і в армії, і в цивільному житті.
І один у полі воїн
Але фільм не тільки про це. Це також розповідь про те, як навіть одиниці – мужні й чесні люди – можуть змінити біг життя, вплинути не тільки на свою долю, але й потурбуватись про ближнього. Саме так живе герой фільму Захарко, який, всупереч фізичній розправі зумів вистояти і підставити плече друзям. Це фільм про такого живого героя Франека Вячорку, який написав сценарій до фільму, він був присутній на празькій прем’єрі. Саме доля таких, як Вячорка, інспірувала автора Кшиштофа Лукашевича в роботі над фільмом.
«У нас назагал панують симпатії до Білорусі, особливо до тих білорусів, які намагаються мислити незалежно, – зазначає він. – Це є і моя позиція, до того ж, маю далекі кровні контакти з білорусами. Але спроба займатись білоруською тематикою випливає зі свого роду прометеїзму. Я собі подумав, що немає можливості, щоб білоруси самі зробили незалежний фільм про себе, про їхні реалії, про те, що їм найбільше болить. Та й хто ще допоможе Білорусі, як не ми, поляки, бо ми розуміємо їхню ситуацію, тому що ще не так давно самі пережили все це на власній шкурі».
Чи покажуть фільм в Україні? – білоруський герой сумнівається
Після Праги фільм про драматичні події в Білорусі, героїв опору режиму Лукашенка буде показаний у Польщі. Цей фільм також був представлений у програмі Каннського кінофестивалю, але чи побачать його українські глядачі, Франек Вячорка сумнівається.
«Ми б хотіли показати цей фільм в Україні, бо він близький за духом, за настроєм, за змістом, до того, що відбувається у наших сусідів. Однак, я боюсь, що з низки причин це не вийде. Насамперед, з політичних причин. Це так само, як і в Білорусі. Фільм потрапить у прокат, але лише тоді, коли зміниться влада», – зазначив Франек Вячорка.
Наразі польська стрічка «Хай живе Білорусь» змагається серед 14 інших фільмів за головний приз міжнародного кінофестивалю Febiofest у Празі. Крім Праги, його покажуть також у багатьох інших містах Чехії.
Зала на прем’єрі фільму «Хай живе Білорусь» була заповнена, стрічка польського автора про події в Білорусі – одна з найвиразніших на празькому міжнародному кінофестивалі Febiofest, який відомий саме тим, що відбирає для показу незвичайні фільми на гострі, актуальні теми.
Фільм «Хай живе Білорусь» – це неприхована, часом жорстока правда про дідівщину в сучасній білоруській армії з фізичними й моральними знущаннями над бранцями, із забороною білоруської мови в армії й у високих владних кабінетах, зі свавіллям і деморалізацією суспільства, якою займаються за найгіршими радянськими зразками політики й чиновники у всіх владних кабінетах Білорусі. Часто побачене до болі нагадує українські реалії і в армії, і в цивільному житті.
І один у полі воїн
Але фільм не тільки про це. Це також розповідь про те, як навіть одиниці – мужні й чесні люди – можуть змінити біг життя, вплинути не тільки на свою долю, але й потурбуватись про ближнього. Саме так живе герой фільму Захарко, який, всупереч фізичній розправі зумів вистояти і підставити плече друзям. Це фільм про такого живого героя Франека Вячорку, який написав сценарій до фільму, він був присутній на празькій прем’єрі. Саме доля таких, як Вячорка, інспірувала автора Кшиштофа Лукашевича в роботі над фільмом.
Хто ще допоможе Білорусі, як не ми, поляки, бо ми розуміємо їхню ситуацію, тому що ще не так давно самі пережили все це на власній шкіріКшиштоф Лукашевич
«У нас назагал панують симпатії до Білорусі, особливо до тих білорусів, які намагаються мислити незалежно, – зазначає він. – Це є і моя позиція, до того ж, маю далекі кровні контакти з білорусами. Але спроба займатись білоруською тематикою випливає зі свого роду прометеїзму. Я собі подумав, що немає можливості, щоб білоруси самі зробили незалежний фільм про себе, про їхні реалії, про те, що їм найбільше болить. Та й хто ще допоможе Білорусі, як не ми, поляки, бо ми розуміємо їхню ситуацію, тому що ще не так давно самі пережили все це на власній шкурі».
Франек Вячорка
Чи покажуть фільм в Україні? – білоруський герой сумнівається
Після Праги фільм про драматичні події в Білорусі, героїв опору режиму Лукашенка буде показаний у Польщі. Цей фільм також був представлений у програмі Каннського кінофестивалю, але чи побачать його українські глядачі, Франек Вячорка сумнівається.
Ми б хотіли показати цей фільм в Україні, бо він близький за духом, за настроєм, за змістом, до того, що відбувається у наших сусідівФранек Вячорка
«Ми б хотіли показати цей фільм в Україні, бо він близький за духом, за настроєм, за змістом, до того, що відбувається у наших сусідів. Однак, я боюсь, що з низки причин це не вийде. Насамперед, з політичних причин. Це так само, як і в Білорусі. Фільм потрапить у прокат, але лише тоді, коли зміниться влада», – зазначив Франек Вячорка.
Наразі польська стрічка «Хай живе Білорусь» змагається серед 14 інших фільмів за головний приз міжнародного кінофестивалю Febiofest у Празі. Крім Праги, його покажуть також у багатьох інших містах Чехії.